- •1.Предмет і об'єкт соціології.
- •2.Структура соціології: три рівні соціології.
- •3. Функції соціології як науки.
- •4. Місце соціології в системі гуманітарних дисциплін.
- •5. Основні етапи становлення і розвитку соціології: античний етап в розвитку протосоціологічних знань;
- •6. Основні етапи становлення і розвитку соціології: протосоціологічні погляди доби Середньовіччя;
- •7. Основні етапи становлення і розвитку соціології: протосоціологічні погляди доби Відродження;
- •8. Основні етапи становлення і розвитку соціології: класичний період в розвитку світової соціології.
- •10.Протосоціологічні погляди епохи Київської Русі
- •12«Протосоціологія доби Відродження в Україні» Протосоціологічний період
- •13.Розвиток сучасної соціологічної думки в Україні
- •15. Сучасні соціологічні теорії в Західній Свропі та сша.
- •16Суспільство та його сутність
- •17) Типологізація суспільства.
- •18. Характерні особливості сучасного суспільства.
- •19. Соціальна структура суспільства.
- •20.Теорія соціальної стратифікації.
- •21. Соціальні інститути суспільства.
- •22. Соціальні організації, їх види.
- •23. Особистість в соціології. Людина, індивід, індивідуальність, особистість.
- •24. Соціологічні підходи до вивчення особистості. Соціологічні підходи до вивчення особистості та її місця в суспільстві
- •25. Соціологічна структура особистості: потреби, цінності, мотиви, пам'ять, культура, діяльність.
- •26. Соціалізація особистості, механізми соціалізації.
23. Особистість в соціології. Людина, індивід, індивідуальність, особистість.
Елементами соціальних систем є люди. Входження людини в суспільство відбувається через різноманітні соціальні спільноти: групи, інститути, організації та системи прийнятих у суспільстві норм і цінностей (культуру). У соціології особистість розглядається не як продукт природи, а передусім як сукупність суспільних відносин, продукт суспільства.
Соціологія по-різному трактує поняття «людина», «особистість», «індивід». Поняття «людина» є родовим, вказує на якісну відмінність людей від тварин, служить для характеристики всезагальних, притаманних усім людям якостей і особливостей, які знаходять свій вияв у назві «homo sapiens». «Індивід» означає конкретну людину, одиничного представника людського роду. «Особистість» служить для характеристики соціального в людині. Особистість, на відміну від людини, є продуктом не тільки природи, а й суспільства, суб'єктом соціальних процесів. Особистість — усталений комплекс якостей людини, набутих під впливом відповідної культури суспільства, конкретних соціальних груп і спільнот, до яких вона належить і до життєдіяльності яких залучена.
Поняття «особистість» вживається стосовно кожної людини, оскільки вона є носієм важливих рис певного суспільства. Головне в особистості — не абстрактна фізична природа, а її соціальна якість.
Термін «індивідуальність» означає особливі й специфічні якості природні, соціальні, фізіологічні, психологічні, успадковані й набуті, які відрізняють одну людину від інших, вплив на соціальні процеси та місце в них.
Узагальнено суспільна сутність людини конкретизується у понятті «особа», яке розкриває предметні ознаки індивідуальності щодо окремих соціальних структур — груп, колективів, організацій, рухів, партій, інститутів та інших спільнот. Саме поняття «особа» розкриває соціальну роль, яку відіграють окремі соціальні верстви у життєдіяльності суспільства.
Порівнюючи ці поняття, можна дійти висновку, що кожен індивід є людиною, і тільки під впливом суспільства він може стати особистістю. Головним вбачається те, що особистість — це суб'єкт соціальних груп, спільнот та соціальних процесів, який може формувати нові соціальні утворення відповідно до власних інтересів.
Людина є об'єктом наукового інтересу різних соціогуманітарних наук. Основні проблеми особистості в різні часи і по різному трактувались представниками окремих соціологічних шкіл і напрямів.
Особистість трактується як божественне начало. Християнство вважає людину безумовною цінністю.
Натуралістичні, позитивістські, прагматичні вчення розглядають «людину діяльну» (homo faber), ігноруючи с'утнісну відмінність між людиною і твариною; Четверта антропологічна версія рішуче заперечує прогресивність «людини розумної», «людини богоподібної» і «людини діяльної», визнаючи їх як істоту прагнучу.
Продовженням цих концепцій є соціологія фрейдизму. На думку Фрейда, початком і основою життя індивіда, в тому числі й соціального, є інстинкти, потяги і бажання, притаманні організму людини. Людська життєдіяльність є результатом боротьби двох основних інстинктів — сексуального та агресивного, які є рушіями прогресу, визначаючи діяльність різних соціальних груп, народів і держав. Ці погляди продовжуються у сучасному неофрейдизмі (Е. Фромм), який приділяє увагу соціальному в людині, розглядаючи ставлення індивіда до світу і собі подібних.
Нині в соціології переважає синтезований підхід до оцінки цих двох аспектів внутрішнього життя особистості та її соціальної поведінки, трактуючи особистість як сукупність раціональних і чуттєвих сутнісних якостей.
Зважаючи на свідомість або поведінку (діяльність) особистості, соціологічні концепції біхевіоризму зосереджуються на соціальній зумовленості поведінки і вчинків особистості, з'ясуванні причин і мотивів соціальної діяльності людини.
