Додатки

Додатки мають бути оформлені як продовження кур­сової роботи й розташовані в порядку згадування в тек­сті посилань на них.

Кожний додаток починають з нової сторінки. У право­му верхньому кутку пишуть слово «Додаток» і його по­рядковий номер без значка №: «Додаток 1», «Додаток 2» тощо. Нижче, посередині рядка, пишуть заголовок, який є обов'язковим елементом додатка.

Якщо в роботі один додаток, його не нумерують.

Рисунки й таблиці, розташовані в додатку, нумерують арабськими цифрами у межах кожного додатку, наприк­лад: «Рис. Д. 1.1» (перший рисунок першого додатка).

Технічне оформлення роботи

Курсова робота, яка подається науковому керівнику, має бути акуратно оформлена. Іноді курсанти нехтують цією вимогою, вважаючи, що головним є зміст і літературне оформлення роботи. Проте така позиція є неправильною. Якість оформлення роботи — це перше, що помічається при читанні, і це перше враження може суттєво позначи­тися на загальній оцінці роботи. Змістовна, але неохайно оформлена курсова робота не може претендувати на високу оцінку. Тому, складаючи графік виконання курсової роботи, слід виділити досить часу на її технічне оформлення.

Текст відредагованої курсової роботи потрібно писати аку­ратним, чітким почерком або надрукувати машинописним способом чи за допомогою комп’ютера на одній стороні стан­дартних аркушів білого паперу форматом А-4 (203 х 288 мм або 210 х 297 мм). Якщо рукопис друкують машинописним способом, шрифт має бути чітким, стрічка чорного кольо­ру, середньої жирності. Якщо роботу друкують за допомо­гою комп’ютера, використовують шрифт Times New Roman текстового редактора Word, розмір 14, з полуторним між­рядковим інтервалом. Мінімальна висота друкованого шрифту – 1,8 мм. Кожна сторінка друкованої курсової роботи має містити приблизно 1800 знаків (28–30 ряд­ків по 62–65 знаків у рядку, враховуючи знаки пунктуації та пробіли між словами). Навколо тексту залишають поля таких розмірів: зліва – не менше 30 мм, справа – не мен­ше 10 мм, знизу й зверху – не менше 20 мм (рис. 12.).

Рис. 12. Розташування тексту на аркуші

Рукопис слід переписувати або передруковувати суво­ро послідовно. Не дозволяється робити текстові вставки, писати на звороті сторінки, переносити уривки тексту в інші місця. Останнім переписують або передруковують зміст з відповідними сторінками.

Сторінки рукопису мають бути пронумеровані. Пер­шою є титульна сторінка, але на ній номер сторінки не ставиться. Нумерувати починають з другої сторінки. Ци­фру, яка означає номер сторінки, ставлять у правому верхньому кутку сторінки без крапки.

У виняткових випадках, якщо виникла необхідність додати сторінки вже після того як пронумеровано сторін­ки рукопису, слід на сторінці, яка додається, повторити номер попередньої сторінки і додати до нього індекс «а», на наступній сторінці - індекс «б» (наприклад 21-а, 21-б) і т. д.. Це дасть змогу не переробляти всю нумерацію сторінок.

Кожний розділ роботи починається з нової сторінки. Це також стосується вступу, висновків, списку літератури, додатків. На верхньому полі сторінки обов’язково вказу­ється назва відповідної частини роботи (вступ, висновки тощо) або порядковий номер і назва розділу.

Робота повинна мати правильно оформлені заголовки і підзаголовки. Заголовки окремих структурних частин роботи, розділів і підрозділів розміщують на окремих ряд­ках, залишаючи між заголовками і текстом або заголов­ком підрозділу три міжрядкових інтервали. Заголовки структурних частин роботи і розділів пишуть з абзацу великими буквами, а заголовки підрозділів – малими (крім першої великої букви), теж з абзацу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Переносити слова у заголовку, підкреслювати їх не можна.

Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають поряд­кового номера, а розділи і підрозділи, як правило, нумеру­ють арабськими цифрами. Крапка після номера розділу ставиться тільки в тому випадку, коли далі йде заголо­вок. Якщо заголовок розділу пишеться з нового рядка, крапку після номера розділу не ставлять. Порівняйте:

/. Розділ 1. Суб’єктита об’єкти оперативно-розшукової діяльності України

2. Розділ 1

Суб’єкти оперативно-розшукової діяльності України

Підрозділи нумерують арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з двох цифр: перша є номером розділу, до якого входить підроз­діл, а друга – номером підрозділу. Цифри розділяють крапкою. В кінці номера підрозділу також ставлять крап­ку, після якої в тому самому рядку друкують заголовок підрозділу. Наприклад:

/. /. Документи як джерело доказів у кримінальній справі, порушеній за фактом підробки акцизних марок

Абзацний відступ у друкованому тексті дорівнює п’яти знакам.

Таблиці та ілюстрації розміщують на стандартних арку­шах паперу або наклеюють на них. Підписи та роз’яснен­ня розміщують поряд з ними, на цьому ж боці аркуша.

Після переписування або передруковування рукопису слід вичитати текст і виправити помилки – граматичні, орфографічні й пунктуаційні. Особливо ретельно необхідно вивірити фактичний матеріал, цитати, посилання, бібліографічні дані. Слід також упевнитися в тому, що заголов­ки і підзаголовки у змісті подано в тій самій послідовно­сті й тому словесному формулюванні, в якому вони наво­дяться в тексті роботи, і починаються на зазначених у змісті сторінках. Знайдені помилки акуратно виправля­ють (підчищають або зафарбовують білилами «штрих»), після чого вдруковують або вписують новий текст ручкою відповідного кольору. Допускається не більше двох подіб­них виправлень на сторінці. Якщо їх більше, сторінку слід передрукувати. Остаточну вичитку рукопису краще роби­ти після дво- або триденного відпочинку, який дає мож­ливість побачити рукопис «свіжим поглядом». Добре, якщо крім автора роботу прочитає ще хтось.

Упевнившись, що переписаний або передрукований ру­копис не має поміток, плям, а його сторінки розміщені у правильній послідовності, рукопис брошурують і подають науковому керівнику.