Тема 6. Інфляційний механізм

1. Сутність та види інфляції.

2. Причини та наслідки інфляції.

3. Інфляція і безробіття.

Інфляція (від італійського inflatio, що означає здуття) – стійка те-

нденція до зростання загального рівня цін.

У цьому визначенні важливо таке:

1)стійка означає, що інфляція – це тривалий процес, стійка тенден-

ція, і тому її слід відрізняти від стрибка цін;

2)загального рівня цін. Це означає, що інфляція не відображає зрос-

тання всіх цін в економіці. Ціни на окремі товари можуть

поводитися по-різному: підвищуватися, знижуватися, залишатися

без зміни. Важливо, щоб збільшився загальний рівень цін, тобто

дефлятор ВВП.

Процесом, який протилежний інфляції, є дефляція (deflation) –

стійка тенденція до зниження загального рівня цін. Існує також понят-

тя дезінфляції (desinflation), що означає зниження темпу інфляції.

Головним показником інфляції є темп (рівень) інфляції (rate of

inflation – π), який розраховується як процентне відношення різниці

рівнів цін поточного і попереднього року до рівня цін попереднього

року:

1

1

100 t t

t

P P

π %

P

−

−

−

= ⋅ , (6.1)

або

1

100

t

P

π %

P−

Δ

= ⋅ , (6.2)

або

1

1 100 t

t

P

π %

P−

⎛ ⎞

= −⋅ ⎜ ⎟ ⎝ ⎠

, (6.3)

де Pt – загальний рівень цін (дефляторВВП) поточного року;

Pt-1 – загальний рівень цін (дефляторВВП) попереднього року.

Отже, показник темпу інфляції характеризує не темп зростання

загального рівня цін, а темп приросту загального рівня цін. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

51

За методом “величини 70” можна приблизно визначити період

подвоєння загального рівня цін:

,

70

π

T = (6.4)

де T – період, протягомякого рівень цін зростає удвічі (місяці, роки);

π – темп приросту цін за одиницю часу (за період), проц.

Зростання рівня цін знижує купівельну спроможність грошей.

Купівельною спроможністю (цінністю) грошей вважається кількість

товарів і послуг, яку можна купити на одну грошову одиницю. Якщо

ціни на товари підвищуються, то на одну і ту ж суму грошей можна

купити менше товарів, ніж раніше. Саме тому цінність грошей змен-

шується.

В аналітичній економіці існують різні класифікації інфляції. За-

лежно від рівня розрізняють три види інфляції:

• помірна – темп до 10 % за рік. Помірна інфляція, за якої ціни зрос-

тають до 5 % за рік, називається повзучою;

• галопуюча – темп від 10 % до 200 % за рік;

• гіперінфляція – темп перевищує 200 % за рік або 50 % за місяць

протягом трьох місяців.

Останній вид інфляції найбільш згубний для економіки, тому що

проявляється астрономічним зростанням кількості грошей в обігу.

Роль грошей в економіцізначно зменшується, а промислові підприєм-

ства переходять на інші форми розрахунків, наприклад, бартер, взає-

морозрахунки.

У книзі “Монетарна історія США” Мілтон Фрідмен, аналізуючи

гіперінфляцію в жовтні 1923 р. у Німеччині, описав відмінність ін-

фляції від гіперінфляції так: якщо людина, яка везе візок, завантаже-

ний мішками грошей, залишає його біля входу в магазин і, вийшовши

з магазину, знаходить візок на місці, а мішки з грошима зникли, то це

– інфляція; а якщо вона бачить, що зник візок, а мішки з грошима цілі,

то це – гіперінфляція.

До найважливіших iнфляційних причин зростання цін можна від-

нести такі:

1. Диспропорційність – незбалансованість державних видатків і до-

ходів (дефіцит державного бюджету). Часто цей дефіцит покрива-

ється за рахунок використання друкарського верстата, що призво-

дить до збільшення грошової маси і, як наслідок, – інфляції.

2. Iнфляційно небезпечні інвестиції – здебільшого мілітаризація еконо-

міки. Військові асигнування призводять до утворення додатковогоДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

52

платоспроможного попиту і, як наслідок, – до збільшення грошової

маси. Надмірні військові асигнування є головною причиною хро-

нічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення держа-

вного боргу, для покриття якого випускаються додаткові паперові

гроші.

3. Відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як

його частини. Сучасний ринок в основному олігополiстичний.

Оскільки олігополiст зацікавлений в скороченні виробництва і

пропозиції товарів, створюється дефіцит, який використовується

ним для підтримання чи підняття цін на товари.

4. Імпортована інфляція, роль якої зростає із збільшенням відкри-

тостi економіки і залученням її до світогосподарських зв’язків тієї

чи іншої країни. Можливості для боротьби у держави досить об-

межені. Засіб ревальвації власної валюти, що інколи застосовуєть-

ся в таких випадках, робить імпорт більш вигідним, одночасно

ускладнюючи експорт.

5. Iнфляційні очікування – набуття інфляцією самопідтримуючого ха-

рактеру. Це коли населення і господарські суб’єкти звикають до

постійного підвищення цін. Населення вимагає підвищення заробі-

тної плати ізапасається товарами заздалегідь, очікуючи на їх шви-

дке подорожчання. Виробники побоюються підвищення цін з боку

своїх постачальників, які закладають в ціну своїх товарів прогно-

зоване ними зростання цін на комплектуючі і розгойдують цим

“маховик” інфляції. Приклад таких iнфляційних очікувань ми мо-

жемо спостерігати у повсякденномужитті.

Причиною інфляції такожможуть бути такі види монополій:

1. Державна монополія на емісію грошей.

2. Профспілкова монополія.

3. Монополія великих фірм на визначення ціни і власних витрат.

Ці три види монополій пов’язані між собою і кожна з них може

порушувати баланс попиту і пропозиції. Причини інфляції можуть

знаходитися іза межами держави, тобто у світовій торгівлі.

Слід також зазначити, що два найважливіших джерела інфляції,

яка зумовлена зростанням витрат, – це збільшення номінальної зар-

плати і цін на сировину та енергоресурси.

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін

розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат. Для ілюстрації ме-

ханізмів інфляції скористаємося моделлю AS-AD, враховуючи такі

вихідні положення:

• інфляція – це порушення рівноваги, що відбувається внаслідок

зрушень ліній AD та AS; ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

53

• причиною зрушень лінії AD можуть бути раптові зміни кожного з

компонентів сукупних витрат C, I, G, а також зміни кількості гро-

шей, які перебувають в обігу;

• необхідно розрізняти довготермінову пропозицію, яка графічно зо-

бражується вертикальною лінією, і короткотермінову, яка зображу-

ється лінією з правостороннім нахилом;

• зрушення в обсягах виробництва, спричиненізрушеннями ліній AD

та AS, є тимчасовими. Економіка тяжіє до виробництва на рівні

своїх потенційних можливостей, тому необхідно розрізняти корот-

котермінові і довготермінові наслідки чинників, що спричиняють

інфляцію попиту і витрат.

Моделювання інфляції попиту ґрунтується на правосторонньому

зрушенні лінії AD, що є адекватним збільшенню сукупного попиту.

Причиною цих змін може бути збільшення кожного з елементів суку-

пних витрат. Найважливішою серед них є збільшення державних ви-

трат і зменшення податків. Сукупний попит зростає тоді, коли збіль-

шується кількість грошей в обігу. Вважається, що будь-які заходи

експансіоністської бюджетно-податкової чи грошово-кредитної полі-

тики можуть спричинити інфляцію попиту. Результат дії цих чинників

графічно відображений на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Графічна інтерпретація інфляції попиту

Перехід від точки А до точки В ще не є інфляцією. По-перше, таке

підвищення цін здійснюється на короткому проміжку, інфляцією ж

вважається тривале зростання загального рівня цін. По-друге, воно су-

проводжується збільшенням обсягів виробництва і може розглядатися

AS2

AS1

P

P

C

PB

PA

AD1

AD2

Y(K,L) YB Y

C

B

AДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

54

як безпосередній його результат. Перехід від точки А до точки В по-

яснюється тим, що зростання цін на продукцію кінцевого виробництва

стимулює зростання загальних обсягів виробництва.

З часом зростання цін на засоби виробництва починає наздоганяти

зростання цін на продукцію кінцевого виробництва. Лінія сукупної

пропозиції зсувається ліворуч, і у довготерміновому періоді виробниц-

тво, яке зменшується, опиняється на своєму природному рівні. Як на-

слідок, маємісце збільшення цін при незмінних обсягах виробництва.

Модель інфляції витрат графічно відображена на рис. 6.2.

Рис. 6.2. Графічна інтерпретація інфляції витрат

Значну роль у лівосторонньому зміщенні кривої сукупної пропо-

зиції (від AS1

до AS2) відіграють передбачення виробників. Раптове

збільшення цін на певний елемент виробничих ресурсів підвищує пе-

редбачувані ціни на засоби виробництва. Якщо попит залишається на

попередньому рівні, виробництво у попередніх обсягах стає нерентабе-

льним. Однак економіка не може залишатися у такому стані тривалий

час, оскільки реальний обсяг (YB) не відповідає природному (YK, L).

Після того, як рівновага досягла точки В, подальший розвиток

подій можливий за двома варіантами: повернення в точку А і перехід

до точки С. Перший варіант передбачає, що скорочення виробництва і

небезпека безробіття змусять робітників погодитися на зменшення

зарплати. Зростаючі запаси товарно-матеріальних цінностей спричи-

нять зменшення цін на засоби виробництва. Цьому ж сприятиме і

структурна перебудова виробництва. Крива пропозиції почне зсувати-

ся вниз до точки А, але ці перетворення не можуть бути швидкими.

AS2

AS1

P

P

C

PB

PA

YB Y(K,L) Y

C

B

A

AD2

AD1 ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

55

Другий варіант можливий тоді, коли в результаті бюджетно-

податкової або грошово-кредитної політики лінія сукупного попиту

переміститься вправо (від AD1

до AD2). У результаті досягається нова

рівновага за більш високого рівня цін, але на природному рівні вироб-

ництва – у точці С. Вважається, що розвиток подій за цим варіантом

відбувається швидше.

Теоретична дискусія триває з приводу того, який з наведених ва-

ріантів реагування економіки на раптове підвищення цін на виробничі

ресурси є більш прийнятним. Перший варіант має переваги в тому, що

повернення до природного рівня виробництва відбувається без зрос-

тання цін, але це триває довго, а тому передбачає тривале безробіття.

Другий варіант гарантує швидке досягнення втрачених обсягів вироб-

ництва, але супроводжується значним підвищенням загального рівня

цін.

У результаті поєднання інфляції попиту та інфляції витрат вини-

кає інфляційна спіраль, яка зображена на рис. 6.3.

Рис. 6.3. Інфляційна спіраль

Інфляційна спіраль цікава тим, що достатньо точно відтворює си-

туацію в Україні. Початок інфляції в нашій країні пов’язаний із надмі-

рним сукупним попитом та постійними інфляційними очікуваннями.

Розглянута модель ґрунтується, по-перше, на тому, що коли інфляція

виникає в результаті зростаючого попиту, найімовірніше уряд, відчу-

вши негативні наслідки, починає обмежувати її стримуванням сукуп-

ного попиту. По-друге, в моделі врахована інерція виробників у став-

ленні до цін. Проіснувавши певний час в умовах інфляції, навіть,

SRAS3

SRAS2

SRAS1

AD3

AD2

AD1

P

P5

P4

P3

P2

P1

Y1 Y2 Y3 YДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

56

якщо відбувається реальне обмеження сукупного попиту, люди очі-

кують зростання цін.

Припустимо, що центральний банк збільшив пропозицію грошей,

що призведе до зростання сукупного попиту. Крива сукупного попиту

AD1 рухається праворуч до AD2. У результаті рівень цін збільшується

з Р1 до Р2, а оскільки ставка заробітної платнізалишається на поперед-

ньому рівні, наприклад W1, реальні доходи падають (реальний дохід =

номінальний дохід/рівень цін). Тому чим вищий рівень цін, тим нижчі

реальні доходи. Робітники вимагають підвищення ставки заробітної

плати пропорційно зростанню рівня цін, наприклад до W2. Це збіль-

шує витрати фірм і призводить до зрушення кривої сукупної пропози-

ції SRAS1 вліво-вгору до SRAS2. Рівень цін при цьому підвищиться

до Р3, реальні доходи знову знизяться (W2/P3 < W2/P2). Робітники

знову почнуть вимагати підвищення номінальної заробітної плати і її

зростання спочатку сприймають як підвищення реальної заробітної

плати та збільшують споживчі витрати. Сукупні витрати зростуть,

крива сукупного попиту переміститься праворуч до AD3, рівень цін

зросте до Р4. При цьому зростуть витрати фірм, і крива сукупної про-

позиції переміститься вліво-вгору до SRAS3, що зумовить зростання

рівня цін до Р5. Падіння реальних доходів призводить до того, що ро-

бітники знову починають вимагати підвищення заробітної плати і все

повторюється. Рух відбувається по спіралі, кожен виток якої відпові-

дає вищому рівню цін, тобто вищому темпу інфляції (з точки А в точ-

ку В, потім в точку С, далі в точку D, потім в точку F і т.д.). Тому цей

процес одержав назву інфляційної спіралі або спіралі “заробітна плата

– ціни”. Зростання рівня цін провокує підвищення заробітної плати, а

зростання заробітної плати призводить до підвищення рівня цін.

За ознакою передбачуваності розрізняють очікувану інфляцію, яка

очікується і прогнозується урядом і населенням, і несподівану (неочі-

кувану) інфляцію, яка характеризується раптовим стрибком цін.

Остання здійснює неоднозначний вплив на поведінку населення зале-

жно від стану інфляційних очікувань. Якщо в країні відсутні інфля-

ційні очікування, населення, розраховуючи на короткостроковість зро-

стання цін, менше витрачає на придбання товарів і послуг, а більше

зберігає грошей. Попит зменшується і тисне на виробників, спонука-

ючи їх знижувати ціни. Проявляється дія закону Пігу, макроекономіч-

на рівновага відновлюється. Якщо в країні інфляційні очікування ве-

ликі, раптове зростання цін змушує населення скуповувати товари про

запас. У результаті попит зростає, що призводить до подальшого зрос-

тання цін ізбільшення інфляції. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

57

Інфляційні очікування – важливий елемент сучасної макроекономі-

ки, в якій існує дві альтернативні теорії: теорія адаптивних очікувань і

теорія раціональних очікувань. Згідно з теорією адаптивних очікувань

економічні суб’єкти при формуванні своїх інфляційних прогнозів

спираються на поведінку інфляції в найближчому минулому періоді,

скориговану на помилковість інфляційного прогнозування. Логіку те-

орії адаптивних очікувань можна відобразити за формулою:

( ).

1 1 1

e

t t

e

t

e

t

y

− −

− −

π =π + ⋅ π π (6.5)

Згідно з наведеною формулою інфляційні очікування на прогноз-

ний період ( )

e

π t

дорівнюють інфляційним очікуванням в передпрогно-

зному періоді ( )

e

π t−1

, скоригованим на помилковість інфляційного про-

гнозування в передпрогнозному періоді, яка дорівнює ( )

e

π t−1

−π t−1

. При

цьому помилковість ураховується за допомогою коефіцієнта корекції

(у), рівень якого залежить від швидкості перегляду очікувань. Допус-

кається, що інфляційні очікування коригуються швидко, тому коефі-

цієнт y близький до 1. За цих умов рівняння очікуваної інфляції спро-

щується до такого вигляду:

. = t−1

e

πt

π (6.6)

Отже, теорія адаптивних очікувань виходить з того, що очікувана

у майбутньому інфляція дорівнює інфляції у найближчому минулому

періоді.

Відповідно до теорії раціональних очікувань економічні суб’єкти

при формуванні своїх інфляційних прогнозів використовують усю на-

явну інформацію про майбутнізміни в економіці та економічній полі-

тиці держави. Тому раціональні очікування інколи називаються очіку-

ваннями, які спрямовані вперед, а адаптивні – очікуваннями, які

повернуті назад. Прихильники цієї теорії припускають, що в процесі

формування очікувань люди можуть помилятися, але систематичних

помилок не роблять. Окремі ж помилки легко помітити, виправити і

врахувати при формуванні нових очікувань.

Основними теоріями, що пояснюють причини інфляції, є кейнсі-

анська і монетаристська. Прихильники кейнсіанської теорії розгляда-

ють лише інфляцію попиту, яка, на їх погляд, виникає в умовах повної

зайнятості. За цих умов збільшення сукупного попиту означає утво-

рення надмірного попиту, який зумовлює зростання цін. Спираючись

на кейнсіанську теорію про причини інфляції, загальний рівень цін в

економіці можна визначити через співвідношення обсягу виробницт-

ва, якого вимагають споживачі, що формують сукупний попит, доДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

58

потенційного обсягу виробництва. За повної зайнятості ці два показ-

ники рівні міжсобою і тому загальний рівень цін не змінюється. Якщо

ж сукупний попит перевищує потенційний ВВП, в економіці виникає

надмірний сукупний попит. Для його усунення ціни мають зрости.

Отже, згідно з кейнсіанською теорією причиною інфляції є надмірний

сукупний попит, який може виникати в умовах повної зайнятості.

Тобто це чинники, що викликають надмірний споживчий попит; чин-

ники, що викликають надмірний урядовий попит; чинники, що викли-

кають надмірний іноземний попит.

Прихильники монетаристської теорії вважають, що причиною

інфляції є надмірна кількість грошей в обігу порівняно з вартістю то-

варів та послуг. Теоретичною базою монетаристської позиції є рів-

няння кількісної теорії грошей, згідно з яким загальний рівень цін в

економіці можна розрахувати за формулою:

.

Y

MV P = (6.7)

Монетаристи виходять з двох передумов:

• швидкість обігу грошей є стабільною;

• обсяг виробництва визначається не монетарними, а реальними

чинниками, тобто факторами виробництва.

За цих передумов надмірне збільшення грошової маси викликає

зростання сукупного попиту і цін.

Свій висновок про роль грошей в інфляційному процесі монета-

ристи підтверджують існуванням суттєвої кореляції між грошовою

масою та інфляцією. Але кореляція і причинність – це не одне й те са-

ме. Кореляція між відповідними явищами свідчить, що одне явище

супроводжується іншим, незалежно від того, чим обумовлений такий

зв’язок між ними. На думку кейнсіанців, грошова маса є не причиною

інфляції, а засобом реалізації сукупного попиту, надмірне зростання

якого спричиняє інфляцію. Наскільки надмірним є сукупний попит,

настільки надмірною є і грошова маса. Кореляція також засвідчує цей

зв’язок.

Наслідки високої інфляції здебільшого негативні: зниження реа-

льних доходів населення; знецінення фінансових активів; порушення

відносин між позичальниками і кредиторами; зниження мотивації до

інвестування; перерозподіл доходів між приватним сектором і держа-

вою тощо.

Одним з головних завдань економічної політики держави є підт-

римання інфляції на низькому рівні. Однак це завдання суперечить

іншому завданню – зниженню безробіття. В економічній теорії, щоДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

59

виходить із циклічного розвитку економіки, простежується зв’язок

між інфляцією та безробіттям. Рівень інфляції певним чином

пов’язаний з нормою безробіття, що існує в суспільстві. Безробіття та

інфляція відповідно до кейнсіанської теорії – це альтернативні форми

макроекономічної нестабільності, які одночасно можуть виникнути

тільки у випадку надзвичайних обставин. Безробіття характерне для

спаду, а інфляція – для підйому економіки. Отже, оптимальним ста-

ном є природний рівень безробіття при невисоких рівнях інфляції.

Відомий економіст А. Філіпс свого часу зібрав статистичний ма-

теріал за 1861-1913 рр. та 1923-1958 рр., який підтверджував існуван-

ня залежності між щорічним зростанням зарплати та відсотком безро-

біття. При безробітті на рівні 4,5 % рівень зарплати залишаються

незмінними. При скороченні безробіття до 4 % відбувається річне збі-

льшення зарплати на 0,5 %. На основі цих даних і була побудована

крива Філіпса (рис. 6.4).

Рис. 6.4. Залежністьміж щорічнимзростаннямзарплати

та відсоткомбезробіття

Усі міркування, які випливають з кривої Філіпса, можна обґрун-

тувати за умови, що продуктивність праці залишається незмінною.

Якщо ж продуктивність праці зростає швидше, ніж зарплата, ціни на-

впаки зменшуються. Отже, зв’язок W – MC – P справедливий лише за

двох умов: коли продуктивність лишається незмінною або коли зар-

плата зростає швидше ніжпродуктивність праці.

Традиційно крива Філіпса зображується в координатній площині,

де по вертикалі відкладається рівень інфляції, а сама крива розгляда-

ється як набір альтернативних комбінацій інфляції і безробіття

(рис. 6.5). Ще більш конкретно криву Філіпса можна визначити як

криву, що відображає можливий компроміс між безробіттям та інфля-

цією: іззбільшенням безробіття інфляція зменшується.

-0,5 1 2 3 4 5 6

0,5

1

1,5

2

2,5

Щорічне зростання зарплати, %

Безробіття, % ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

60

Рис. 6.5. Крива Філіпса

Аналіз кривої: вище точки N – безробіття менше від природного,

що характерно для економічного буму, однак перегрівання економіки

призводить до інфляції; відрізок, обмежений точкою N та точкою пе-

ретину з горизонтальною віссю, характерний для економічного спаду,

відображає зростання безробіття і зниження інфляції, обумовленої

скороченням сукупного попиту; нижче точки, де π=0 – дефляція, що

супроводжується високим рівнем безробіття. Така ситуація характер-

на для глибокої депресії в економіці.

Крім підвищення зарплати і граничних витрат, значний вплив на

формування рівня інфляції має передбачення зростання цін. Основою

кривої Філіпса є припущення, що такі передбачення перебувають на

нульовому рівні. Якщо ж вони виникають, це спричиняє зсув кривої

Філіпса вгору.

Сума очікуваної інфляції та інфляції, викликаної збуренням су-

купної пропозиції, є інфляцією повної зайнятості. Такій інфляції від-

повідає природне безробіття. Якщо інфляція повної зайнятості зміню-

ється, крива Філіпса зміщується у відповідний бік. Зміни інфляції, що

зумовлені циклічним безробіттям, відображаються відповідним пере-

міщенням точки інфляції вздовж нерухомої кривої Філіпса. Викорис-

товуючи криву Філіпса, уряд може обирати між інфляцією та безро-

біттям, вживаючи заходи, якіздатні впливати на циклічний компонент

безробіття. Однак зменшення безробіття відбувається за рахунок при-

скорення інфляції.

Конфігурацію кривої Філіпса по-різному трактують кейнсіанці,

монетаристи та прихильники школи раціональних очікувань.

Кейнсіанці вважають, що крива Філіпса правильно відбиває

співвідношення міжінфляцією і безробіттям протягом ділового циклу,

π

A

0 UN

N

U

π

NДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

61

а порушення закономірностей є результатом збігу несприятливих об-

ставин – шоків пропозиції або цінових шоків.

Монетаристи вважають, що альтернативний зв’язок між інфля-

цією і безробіттям існує тільки в короткостроковому періоді, у довго-

строковому періоді він відсутній (рис. 6.6).

Рис. 6.6. Крива Філіпса (монетаристський підхід)

Якщо у короткостроковому періоді економіка функціонує на

природному рівні безробіття і при низькій інфляції, спроби уряду зни-

зити безробіття нижче природного рівня шляхом стимулювання суку-

пного попиту підвищують інфляцію. Отже, у робітників і підприємців

з’являються інфляційні очікування, зростає заробітна плата та інші

доходи, підвищуються витрати на одиницю продукції. Нова рівновага

встановлюється при природному рівні безробіття і більш високому рі-

вні інфляції (N2). У довгостроковому періоді прямого зв’язку між ін-

фляцією і безробіттям не буде, оскільки існують адаптивні інфляційні

очікування (пристосування до поточної інфляції).

За теорією адаптивних очікувань крива Філіпса у довгостроково-

му періоді має вертикальний вигляд, тобто між інфляцією і безробіт-

тям немає очевидного зв’язку. Згідно з теорією раціональних очіку-

вань домашні господарства і фірми прогнозують заходи уряду з

регулювання економіки і протидіють їм, ціни і заробітна плата змі-

нюються пропорційно. Якщо інфляційні очікування домогосподарств

збігаються з фактично інфляцією, у підприємств не виникають стиму-

ли до збільшення обсягів виробництва порівняно з потенційним ВВП.

Тому безробіття підтримується на природному рівні, а крива сукупної

2 4 6 8 U

3

6

9

πДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

62

пропозиції має вертикальний вигляд і в довгостроковому, і в коротко-

строковому періодах. Отже, у довгостроковому періоді між інфляцією

і безробіттям не існує вибору. Тому в кінцевому підсумку стимулюю-

ча політика уряду не може зменшити безробіття, вона здатна виклика-

ти лише зростання цін. У довгостроковому періоді проблему безробіт-

тя можна вирішувати лише із застосуванням неінфляційних методів,

здатних забезпечити зростання обсягів виробництва за рахунок на-

громадження капіталу ізростання потенційногоВВП. ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

63