Захист курсової роботи порядок захисту

Захист курсової роботи відбувається у встановлений навчальним відділом термін у присутності курсантів і комісії, до скла­ду якої входять науковий керівник і викладачі кафедри, на якій виконано роботу. На захисті курсант повинен у 10–15-хвилинному виступі викласти мотиви вибору теми, мету роботи, її основний зміст, висновки і рекомендації щодо вдосконалення чинного оперативно-розшукового законодавства України, організації роботи слідчих та оперативних підрозділів податкової міліції щодо порядку виявлення, документування та розслідування фактів порушення податкового законодавства і піс­ля цього відповісти на запитання членів комісії та присут­ніх. Потім науковий керівник виголошує відгук на роботу. Інші члени комісії та присутні курсанти можуть дати оцінку роботи у своїх виступах, після яких курсанту на­дається можливість відповісти на всі зауваження, які про­звучали у відгуку та виступах присутніх.

Оцінка за курсову роботу обговорюється на закритому засіданні комісії й оголошується головою комісії на від­критому засіданні у присутності членів комісії та курсантв. При оцінці роботи враховуються не тільки виснов­ки наукового керівника, а й виступ курсанта на захисті, наскільки він володіє матеріалом дослідження та вміє відстоювати свої думки і висновки. Отже, курсант (слухач), який прагне одержати високу оцінку за курсову роботу, пови­нен ретельно підготуватися до захисту.

ПІДГОТОВКА ДО ЗАХИСТУ

Підготовка до захисту – відповідальна справа, адже успішність виступу на захисті серйозно впливає на оста­точну оцінку за виконання курсової роботи.

Підготовка до захисту складається з кількох етапів, (рис. 13), першим з яких є підготовка тексту усного повідомлення. Наявність написаного тексту – це необхідність, вихзначена суворим регламентом захисту.

Рис. 13. Процес підготовки до виступу на захисті

Структурно текст усного повідомлення складається з трьох логічно взаємопов’язаних частин, кожна з яких є самостійним смисловим блоком.

У першій – вступній ча­стині – називається тема роботи, коротко висвітлюється сучасний стан розробки наукової проблеми, якій присвя­чено роботу, визначається об’єкт, предмет, мета, конкретні завдання і методи дослідження, стисло описується структу­ра роботи. Середня, найбільша за обсягом, частина присвя­чена результатам дослідження та їх інтерпретації. У за­ключній частині подано загальні висновки і практичні рекомендації. У виступі мають бути чітко позначені поча­ток і кінець повідомлення і прозвучати подяка присутнім за увагу. Загальний обсяг тексту усного повідомлення не повинен перевищувати 5–6 сторінок, надрукованих на друкарській машинці через два міжрядкові інтервали чи на комп’ютері, вокристовуючи шрифт Times New Roman текстового редактора Word, розмір 14, з полуторним між­рядковим інтервалом.

Запропонована структура є найбільш загальною. Вона може бути конкретизована, змінена залежно від особли­востей і змісту роботи.

До тексту виступу можна підготувати ілюстративні ма­теріали (схеми, таблиці) на демонстраційних плакатах. Вони мають допомогти успішно викласти мету дослідження, його методику й основні результати. Якщо курсант (слухач) вирішив ви­користати такі матеріали, йому слід обов’язково включи­ти в текст повідомлення про посилання на них. Ілюстративні матеріали, про які в усному повідомленні не сказано й сло­ва, лише погіршать враження від виступу.

Оскільки текст виступу сприйматиметься на слух, його слід критично оцінити й максимально наблизити до усного мовлення. Для цього потрібно внести такі поправки:

1. довгі речення по можливості замінити короткими;

2) у «ключових позиціях» тексту ввести звертання до слухачів, покликані активізувати їхню увагу, наприклад «Як ви знаєте...»;

3) в окремих місцях доповіді замість розповідних ре­чень ввести запитання й відповіді, наприклад: «Чи пра­вильна така думка? »;

4. виразити словами смислові зв’язки між частинами доповіді (див. дод. 6), наприклад: «Далі перейдімо до розгляду...», «Наступна проблема...», «І ще одне...»;

4. замінити дієприслівникові та дієприкметникові зво­роти окремими реченнями з дієслівними формами.

Усі ці поправки пожвавлюють виклад, полегшують сприйняття усного повідомлення слухачами.

Коли доповідь готова, слід позначити в тексті паузи й ті місця, які курсант (слухач) переказуватиме своїми словами. Піс­ля цього текст доповіді слід кілька разів прочитати вго­лос. З одного боку, це дасть змогу ще раз критично оціни­ти текст і точно визначити, скільки часу займатиме по­відомлення, а з другого – психологічно підготуватися до виступу. Корисно провести своєрідну репетицію доповіді у присутності друзів або записати своє повідомлення на магнітофон. Це не варто відкладати на останній день. Слід закінчити цю роботу за день-два до захисту і зробити перерву, для того щоб повідомлення остаточно вклалось у пам’яті, викристалізувалось.

Успішний виступ залежить не тільки від наявності добре продуманого тексту чи того, як добре курсант знає текст, а й від того, як цей текст прочитано, від манери триматися, характеру відповідей на запитання членів комісії та при­сутніх. Під час захисту слід говорити ясно, спокійно, впев­нено, граматично правильно, виразно, дотримуючись літе­ратурної вимови. Курсант, який поспішає, «ковтаючи» за­кінчення, або говорить тихо й нерозбірливо, справляє по­гане враження. Не краще враження залишає і той, хто не може відірватися від тексту й через це не бачить слухачів, не відчуває їхньої реакції.

Відповіді на запитання мають бути короткими і по суті. Перш ніж відповідати, слід уважно вислухати запитання. Якщо воно незрозуміле, потрібно попросити уточнити його. Кількість і характер запитань на захисті курсової роботи значною мірою залежать від успішності виступу. Як правило, велика кількість запитань виникає у членів ко­місії тоді, коли з доповіді не зрозуміло, що повинен був зробити автор або що він зробив. Отже, підготувавши добре структуроване, ґрунтовне повідомлення, курсант змен­шує кількість можливих запитань.

При підготовці до захисту слід враховувати, що коло запитань, які можуть поставити члени комісії, може бути ширшим за тему курсової роботи, адже на захисті з’ясову­ється не тільки рівень орієнтації в темі дослідження, а й рівень загальної підготовки з дисципліни. Отже, готуючись до захисту, не тільки корисно, а й необхідно повто­рити за підручниками і конспектами матеріал усього курсу, насамперед загальні теоретичні питання.