Скорочення

Іноді курсанти використовують у курсових роботах скорочення, які вони потім самі не в змозі розшифрувати. Такі скорочення сприймаються як результат недбалості, квапливості, безсистемності, що негативно відбивається на оцінці роботи. Слід користуватися тільки загальноприй­нятими скороченнями слів і словосполучень і писати їх правильно. До скорочень, що не потребують спеціальних пояснень, належать такі:

та ін.*¹ – та інші див. – дивись проф. – професор

і т. д.* – і так далі пор. – порівняй доц. – доцент

і т. ін.* – і таке інше напр. – наприклад акад. – академік і под.* – і подібне

Якщо курсант користується маловідомим скороченням, він має розшифрувати його при першому згадуванні, написавши його повністю, а поряд (у дужках) скорочено. Далі воно вживається тільки скорочено.

Наприклад:

/. Оперативні підрозділи (ОП) податкової міліції (ПМ) державної податкової служби (ДПС) України наділені правом проводити оперативно-розшукові заходи. Після порушення кримінальної справи такі заходи ОП ПМ ДПС України можуть проводитись з метою виконання окремого доручення слідчого.

2. Реформи 90-х років ХХ ст. і особливо Закон „Про оперативно-розшукову діяльність”, прийнятий 18 лютого 1992 року, мали велике значення для організації і розвитку оперативно-розшукової діяльності.

Скорочення мають бути однаковими впродовж усього тексту. Не можна писати слова і словосполучення в одно­му місці повністю, а в іншому скорочено.

Переноси тексту

При підготовці рукопису слід дотримуватися правил переносу, викладених в «Українському правописі» (див. Список рекомендованої літератури). Зокрема, не можна:

1. розривати буквоспослучення, яким передається на письмі один звук (ра – джу, а не рад – жу);

2. відривати одну букву від кореня, префікса (роз –дати, а не ро –здавати);

3. залишати на попередньому рядку або переносити на наступний одну букву (опи – тування, а не о – питу – вання);

4. розривати цифрові записи і скорочені слова при них, а також умовні графічні скорочення типу та ін. (2002 p., а не 20 – 02 р. чи 2002 – p.);

5. розривати односкладові частини складноскорочених слів, зокрема ініціальні й комбіновані абревіатури (ДПС – України, а не Д – ПС України, опер – уповноважений, а не опе – руповноважений);

6. переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або інші умовні скорочення (проф., – акад. тощо), які до них належать;

7. залишати біля попередньої букви м’який знак або апостроф (зобов’я – заний, а не зобов’ – язаний);

8. залишати в попередньому рядку одно-, дво- або трибуквений прийменник (в, по, при), з якого почина­ ється речення.

Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел є органічною частиною курсової роботи. Він свідчить про ерудицію автора в до­сліджуваній проблемі та про рівень сформованості нави­чок роботи з науковою літературою. Список складається тільки з тих праць з теми дослідження, на які є посилан­ня в тексті курсової роботи.

Список використаних джерел укладається в алфавіт­ному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Бібліографічні описи праць одного автора розташовують за алфавітом заголовків праць (за наявності співавторів прізвища останніх не враховуються).

Усі літературні джерела подаються тією мовою, якою вони написані. Спочатку перераховуються праці мовами з кириличною графікою (наприклад, українською, росій­ською, білоруською, болгарською), а потім праці, написані мовами з латинською графікою (англійською, німецькою, польською тощо). Бібліографічні описи у списку слід пронумерувати.

Оформлення списку ведеться згідно з правилами біб­ліографічного опису друкованих творів. Складаючи опис, слід дотримуватися таких вимог:

1. використовувати елементи опису, які відповідають міждержавним стандартам;

2. дотримуватися єдиної форми написання елементів опису й послідовності їх розташування;

3. точно відтворювати відомості про використане дже­рело.

Приклади бібліографічного опису різних видів дже­рел наведено в додатку. У складніших випадках слід звер­нутися до спеціальної літератури (див. список рекомен­дованої літератури) або проконсультуватися в бібліогра­фічному відділі бібліотеки.