7. Світовий ринок палива і тенденції його розвитку в сучасних умовах.

Світовий ринок палива включає торгівлю товарами розділу 3 СМТК ООН: -вугілля,кокс,брикети(група 32); -нафта,нафтопродукти і подібні їм товари(група 33); -природний і штучний газ(група34); -електроенергія(група35) Провідна роль на даному ринку належить нафті(близько 40% світового виробництва та споживання),кам’яному вугіллю(близько 31%),газу(бизько 23%). До найбільших виробників нафти і нафтопродуктів відносяться Саудівська Аравія (379 млню т),США (353 млню т), Росія (348 млн. т),Мексика (177млн. т),Китай (165 млн. т), Ірак (159 млн. т). У наступне десятиліття нафта з часткою в 40% збереже домінуючу роль у глобальному споживанні первинних енергоносіїв,її ціна залишиться еталоном на світовому ринку паливно-енергетичних товарів. Світовий видобуток вугілля у 2005 р. становив 3,5 млрд. т,у тому числі на енергетичне припадало 3 млрд. т і на коксівне - 0,5 млрд. т.На крїни ЄС припадає 930 млн. т,СНД -336 млн. т,КНР-960 млн. т,Індію-312 млн. т,Австралію-253 млн. т. Основними експортерами вугілля є країни ОЕРС,Австралія,США,КНР,ПАР,Колумбія,Індонезія,СНД,а імпортерами-країни ОЕРС,Японія,Республіка Корея,Тайвань,Німеччина,Нідерланди. У ціновій боротьбі перемагають країни,які видобувають вугілля відкритим способом(ПАР,Австралія). Світовий ринок природного газу розвивається під впливом змін ринку рідкого палива.Особливий інтерес виявляється до зрідженого природного газу,оскільки його використання на електростанціях, в автомобілях,літаках,вертольотах постійно зростає. Торгівля зрідженим газом зосереджена в основному в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні – близько 75% світової торгівлі цієї продукції . До 2020 р. частка газу у світовому енергозабезпеченні зросте до 26-28 %,а вугілля –знаходитиметься в межах 19-24 %. Нині за рахунок нафти,газу та вугілля покривається 85 % попиту на енергію,а через 50 років – їх сумарна частка становитиме 60 %. (можно отсебятину про альтернативніе источники дописать)

8. Місце і роль природно-сировинних ресурсів в міжнародній економіці. Класифікація сир. Рес.

Під природно-сировинними ресурсами маються на увазі досліджені, розвідані і добуті природні багатства, які використовуються в господарстві і є засобами існування людського суспільства. До них відносяться: земля і її надра, водні і рослинні ресурси, ресурси атмосфери.  ресурси поділяють на наступні групи: - невичерпні, до яких належить внутрішнє тепло Землі, сонячна радіація, енергія прибою, припливів і відпливів, падаючої води, вітру та ін.;- вичерпні відновлювані: фунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, лікарські рослини, рослинне паливо тощо;- вичерпні невідновлювані: мінеральна сировина, будівельні матеріали. В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить поділ їх на засоби виробництва і предмети споживання. За походженням: ресурси природних компонентів; ресурси природно-територіальних комплексів. За видами господарського використання: Крім того, розрізняють природні ресурси виробничого й невиробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одно- та багатоцільового призначення. За методикою ООН природні ресурси підрозділяються на: 1)      розвідані ресурси – виявлені сучасними методами розвідки або обстеження, технічно доступні й економічно рентабельні; 2) попередньо оцінені – установлені на основі теоретичних розрахунків і обстежень, включають точно встановлені  запаси сировини, що витягаються технічно, або резервів, а  також ту їхню частину, що у даний час освоїти не можна з технічних або економічних причин; 3)      прогнозні (вірогідністні) – кількісна і якісна оцінка яких ґрунтується на приблизному знанні геологічних особливостей родовища. Видобувні галузі є одним з найважливіших підрозділів промисловості багатьох країн світу. Питома вага видобувної промисловості у світі складає 12%, а з урахуванням електро-, газо-, водопостачання – 19%. На  промислово розвинуті капіталістичні країни  приходиться близько 3,6% запасів непаливних мінеральних ресурсів світу, 5% нафти, 81% виробництва обробної  промисловості. Сировинна політика багатьох країн спрямована на посилення режиму економії сировини, створення резервних запасів критичних видів мінеральної сировини, збільшення використання вторинної сировини. Енергоємність виробництва за 1960 – 1986 рр. знизилася на 25%. Особлива увага стала приділятися використанню альтернативних матеріалів і джерел енергії. Наприклад, у даний час АЕС виробляють 24% електроенергії загальносвітового виробництва.