- •Тема 1. Макроекономіка як наука
- •Тема 2. Макроекономічні показники
- •Тема 3. Ринок праці
- •Тема 4. Товарний ринок
- •Тема 5. Грошовий ринок
- •Тема 6. Інфляційний механізм
- •Тема 7. Споживання домогосподарств
- •Тема 8. Приватні інвестиції
- •Тема 9. Сукупні витрати і ввп
- •Тема 10. Економічна динаміка
- •Тема 11. Держава в системі
- •Тема 12. Зовнішньоекономічна
Тема 8. Приватні інвестиції
1. Інвестиційні функції.
2. Проста інвестиційна функція
3. Заощадження та інвестиції.
На обсяг національного доходу суспільства істотно впливає рі-
вень інвестицій. Від його динаміки залежить безліч макропропорцій в
національній економіці. Інвестиції (капіталовкладення) у масштабах
країни визначають процес розширеного відтворення. Будівництво но-
вих підприємств, житлових будинків, прокладка доріг та ін., а звідси і
створення нових робочих місць залежать від процесу інвестування або
капіталоутворення.
До чинників, що визначають динаміку інвестицій, належать:
• очікувана норма прибутку;
• реальна ставка банківського процента;
• рівень оподаткування;
• зміни технології виробництва;
• наявний основний капітал;
• економічні очікування;
• динаміка сукупного доходу.
Джерелом інвестицій є заощадження. Проблема полягає у тому,
що заощадження здійснюються одними господарюючими агентами
(суб’єктами), а інвестиції можуть здійснювати зовсім інші господа-
рюючі суб’єкти. Заощадження широких верств населення (робітників,
вчителів, лікарів та ін.) є джерелом інвестицій, але ці особи безпосе-
редньо не здійснюють капіталовкладень або інвестування. Іншим
джерелом інвестицій є накопичення фірм, які функціонують у суспі-
льстві (промислових, сільськогосподарських та ін.). Тут поняття “за-
ощаджувач” та “інвестор” співпадають. Проте роль заощаджень до-
машніх господарств дуже велика і неспівпадання процесів
заощадження та інвестування внаслідок зазначених відмінностей мо-
же привести економіку в становище, що відхиляється від рівноваги.
Основою теорії приватних інвестицій є проблема визначення
чинників, які впливають на обсяг інвестицій, а інструментом вирі-
шення цієї проблеми – інвестиційна функція. Для більш детального
аналізу розглянемо класичний і кейнсіанський підходи.
Ринок позичкових коштів за класичним підходом – це ринок, на
якому “зустрічаються” інвестиції (I) і заощадження (S) і встановлю-
ється рівноважна процентна ставка (R) (рис. 8.1). Попит на позичковіДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
76
кошти пред’являють фірми, використовуючи їх для купівлі інвести-
ційних товарів, а пропозицію кредитних ресурсів здійснюють домого-
сподарства, надаючи у позику свої заощадження. Інвестиції обернено
залежать від процентної ставки, оскільки чим вища ціна позичкових
коштів, тим менша величина інвестиційних витрат фірм. Тому крива
інвестицій є низхідною. Залежність заощаджень від процентної ставки
позитивна, оскільки чим вища ця ставка, тим більший дохід, який
одержують домогосподарства від надання в кредит своїх заощаджень.
Спочатку рівновага (інвестиції = заощадженням, тобто I1 = S1)
встановлюється при величині процентної ставки R1. Якщо заоща-
дження збільшуються (крива заощаджень S1 зсовується управо до S2),
то при колишній процентній ставці R1
частина заощаджень не прино-
ситиме доходу, а це неможливо при умові, що всі економічні агенти
поводяться раціонально. Заощаджувачі (домогосподарства) вважати-
муть за потрібне одержувати дохід з усіх своїх заощаджень, навіть за
нижчою процентною ставкою. Нова рівноважна процентна ставка
встановиться на рівні R2, при якій кредитні кошти використовувати-
муться повністю. Отже, при нижчій процентній ставці інвестори візь-
муть більше кредитів, і величина інвестицій збільшиться до I2, тобто
I
2 = S2. У результаті рівновага встановлюється на рівні повної зайня-
тості ресурсів.
Графічно взаємозв’язок між нормою процента, інвестиціями і
заощадженнями відображений на рис. 8.1. На осі ординат відкладе-
не значення норми процента (r), а на осі абсцис – заощадження та
інвестиції.
Рис. 8.1. Рівновагаміж заощадженнями (крива S)
та інвестиціями (крива I) ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
77
Інвестиції є функцією норми процента:
I = f(r). (8.1)
Дана функція спадна: чим вищий рівень процентної ставки, тим
нижчий рівень інвестицій.
Найважливіші макроекономічні пропорції, що відображають вза-
ємодію інвестицій, заощаджень і доходу, можна подати формулою:
Y =C+ I. (8.2)
При цьому абстрагуємося від державних витрат (G) і чистого ек-
спорту (Хn). Тоді національний дохід при використанні дорівнює сумі
витрат на споживання (С) та інвестиції (I):
Споживання є функцією доходу, тобто:
C = f(Y). (8.3)
З іншого боку, вироблений національний дохід можна подати
формулою:
Y =C+ S, (8.4)
де S – заощадження, яка такожє функцією доходу:
S = f(Y). (8.5)
Якщо C+ I =C+ S, то . I = S (8.6)
При цьому інвестиції є функцією норми процента (r):
I = f(r), (8.7)
а заощадження функцією доходу (Y):
S = f(Y). (8.8)
Рівність f(r) = f(Y) демонструє важливість дотримання певних
пропорцій в економіці для рівноваги між сукупним попитом і сукуп-
ною пропозицією. Слід зазначити, що автоматично ця рівність не до-
тримується.
Ставка процента за кейнсіанським підходом формується не на ри-
нку позичкових коштів у результаті співвідношення інвестицій і зао-
щаджень, а на грошовому ринку – за співвідношенням міжпопитом на
гроші і пропозицією грошей. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
78
Рис. 8.2. Грошовий ринок
Грошовий ринок стає повноцінним макроекономічним ринком,
зміна ситуації на якому дає поштовх для зміни ситуації на товарному
ринку. Кейнс обґрунтовував це тим, що при одному і тому ж рівні
процентної ставки фактичні інвестиції і заощадження можуть бути не
рівні, оскільки інвестиції і заощадження здійснюються економічними
агентами, які мають різні цілі і мотиви економічної поведінки. Інвес-
тиції здійснюють фірми, а заощадження – домогосподарства. Основ-
ним чинником, що визначає величину інвестиційних витрат, на думку
Кейнса, є не рівень процентної ставки, а очікувана внутрішня норма
віддачі від інвестицій, тобто те, що Кейнс називав граничною ефекти-
вністю капіталу.
Інвестор ухвалює інвестиційне рішення, порівнюючи величину
граничної ефективності капіталу, яка, на думку Кейнса, є
суб’єктивною оцінкою інвестора, із процентною ставкою. По суті
йдеться про очікувану внутрішню норму віддачі від інвестицій. Якщо
перша величина перевищує другу, інвестор фінансуватиме інвести-
ційний проект незалежно від абсолютної величини процентної ставки.
Наприклад, якщо оцінка граничної ефективності капіталу інвестором
рівна 100 %, кредит буде взятий за ставкою, що дорівнює 90 %, якщо
жоцінка складає 9 %, то кредит буде за ставкою 10 %.
Чинником, що визначає величину заощаджень, є не процентна
ставка, а величина наявного доходу (Di
= C + S). Якщо доходу ледве
вистачає на поточні витрати (С), то заощаджувати навіть при дужеДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
79
високій процентній ставці людина не зможе, адже, щоб зберігати, по-
трібно щонайменше мати, що зберігати. Саме тому Кейнс вважав, що
заощадження не залежать від процентної ставки. Використовуючи ар-
гументи французького економіста XIX ст. Саргана, він зазначав, що
між заощадженнями і процентною ставкою може існувати зворотна
залежність (ефект Саргана). Якщо людина хоче накопичити фіксова-
ну суму протягом певного періоду, наприклад, суму 10 тис. дол. до
виходу на пенсію, вона при процентній ставці 10 % повинна щорічно
відкладати 10 тис. дол., а при ставці 20 % – тільки 5 тис. дол. Графічне
співвідношення інвестицій і заощаджень в кейнсіанській моделі пода-
не на рис. 8.3.
Рис. 8.3. Інвестиції і заощадження за кейнсіанською моделлю
Оскільки заощадження залежать від процентної ставки, їх графі-
ком є вертикальна крива, а інвестиції майже не залежать від ставки.
Тому вони можуть бути зображені кривою, що має невеликий
від’ємний нахил. Якщо заощадження збільшуються до S1, рівноважну
процентну ставку визначити неможливо, оскільки крива інвестицій I і
нова крива заощаджень S2
не мають точки перетину в першому квад-
ранті. Це означає, що рівноважну процентну ставку Rе слід шукати в
іншому місці, а саме на грошовому ринку за співвідношенням між по-
питом на гроші МD і пропозицією грошей МS (рис. 8.2).
S1 S2ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
80
