Тема 5. Грошовий ринок

1. Грошовий та фінансовий ринки.

2. Пропозиція грошей.

3. Попит на гроші та його різновиди.

4. Рівновага грошового ринку.

5. Процентна ставка та її види.

Серед макроринків, які вивчає макроекономіка, специфічне місце

посідає фінансовий ринок. З одного боку, він є джерелом фінансових

ресурсів для розвитку реального сектора економіки, з іншого – його

параметри можуть впливати на рівновагу товарного ринку.

Фінансовий ринок складається з двох основних сегментів: грошо-

вого ринку та фондового ринку.

Грошовий ринок – це ринок фінансових засобів у готівковій та

безготівковій формах, які обслуговують обіг реальних засобів.

Фондовий ринок включає обіг менш ліквідних фінансових засобів

у формі державних та корпоративних цінних паперів. Отже, розмежу-

вання між грошовим та фондовим ринками здійснюється за критерієм

ліквідності фінансових активів, що обертаються на ринках.

Об’єктами грошового ринку є :

• готівкові кошти;

• безготівкові кошти;

• короткострокові цінні папери з терміном дії до 12 місяців (казна-

чейські векселі, депозитні сертифікати тощо).

Об’єктами фондового ринку є:

• державнізобов’язання з терміном дії понад 12 місяців;

• акції;

• корпоративні облігації.

Предметом нашого дослідження є грошовий ринок. Основні еле-

менти його моделі:

• кількість грошей, що перебувають в обігу;

• ставка банківського процента як ціна грошових ресурсів;

• пропозиція грошей;

• попит на гроші;

• рівновага грошового ринку.

Наявність усіх грошей в економіці називається грошовою пропози-

цією. При моделюванні грошового ринку вона встановлюється екзоген-

но і визначається центральним банком держави. Пропозиція грошей по-

дається у двох формах – грошова база (MB) та грошова маса (M). ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

42

Грошова база (сильні, високоефективні гроші) – кошти, що пере-

бувають під безпосереднім контролем центрального банку. До них на-

лежать готівкові гроші, випущені в обіг центральним банком, та резе-

рви банківської системи, розміщені у вигляді депозитів на

спеціальних рахунках у центральному банку:

MB C RR = + , (5.1)

де MB – грошова база;

C – готівка в обігу;

RR – банківські резерви.

Грошова база Національного банку України на практиці має, крім

банківських депозитів (резерви банківської системи), також депозити

інших секторів економіки, наприклад, уряду (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Структура грошової бази в Україні на 01.01.2009

Показники У млн. грн. У % до загального обсягу

Грошова база 186 671 100,0

Готівковікошти, випущені в обіг 167 538 89,7

Депозити банків 18 623 10,0

Депозити інших секторів 510 0,3

Якщо грошова база являє собою кошти центрального банку, тоді

грошова маса охоплює поряд з готівкою кошти комерційних банків у

формі депозитів їхніх клієнтів, що вкладені на різний строк у націона-

льній чи іноземній валюті:

M =C + D, (5.2)

де M – грошова маса M1;

D – депозити до запитання, розміщені в комерційних банках.

На практиці структуру грошової маси утворюють більш дифере-

нційовані агрегати:

• М0 – готівка або гроші поза банками;

• М1 – кошти 1М0 плюс кошти на розрахункових і поточних рахун-

ках в комерційних банках (депозити до запитання);

• М2 – кошти М1 плюс кошти на строкових рахунках у банках в на-

ціональній та іноземній валюті (строкові депозити); ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

43

• М3 – кошти М2 плюс кошти за трастовими операціями клієнтів та

цінні папери власного боргу банків, наприклад, депозитні сертифі-

кати.

Обсяг і структура грошової маси в Україні на початок 2009 р. ма-

ли такі розміри (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Агрегати грошовоїмаси в Україні на 01.01.2009

Агрегати У млн. грн. У % до M3

M0 154 759 30,0

M1 225 127 43,7

M2 512 527 99,4

M3 515 727 100,0

Між грошовою масою та грошовою базою існує тісний зв’язок,

який здійснюється черезгрошовий мультиплікатор:

,

MB

M MULTm = (5.3)

де MULTm – грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор показує співвідношення між грошо-

вою масою M1 та грошовою базою. Чим більше його значення, тим

більш регульованою є грошова пропозиція. Центральному банку дос-

татньо провести незначнізміни грошової бази, щоб у результаті істот-

но змінилася грошова маса. Цей засіб широко використовується в

процесі реалізації монетарної політики центрального банку.

Перепишемо формулу (5.3), підставивши в неї вирази (5.1) та

(5.2):

.

C D MULTm

C RR

+

=

+

(5.4)

Поділивши чисельник ізнаменник виразу (5.4) на D, отримаємо:

1

,

c

MULTm

c rr

+

=

+

(5.5)

де c – коефіцієнт депонування;

rr – коефіцієнт резервування.

Коефіцієнт депонування с відображає співвідношення готівки та

депозитів до запитання у складі грошової маси M1. З його зростаннямДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

44

збільшується величина грошового мультиплікатора, а також і можли-

вість центрального банку впливати на обсяг грошової маси.

Коефіцієнт резервування (rr) свідчить про частку банківських

депозитів, які розміщені на рахунках у центральному банку. Зважаю-

чи на те, що кошти банків, депоновані в центральному банку, здебі-

льшого не приносять доходу комерційним банкам у вигляді процента,

на резервних рахунках перебувають в основному обов’язкові резерви

комерційних банків. Тому коефіцієнт резервування можна прирівняти

до норми обов’язкових резервів.

,

D

RR

rr = (5.6)

де RR – обсяг обов’язкових резервів банків, розміщених на рахунках

у центральному банку.

Норма обов’язкових резервів є показником, який директивно

встановлюється центральним банком і обов’язковий для виконання

всіма банківськими установами. При її підвищенні зростає грошова

база, а відтак знижується значення грошового мультиплікатора.

При моделюванні грошового ринку попит на гроші задається ен-

догенно і становить значний інтерес для центрального банку. Існують

три основні теорії визначення грошового попиту:

1) теорія уподобань ліквідності Дж. Кейнса, за якою обсяг попиту на

гроші визначається схильністю суб’єктів економіки до тримання

певної кількості грошей у ліквідній формі;

2) теорія портфельного вибору М. Фрідмена, за якою частка грошей у

портфелі фінансових активів визначається як зважена величина

міжфакторами ліквідності, прибутковості та ризику;

3) теорія “стоптаних черевиків” Баумоля-Тобіна, за якою кількість

грошей суб’єктів економіки визначається трансакційними витра-

тами на переведення їх з безготівкової в готівкову форму, тобто

наскільки часто клієнт відвідує банк чи банкомат.

Дж. Кейнс визнавав три основні мотиви, якізумовлюють потребу

суб’єктів економіки в грошах:

• трансакційний мотив – суб’єкти тримають гроші на руках для здій-

снення трансакцій, тобто купівлі-продажу товарів;

• мотив обережності – гроші потрібні про всяк випадок та для їх на-

громадження з метою купівлі у майбутньому;

• спекулятивний мотив – гроші потрібні для здійснення операцій з

цінними паперами на фондовому ринку.

Відповідно до цих мотивів запропоновані такі види грошового

попиту: ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

45

• трансакційний попит;

• спекулятивний попит;

• загальний попит;

• загальний реальний попит на гроші (реальні касовізалишки).

Трансакційний, або операційний попит на гроші – це потреба в

ліквідних коштах для здійснення купівлі (продажу) товарів і послуг.

Його величина дорівнює:

,

t

Y

MD P

V

= ⋅ (5.7)

де MDt

– трансакційний грошовий попит;

P – загальний рівень цін як дефлятор;

Y – реальний обсяг виробництва;

V – швидкість обігу грошей.

Виходячи з формули (5.7), можна констатувати, що трансакцій-

ний попит на гроші MDt не залежить від процентної ставки, а його лі-

нія має вигляд вертикальної прямої.

Спекулятивний попит – це коли суб’єкти економіки тримають

частину коштів для заощадження і використання на придбання цінних

паперів та інших фінансових активів. Попит на гроші як елемент ак-

тивів називається спекулятивним попитом. Його величина залежить

від процентної ставки. Цю залежність можна пояснити за допомогою

теорії портфельного вибору. Вона стверджує, що кожен власник фі-

нансових активів тримає свої кошти в різних формах, оскільки кожен

актив має свої недоліки та переваги: готівкові кошти ліквідні, але не-

прибуткові; цінні папери менш ліквідні, але мають властивість прино-

сити прибуток.

Між обсягом спекулятивного попиту та процентною ставкою іс-

нує обернений зв’язок. Його можна пояснити за допомогою порівнян-

ня властивостей готівкових грошей та консолей, тобто безстрокових

державних облігацій з фіксованим доходом, які є альтернативою гро-

шам. Вартість облігацій визначається за формулою:

= ⋅100,

r

BY BP (5.8)

де BP – ринкова або курсова ціна облігації;

BY – фіксований дохід, якийщорічно нараховується за облігацією;

r – дохідність облігації, яка рівна процентній ставці. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

46

Спекулятивний попит на гроші змінюється під впливом дій влас-

ників фінансових активів. Їхня тактика залежить від динаміки процен-

тної ставки та дохідності облігацій.

Якщо процентна ставка низька і очікується її подальше підви-

щення, економічні суб’єкти продають облігації, збільшуючи спекуля-

тивний попит на гроші.

Висока процентна ставка і можлива тенденція до їїзниження збі-

льшують попит на облігації, а спекулятивний попит на гроші при

цьому скорочується.

Отже, виникає обернена залежність між обсягом спекулятивного

попиту на гроші та процентною ставкою. Загальний попит на гроші

складається з двох елементів:

, MD MD MD = t a + (5.9)

де MD – загальний номінальний попит на гроші;

MDt

– трансакційний попит на гроші;

MDa – спекулятивний попит на гроші.

Крива загального попиту на гроші має від’ємний нахил, тому що

такий нахил має лінія спекулятивного попиту. Крива зсунута вправо

на величину трансакційного попиту, оскільки він не залежить від про-

центної ставки.

Реальний грошовий попит – це потреба в грошовій масі, зумовле-

на зміною реального продукту та реальної процентної ставки. Він роз-

раховується за формулою:

MD(Y) MD(r),

P

MD

= + (5.10)

де

MD

P

– загальний реальний попит на гроші або реальні касовізалишки;

MD(Y)– реальний трансакційний попит як функція від реального про-

дукту Y або доходу (швидкість обігу грошей незмінна);

MD(r) – реальний спекулятивний попит як функція від реальної ста-

вки процента.

Рівновага грошового ринку означає збалансований стан грошово-

го попиту та пропозиції. Розглянемо рівновагу на конкретному прик-

ладі:

1)пропозиція грошей MS задана екзогенно і спочатку становить 200

млрд. грн. Змінюється під впливом монетарної політики центра-

льного банку, тому лінія MS вертикальна; ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

47

2)лінія загального попиту на гроші має від’ємний нахил і не зсу-

вається вліво чи вправо під дією факторів трансакційного попиту

(Р, Y, V – незмінні);

3)початкова рівновага на грошовому ринку визначається станом

фондового ринку, де в обігу перебувають консолі з початковою

вартістю 1000 одиниць та фіксованим доходом 50 одиниць. За

формулою (5.8) їх дохідність і ставка процента дорівнюють 5 %.

Початкова рівновага має координати 200 млрд. грн. по горизон-

тальній осі та рівноважний відсоток – 5 % (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Рівновага на грошовому ринку

Автоматичний механізм урівноваження грошового ринку спра-

цьовує таким чином. Припустимо, що грошова пропозиція скорочу-

ється з 200 млрд. грн. до 150 млрд. грн. При цьому MS зсувається влі-

во до MS2.

Нестача грошей змушує суб’єктів ринку продавати наявні в їх

портфелях облігації, збільшуючи частку готівки. Пропозиція облігацій

при цьому збільшується, а їхня ціна зменшується з 1000 грн., напри-

клад, до 667 грн.

Дохідність облігацій r зростає з 5 до 7,5 %, водночас до такого ж

значення наближається і процентна ставка на грошовому ринку. Тому

при дефіциті грошей встановиться нова рівновага з підвищеною про-

центною ставкою у точці (150; 7,5).

При надлишку грошей маємо обернену динаміку рівноважної

ставки процента. Грошова пропозиція зростає з 200 до 250 млрд. грн.

Надлишок грошей підвищує попит на облігації, а їх ціна зростає з

1000 до 2000 грн.

10

5

r

MS2 MS

100 150 200 250 300 Y

MS1

2,5

7,5

MD ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

48

Дохідність облігацій за формулою (5.8) тепер становить 2,5 %, до

неї наближається і процентна ставка на грошовому ринку. Нова рівно-

вага встановлюється в точці (250; 2,5).

Отже, процентна ставка – це важлива макровеличина, яка часто

фігурує в макроекономічних моделях. Як відомо, процент являє собою

дохід від наданих у позику грошей.

Процентна ставка – відношення цього доходу до наданої у позику

грошової суми у відсотках.

1

⋅100%

−

=

+

t

t t

M

M M

i , (5.11)

де i – процентна ставка, що відображає норму дохідності грошо-

вого капіталу;

Mt

– сума грошей, надана в позику у періоді t;

Mt+1 – сума грошей, повернена позичальником у періоді t+1.

Значення процентної ставки в економіці досить велике, оскільки

від її рівня залежать обсяг інвестицій, норма прибутку підприємців,

ціна нерухомості і фінансових активів. Процентна ставка свідчить про

рівень використання коштів підприємцями і означає винагороду за не-

використання грошей споживчим сектором.

Процентною ставкою в макроекономіці вважається усереднене

значення процентних ставок за різними видами кредитів і депозитів.

Однак на практиці процентні ставки диференціюються залежно від:

• ступеня ризику кредиту;

• терміну кредитування;

• надійності позичальника;

• гарантії повернення позичених коштів та ліквідностізастави;

• очікуваних темпів інфляції.

У процесі інфляції кошти, які повертає позичальник кредитору,

знецінюються, особливо при середньостроковому та довгостроковому

кредитуванні. Для визначення дійсної дохідності позики використову-

ється поняття реальної ставки процента:

r =i−π, (5.12)

де r – реальна процентна ставка, яка показує дохідність поверне-

них грошей під впливом інфляції;

i – номінальна (фактична) процентна ставка;

π – очікуваний темп приросту індексу споживчих цін або де-

флятораВВП. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

49

Види процентних ставок:

1. Облікова ставка – це процентна ставка, яка встановлюється центра-

льним банком держави за кредитами, які він надає комерційним ба-

нкам. Облікова ставкаформується за принципом дисконту.

2. Ломбардна процентна ставка – це ставка, яка поряд з обліковою

ставкою належить до ставок рефінансування. За цією ставкою

центральний банк надає кредити комерційним банкам під заставу

державних цінних паперів або іноземної валюти.

3. Процентна cтавка овернайт – це ставка, яка використовується

при отриманні короткострокових позик від центрального банку або

від інших банків на міжбанківському грошовому ринку. Основним

завданням таких кредитів є швидке поповнення ліквідності.

4. Процентні ставки за кредитами і депозитами комерційних банків –

це ставки, які використовуються при макроекономічному моделю-

ванні інвестиційного та грошового ринків, побудові моделі IS-LM

(Investmen – Saving, Liquidity – Money). ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

50