- •1.Предмет і об'єкт соціології.
- •2.Структура соціології: три рівні соціології.
- •3. Функції соціології як науки.
- •4. Місце соціології в системі гуманітарних дисциплін.
- •5. Основні етапи становлення і розвитку соціології: античний етап в розвитку протосоціологічних знань;
- •6. Основні етапи становлення і розвитку соціології: протосоціологічні погляди доби Середньовіччя;
- •7. Основні етапи становлення і розвитку соціології: протосоціологічні погляди доби Відродження;
- •8. Основні етапи становлення і розвитку соціології: класичний період в розвитку світової соціології.
- •10.Протосоціологічні погляди епохи Київської Русі
- •12«Протосоціологія доби Відродження в Україні» Протосоціологічний період
- •13.Розвиток сучасної соціологічної думки в Україні
- •15. Сучасні соціологічні теорії в Західній Свропі та сша.
- •16Суспільство та його сутність
- •17) Типологізація суспільства.
- •18. Характерні особливості сучасного суспільства.
- •19. Соціальна структура суспільства.
- •20.Теорія соціальної стратифікації.
- •21. Соціальні інститути суспільства.
- •22. Соціальні організації, їх види.
- •23. Особистість в соціології. Людина, індивід, індивідуальність, особистість.
- •24. Соціологічні підходи до вивчення особистості. Соціологічні підходи до вивчення особистості та її місця в суспільстві
- •25. Соціологічна структура особистості: потреби, цінності, мотиви, пам'ять, культура, діяльність.
- •26. Соціалізація особистості, механізми соціалізації.
16Суспільство та його сутність
Соціологічна думка від свого зародження постійно намагалася пізнати, осмислити сутність, основні засади функціонування, найхарактерніші особливості суспільства як соціального феномену. Так, античні філософи, зокрема Арістотель, Платон, ототожнювали суспільство з державою. У середньовіччі поширеною була думка про те, що суспільство виникло внаслідок домовленості людини з Богом; у нові часи побутувала ідея суспільного договору між людьми, внаслідок якого постало суспільство, хоча деякі філософи (Д. Дідро) вважали, що життя людей завжди було суспільним. Якісно нове розуміння категорії «суспільство» запропонувала соціологія в середині XIX — на початку XX ст. Так, О. Конт і Г. Спенсер вважали його динамічним утворенням, що, як і кожний живий організм, перебуває у постійному розвитку, виявляючи здатність до саморегулювання. Е. Дюркгейм розглядав суспільство як надіндивідуальну реальність, що заснована на колективних уявленнях. Для М. Вебера суспільство — це взаємодія людей, яка є продуктом соціальних, тобто орієнтованих на інших людей, дій. За К. Марксом, суспільство — це живий організм, сутністю якого є залежність усіх соціальних підсистем від економічної; це сукупність відносин між людьми, що формуються та історично розвиваються у процесі спільної діяльності. Різні аспекти суспільства як соціологічного феномену є предметом багатьох сучасних досліджень. Залежно від погляду на суспільство як фундаментальну категорію соціології формувалися відповідні теорії суспільства, у розвитку яких простежується три періоди: 1.Кінець XVIII — початок XX ст.( Соціологія функціонувала як сукупність поглядів щодо промислового суспільства.)
2.20-ті — кінець 60-х років XX ст. (Учення цього періоду зосереджувалися на фіксації нових специфічних рис, явищ, зумовлених переходом до стадії організованого капіталізму, передусім в економічній сфері.) 3.70—90-ті роки XX ст. (На цьому етапі виникають «концепції інформаційного суспільства» )
Сутність суспільства як соціального феномену Суспільство є високоабстрактною категорією, витвореною на перетині соціальної філософії, соціології, історії та інших наук, надзвичайно складним соціальним феноменом, що зумовило різні тлумачення його. Суспільство — сукупність усіх засобів взаємодії та форм об'єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів. Цей термін вживається і на позначення конкретного виду суспільства з його історичними, економічними, культурними особливостями (наприклад, українське суспільство). До найхарактерніших сутнісних рис суспільства належать: —спільність території проживання людей, що взаємодіють між собою; —цілісність і сталість (єдине ціле); —здатність підтримувати та відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків; —певний рівень розвитку культури, система норм і цінностей, покладених в основу соціальних зв'язків між людьми; —автономність та самодостатність, самовідтворення, саморегулювання, саморозвиток. Із соціологічної точки зору американський соціолог Едуард-Альберт Шілз (нар. у 1911 р.) суспільством вважав об'єднання, що відповідає таким критеріям: —існування його як елемента більшої системи; — ідентифікація з певною територією; —наявність власної назви та історії; —укладення шлюбів між представниками даного об'єднання (суспільства); —поповнення за рахунок дітей, які визнані представниками цього суспільства; —існування його у тривалішому часі, ніж середня "тривалість життя окремого індивіда; —єдність загальної системи цінностей (традицій, звичаїв, норм, законів, правил тощо). Усе це дає змогу трактувати суспільство як соціальну систему. Соціальна система — цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв'язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності. Кожен з цих елементів соціальної системи перебуває у взаємозв'язках з іншими, займає специфічне місце та відіграє певну роль у ній. А завдання соціології полягає у з'ясуванні структури суспільства, науковій характеристиці його елементів, їх взаємодії і взаємозв'язку.
