47. Фінансування підприємства за рахунок прибутку (самофінансування)

модель управління прибутком суб'єкта господарювання нерозривно пов'язана із іншими функціональне організаційними блоками фінансового менеджменту на підприємстві, забезпечуючи методологічну основу прийняття управлінських фінансових рішень, при цьому, основу таких рішень складають проблеми фінансування потреби підприємства у капіталі, що безпосередньо пов'язано із необхідністю ідентифікації джерела фінансових ресурсів для її покриття та забезпечення їх мобілізації. Зважаючи, що ефективно функціонуючий суб'єкт господарювання орієнтується на покриття потреби у капіталі на операційну діяльність за рахунок грошових потоків, які генеруються в результаті її здійснення, виникає об'єктивна необхідність узгодження абсолютної величини потреби підприємства у капіталі із параметрами та фінансовими показниками цільового планування та прогнозування прибутку суб'єкта господарювання як основного джерела її покриття.

При цьому, використання прибутку як джерела покриття потреби підприємства у капіталі (самофінансування суб'єкта господарювання) здійснюється за наступними основними напрямками (див. Рис. 05.05.01.), відповідно до яких і формуються основні елементи системи розподілу прибутку: (1) забезпечення погашення податкових зобов'язань суб'єкта господарювання з податку на прибуток підприємств, (2) обслуговування залученого у попередніх періодах власного капіталу суб'єкта господарювання і, нарешті. (3) формування фондів - коштів та резервів для використання у наступних періодах. При цьому, важливим завданням цільового планування та прогнозування прибутку суб'єкта господарювання на даному етапі є базове узгодження абсолютних величин фінансових ресурсів, необхідних для фінансування зазначених напрямків розподілу та перерозподілу прибутку, та цільової абсолютної величини прибутку підприємства у плановому період, досягнення такого узгодження, а також дотримання інших критеріїв та обмежень моделі цільового планування та прогнозування прибутку суб'єкта господарювання, що визначає її підсумкову ефективність, являється форма інтеграції та взаємоузгодження із іншими функціональними блоками моделі управління прибутком та методологічне забезпечення як сукупності фінансове - математичного інструментарію обґрунтування управлінських фінансових рішень (перш за все, див. бюджетування). Загалом, фінансову проблематику функціонально-організаційного наповнення системи самофінансування суб'єкта господарювання за рахунок прибутку можна розподілити за наступними напрямками (проблемними питаннями): (1) податкове планування; (2) формування резервного капіталу; (3) виплата грошових дивідендів; (4) тезаврація прибутку; (5) фінансовий ліверидж.

48. Точка беззбитковості як метод управління витратами підприємства

Точка беззбитковості (поріг рентабельності) характеризує досягнення такого обсягу виробництва, при якому досягається окупність постійних і змінних витрат; це можна визначити також як обсяг виручки від реалізації продукції, при якій величина валової маржі дорівнює загальній сумі постійних витрат. При такій реалізації підприємство не несе збитків, але й не має прибутку.

При аналітичному способі обчислення порогу рентабельності слід дотримуватися наступної формули:

Поріг рентабельності = Зпост/Коеф вал.маржі,

Де Зпост - постійний витрати,

Коеф вал. Маржі - коефіцієнт валової маржі.

Вал. Маржа = В - Зпер,

Де В - виручка,

Зпер - змінні витрати.

Коеф вал.маржі = Вал.маржа/В.

З усіх вищеперелічених формул можна отримати одну повну для знаходження порога рентабельності:

Поріг рентабельності = Зпост * В/(В-Зпер).

49. ABC-аналіз як метод оптимізації абсолютної величини затрат підприємства

У структурі блоку управління затратами суб'єкта господарювання важливе місце відродиться оптимізації процесу формування затрат, що реалізується шляхом використання сукупності різноманітних фінансове математичних методів та моделей обґрунтування як абсолютної та відносної величини, так і структури затрат. Управління затратами суб'єкта господарювання із використанням методів оптимізації передбачає реалізацію сукупності взаємоузгоджених ітерацій, що є спільними для усіх методів і можуть несуттєво відрізнятися у функціонально - організаційному наповненні.

Оптимізація затрат підприємства спрямована на вирішення наступних питань: (1) оцінку обґрунтованості абсолютної величини затрат, (2) її відповідність плановим величинами, (3) оцінкою факторів формування величини та структури затрат, (4) своєчасне виявлення резервів зменшення витрат та (5) виявлення та обґрунтування механізмів мобілізації таких резервів, відповідно, оптимізація затрат суб'єкта господарювання є одним із сукупності технологій цільового планування прибутку, що визначає параметри моделі управління прибутком суб'єкта господарювання, при цьому під методом оптимізації абсолютної величини затрат підприємства може розумітися органічна сукупність фінансових, математичних та статистичних прийомів цільового моделювання фінансових процесів та показників, що дозволяють із прийнятним рівнем статистичної достовірності обґрунтовувати управлінські рішення щодо визначення абсолютної величини чи структури затрат суб'єкта господарювання. Слід відмітити, що серед таких методів оптимізації абсолютної величини затрат суб'єкта господарювання заслуговують на увагу наступні: (1) АВС-аналіз; (2) ХУ2-аналіз; (3) вартісний аналіз.

АВС-аналіз представляє собою технологію обґрунтування та прийняття управлінських рішень щодо цільової локалізації затрат суб'єкта господарювання для потреб моделі управління його прибутком. Основою АВС-аналізу є поняття „центру затрат" - відокремленого функціонально організаційного процесу або явища (технологічна операція, угода і т.д.), що пов'язаний із формування однорідної сукупності затрат підприємства. Центр затрат може розглядатися як у масштабах усього підприємства, окремого структурного підрозділу, або ж іншого об'єкта аналізу. Типова сукупність центрів затрат підприємства може включати (1) обслуговування обладнання, (2) поставка сировини та матеріалів, (3) доставка продукції покупцям, (4) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, (5) та інші.

Виходячи з визначеного вище можна обґрунтувати безпосередньо порядок та процедуру реалізації ABC-аналізу, при цьому слід відмітити, що групування затрат суб'єкта господарювання у межах ABC-аналізу реалізується у два етапи - (1) ідентифікацію затрат із визначеними базовими показниками (критеріями ідентифікації) та (2) групування ідентифікованих затрат відповідно до центрів затрат, так, загальна структура реалізації ABC - аналізу включає наступні складові елементи:

аналіз техніко-організаційних та фінансових особливостей процесу виробництва продукції (надання послуг чи виконання робіт);

обґрунтування та визначення центрів затрат суб'єкта господарювання. при цьому рекомендується (на основі досвіду західних підприємств) використовувати 4-ри ступінчату модель аналізу центрів затрат - виготовлення одиниці продукції , виготовлення партії продукції, виготовлення окремого виду продукції, діяльність загального характеру;

відслідковування розподілу сукупності затрат відповідно до визначених вище центів затрат;

оцінка кількісних та структурних параметрів центрів затрат та обґрунтування відповідних управлінських рішень.

Однак, ABC-аналіз має також певні недоліки, зокрема: суб'єктивність обгрунтування та вибору базових параметрів АВС-аналізу;

трудомісткість та затратність інформаційного забезпечення, організації та проведення АВС-аналізу.

50. XYZ-аналіз як метод оптимізації абсолютної величини затрат підприємства

У структурі блоку управління затратами суб'єкта господарювання важливе місце відродиться оптимізації процесу формування затрат, що реалізується шляхом використання сукупності різноманітних фінансове математичних методів та моделей обґрунтування як абсолютної та відносної величини, так і структури затрат. Управління затратами суб'єкта господарювання із використанням методів оптимізації передбачає реалізацію сукупності взаємоузгоджених ітерацій, що є спільними для усіх методів і можуть несуттєво відрізнятися у функціонально - організаційному наповненні.

Оптимізація затрат підприємства спрямована на вирішення наступних питань: (1) оцінку обґрунтованості абсолютної величини затрат, (2) її відповідність плановим величинами, (3) оцінкою факторів формування величини та структури затрат, (4) своєчасне виявлення резервів зменшення витрат та (5) виявлення та обґрунтування механізмів мобілізації таких резервів, відповідно, оптимізація затрат суб'єкта господарювання є одним із сукупності технологій цільового планування прибутку, що визначає параметри моделі управління прибутком суб'єкта господарювання, при цьому під методом оптимізації абсолютної величини затрат підприємства може розумітися органічна сукупність фінансових, математичних та статистичних прийомів цільового моделювання фінансових процесів та показників, що дозволяють із прийнятним рівнем статистичної достовірності обґрунтовувати управлінські рішення щодо визначення абсолютної величини чи структури затрат суб'єкта господарювання. Слід відмітити, що серед таких методів оптимізації абсолютної величини затрат суб'єкта господарювання заслуговують на увагу наступні: (1) АВС-аналіз; (2) ХУ2-аналіз; (3) вартісний аналіз.

ХУZ-аналіз являє собою технологію обґрунтування управлінських рішень щодо оптимізації абсолютної величини затрат підприємства шляхом виявлення та ідентифікації резервів їх зменшення, а також визначення методів мобілізації таких резервів. Організація та проведення ХУZаналізу ґрунтується на таких основних припущеннях як (1) величина економії затрат підприємства має корегувати із величиною зусиль на виявлення резервів економії та їх мобілізації; (2) співрозмірна економія підприємства на затратах може досягатися, перш за все, шляхом скорочення фінансування тих статей затрат, що складають суттєву частку у структурі сукупних затрат суб'єкта господарювання.

Виходячи з визначеного вище можна обґрунтувати безпосередньо порядок та процедуру оптимізації абсолютної величини затрат суб'єкта господарювання на основі ХУZ - аналізу, при цьому слід відмітити, що групування затрат підприємства у межах ХУZ-аналізу реалізується як сукупність послідовних взамопов'язаних ітерацій - (1) кількісна оцінка абсолютної величини окремої статті затрат та ідентифікацію її відносної частки у сукупних затратах суб'єкта господарювання, (2) ранжування статей затрат відповідно до скорочення відносної частки статті затрат у сукупних затратах суб'єкта господарювання (від статті з найбільшою відносною часткою до найменшої) і, нарешті, (3) групування статей затрат відповідно до їх відносної частки у сукупних затратах. при цьому формується наступні три укрупненні групи затрат підприємства:

х-затрати: перші найбільші статті затрат, частка яких складає не менше 50 відсотків сукупних затрат суб'єкта господарювання;

У-затрати: наступні статті затрат, частка яких складає не менше 25 відсотків сукупних затрат суб'єкта господарювання;

Z-затрати: решта статей затрат, частка яких, відповідно, складатиме не більше 25 відсотків сукупних затрат суб'єкта господарювання.

Зрозуміло, що найбільша увага при виявленні резервів скорочення затрат суб'єкта господарювання або ж оптимізації їх структури зосереджується на групі х-затрат, які спроможні забезпечити максимальну віддачу, у той час як навіть суттєве скорочення статті затрат, що включена до групі 7. - затрат, у масштабах підприємства забезпечить несуттєву (а, інколи, і невиправдану) економію, крім того, реалізація ХУ2-аналізу передбачає його інтеграцію із іншими фінансове - математичними методами, оскільки ХУZ-аналізу являється лише методологічною основною, що дозволяє прискорити прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також скоротити витрати (як фінансові витрати, так і витрати часу) на їх прийняття.