- •27Форми державного устрою
- •Політичні партії та партійні системи
- •Ознаки політичних партій та їхні функції
- •Політичні партії України
- •Партійні системи
- •Політика й особистість
- •Авторитарні політичні режими
- •Шляхи формування еліт
- •Особливості політичної соціалізації в сучасній Україні
- •Сутність, межі та види еліт
- •Функції політичної системи
- •Еліта тоталітаризму
- •Політична система як механізм влади
- •Політична влада мас різні форми, серед них: державна влада, партійна влада, інформаційна влада тощо.
- •Типологія лідерства
- •Правляча еліта
- •Авторитарні політичні режими
- •Проблема міжнародної міграції численних і
- •Демократичні політичні режими
- •Політична соціалізацій
- •Політична еліта України
- •Політичні інститути
- •Роль політологи в сучасному світі
- •Форми державного правління
- •Типи політичних систем
- •Укаїна в системі сучасних міжнародних відносин
- •Опозиція, її типи та способи діяльності
- •Більшовизм
- •Громадянське суспільство: походження основні ознаки
- •Становлення громадянського суспільства в Україні
- •Політична участь і політична активність
- •Політична культура суспільства
- •Політика та міжнародні відносини
- •III. Соціалізм у теорії та на практиці
- •Політика та її сутність
- •Межі та роль політики в сучасному суспільстві
- •Реформа іа її місце в політичному процесі
- •Становлення і розвиток політології як науки
- •Ліворадикалізм
- •Сучасна політична наука
- •Політичний процес, його сутність
- •Революція та реформа як форми політичного процесу
- •Політична культура України
- •Лібералізм і етапи йога розвитку
- •Демократичний (стичний) соціалізм
- •Сутність поняття глобалізації у сучасному політичному процесі
- •Проблеми природно-екологічного порядку
Демократичні політичні режими
Демократія відома в історії чи не раніше, ніж інші ([юрми організації суспільства: пряма первісна, общинна демократія, військова племінна демократія переддержавних етапів розвитку людства (стародавні германці, слов'яни). Державні форми демократії були добре відомі античному світові.
Термін "демократія" складається з двох грецьких слів: demos - народ і kratos- володарювання, влада, що буквально означає: влада народу. Екс-Президснт США А.Лінкольн визначав демократію як: government of the people, By the people, For the people (уряд народу. обраний народом і для народу).
У сучасному трактуванні демократія - складне, багатогранне явище. її можна розглядати як суспільно-політичний рух мас та як форму держави, форму організації і впровадження влади в суспільстві, як політичний режим, як систему прав, свобод та обов'язків громадян. У світовій політології існує багато концепцій демократії традиційно-ліберальна, плюралістична концепція, елітарна теорія демократії, "економічна теорія", критична теорія, концепція партиціпації. марксистська теорія, системна версія, ідентитарна. конкурентна теорія й інші.
У процесі історичного розвитку демократичних режимів вироблявся і шліфувався механізм їхнього функціонування. Першою їхньою формою була пряма демократія, що найповніше втілилася в античній Греції.
Найвищим органом влади в Афінській державі з початку VI сторіччя до н.с. були народні збори, на яких уможливлювалися присутність і виступи всіх афінських громадяни, але і тоді, в силу обставин, правом брати участь у роботі народних зборів користалися далеко не всі. У ході подальшого розвитку суспільних структур воля народу стала реалізуватися через інститут посередників -парламент.
У загальноприйнятому розумінні парламентаризм - це система правління, при якій у політичному процесі істотну роль грає парламент. Парламент - найвищий представницький орган, що складається з визначеної кількості формально рівноправних членів, що приймають на основі публічних обговорень колективні рішення, які обов'язкові для населення країни.
Корені парламентаризму сягають у глибину віків, в інститути англійської феодальної держави. Парламентом (від латинського розмова, обговорення) з середини XIII сторіччя називали збори васалів короля. Це було тісне коло осіб, що згодом включило до свого складу представників графств, міст і торгових центрів. Предметом обговорення спочатку були питання права, але вже в XIV столітті парламент санкціонував виплату коштів на утримання королівського двору й інших державних витрат. Тоді ж виник звичай, згідно з яким представники неродовитого дворянства, духівництва і бюргерства збиралися на окремі всідання, приймали рішення та передавали свою спільну думку королю через спеціально обраного спікера. Парламент розділився на нижню палату (громад) і верхню палату (лордів). Далі впровадилося правило, згідно з яким лідер партії, що перемогла на виборах у парламент, проголошувався прем'єр-міністром. Сучасні парламенти бувають двопалатні й однопалатні. Парламент як власна назва представницької установи застосовується у Великобританії. Франції. Італії. Японії. Канаді й інших країнах; у США та країнах Латинської Америки парламент називається Конгресом, у Швеції - Риксдагом, у Норвегії - Стортингом. у Фінляндії і Польщі - Сеймом, у Росії - Думою, в Україні - Верховною Радою. Нижні палати двопалатних та однопалатних парламентів формуються шляхом прямих виборів, верхні палати формуються шляхом або прямих виборів (США, Італія), або непрямих (опосередкованих, багатоступінчастих) виборів (Індія. Франція). У Великобританії. Канаді частина членів верхньої палати займає місця в порядку спадкування чи призначення. Форми здійснення державної влади в рамках сучасної представницької демократії неоднакові. Вирізняються президентські і парламентські режими. Головна відмінність між президентським (властивим для США) та парламентським (властивим для Великої Британії) правлінням полягає в реалізації принципу поділу влади. Президентський режим характеризується особливим, "жорстким" поділом влади, при якому "функціональний" поділ доповнений "органічним" (тобто органи, яким доручене здійснення тієї чи іншої функції влади, у своїй діяльності не залежать один від іншого), у той час як для парламентського режиму характерний "гнучкий" поділ законодавчо; і виконавчої влади.
Основними рисами парламентського правління є: дуалізм виконавчої влади, тобто поділ її на голову держави та кабінет міністрів;
політична відповідальність уряду перед парламентом, тобто обов'язок уряду піти у відставку у випадку парламентського вотуму недовіри;
наявність незалежного голови виконавчої влади, що має право призначати міністрів і право достроково розпускати нижню палату парламенту: відсутність у парламенту права змістити голову виконавчої влади.
Якщо між урядом і нижньою палатою виникають протиріччя, то існують швидкі та законні способи їхнього вирішення, що не доведуть справу до глибокого конфлікту. Вихід з подібної ситуації двоякий:
1. відставка уряду та створення нового кабінету міністрів у трохи іншому партійному складі;
2. розпуск нижньої палати та проведення нових парламентських виборів. Парламентські режими досить поширені в країнах Західної Європи. Прикладом парламентського режиму, його найповнішим утіленням є Англія.
