Концепція "економічної людини"

Класичний етап

А.Сміт, 1723- 1790 рр.

Людина – автономний індивід, підвладний природним мотивам: самокорисливим інтересам і схильністю до обміну. Головні риси людини – егоїзм, бажання отримати максимальний результат при мінімальних витратах. Особистий інтерес може йти в розріз із суспільним, наприклад, це виявляється в спробах обмежити діяльність конкурентів. Але навіть при найегоїстичніших схильностях ринкова економіка, заснована на вільній конкуренції, яку забезпечує держава, дає кращий результат, ніж примусова регламентація економічних відносин, оскільки піклуючись про власні інтереси, людина примножує не лише своє благополуччя, але й багатство суспільства.

Д.Рікардо, 1772 -1823 рр.

Виходячи з передумов: убуваючої родючості ґрунту, мальгусівського закону народонаселення і особистого інтересу як основного мотиву економічної діяльності, вивів закони розподілу доходів між основними суспільними класами. Тільки капіталісти поводяться відповідно до логіки особистого інтересу. Але і це прагнення модифікується різними звичками і забобонами (наприклад, небажання розлучатися з підприємством, що гине, або упередження перед вкладенням капіталу за кордоном). Поведінка робітників підпорядкована лише звичкам та інстинктам, а землевласники – одержувачі ренти, які нічого не роблять – взагалі не владні над свої поведінкою.

Класичний етап

Д.Мілль, 1806- 1873 рр.

Політекономія абстрагується від всіх людських мотивів, окрім прагнення до багатства і внутрішнього обмеження цього прагнення – огиди до праці і небажання відкладати на завтра те, що можна спожити сьогодні. Проте Д.. Мілль розумів, що така економічна людина – наукова абстракція, а зростанню конкуренції на ринку протистоять звички і традиції. Модель економічної людини має просторові обмеження для свого застосування, оскільки в країнах континентальної Європи люди задовольняються меншими грошовими баришами, які мають не таку велику цінність в порівнянні з спокоєм і задоволенням.

К.Маркс, 1818- 1882 рр.

Об'єктивні умови капіталістичного суспільства ставлять людей в настільки жорсткі рамки, що їх вибір виявляється однозначно детермінованим, а особисті переваги не мають нагоди виявиться. Основними економічними потребами людини є самовдосконалення, всебічний розвиток своїх здібностей, максимальна тривалість активного творчого життя.

Неокласичний етап

І.Бентам. 1748- 1832 рр.,

ідейний попередник маржиналістів

Модель людини І.Бентама, на його думку, універсальна і підходить не лише для економіки, але й для всіх інших сфер життєдіяльності. Всі мотиви людини гедоністичні, тобто зводяться до досягнення задоволення, щоб уникнути засмучення. Людина повністю позбавлена емоцій і здібна лише до арифметичних дій для отримання максимуму щастя. Помилки можливі, але нов'язані або з поганими здібностями до арифметики, або з упередженими оцінками.

Маржина- лістська революція

Неокласичний етап

Маржина- лістська революція

Г.Госсен, ідейний попередник маржиналістів

Для людини характерне прагнення до мак- симізації задоволення. Перший закон Гос- сена – убування насолоди у міру її повторення або продовження. Другий закон Гос- сена – можлива рівність насолод, якщо час, який людина може їм присвятити, обмежений. Цінність блага – різниця між убуваючою насолодою і наростаючими тяготами праці.

Л.Вальрас, 1834- 1910 рр.

Теорія загальної рівноваги, побудована знизу, з урахуванням поведінки окремих виробників і споживачів. Вона украй абстрактна і не передбачає перебігу часу, невпевненості в ухваленні рішень, невизначеності нововведень, економічного зростання, неповної зайнятості. Людина – максимізатор корисності, в основі її поведінки – тільки економічна раціональність, моральність не повинна враховуватися. Функція корисності залежить від стійкості, транзитивності і монотонності насичення, з чого витікає математичний напрям в економіці, концепція загальної економічної рівноваги.

К.Менгер, 1840-1921 рр.

Суб'єктивістський напрям: в основі поведінки економічної людини лежить природне прагнення якомога повніше задовольнити потреби, і для його підтримки не потрібні ні закони, ні примус. Нові економічні інститути виникають- і можуть існувати лише внаслідок розуміння частиною підприємців переваг якихось господарських форм.

Неокласичний етап

Маржина- лістська революція

А.Маршалл, 1842 – 1923 рр.

Намагається ввести в економічну теорію раціональнішу людину, передбачаючи її дії в рамках оптимізаційних моделей. Це призводить до відбору тільки тих форм поведінки, які більш стійкі і піддаються вимірюванню. Все інше відкидається як певне відхилення від норми. У результаті робочі оптимізаційні моделі все більше розходяться з емпіричним спостереженням.

В.Парето, 1848 – 1923 рр.

Прагнення до звільнення економічної теорії від психологізму. Предмет і причини максимі- зації вигоди неважливі. Головне ж – приписувана людині логіка вибору і послідовність дій.

Етап професійної зрілості

Д.Кейнс, 1833 – 1946 рр.

Для створення моделі людини, придатної для мак- роаналізу, оперував психологічними чинниками (схильність до заощаджень, перевага ліквідності). Вивів на перший план фігуру біржового спекулянта як найхарактернішу для його часу. Розглядав екстремальні економічні ситуації і на їхньому фоні – поведінку при неповній економічній інформації. При цьому з'являвся вплив очікувань, ілюзій, настроїв і інших психологічних чинників.

Ф.Хайск, 1889- 1992 рр.

Людина просто наслідує традиції і пристосовується до невідомого, при цьому конкуренція забезпечує відбір раціональних і ірраціональних правил і формує традиції. Еволюційний раціоналізм означає, що загальний порядок – не продукт людського розуму, а явище, що виникає спонтанно. При взаємодії індивідів можливий конфлікт, порушення рівноваги між економічними людьми, при цьому важлива роль соціальних інститутів як стійких комплексів, що регулюють правила, норми і установки в накопиченні і розподілі знань між індивідами.

Етап професійної зрілості

Г.Госсен, 1810- 1858 рр.

Вводить в економічну теорію раціонального суб'єкта, поведінка якого, в тому числі і на роботі, характеризується законом убуваючої корисності.

Інституціона- лісти: Т.Веблен, 1857- 1929 рр.

Розумів, що існує величезний розрив між економічною теорією і економічною реальністю, а модель економічної людини, що зіставляє корисність благ з витратами, застаріла. Людська природа визначається психічними чинниками: інстинктами – цілями людської поведінки, що формуються в культурному контексті і передаються з покоління в покоління. Головним мотивом економічної поведінки людини учений вважав прагнення до підвищення соціального статусу, яке веде до технічного прогресу.

Д.Коммонс, 1862- 1945 рр.

Досліджував роль корпорацій, профспілок, політичних партій в узгодженні дій індивідів і їх вплив на економічну діяльність держави.

Р.Коуз (1910 р.)

Досліджував роль об'єктів економічного аналізу, особливо права власності і транс- актні витрати (витрати на пошук і отримання інформації, переговори і прийняття рішень, перевірку і забезпечення їх виконання).

Етап професійної зрілості

Г.Мінз, 1896-1982 рр.,

Д.Гелбрейт (1908 р.),

В.Ойкен 1891 – 1950 рр.,

Г.Саймон (1916 р.)

Основний мотив економічної поведінки – прагнення до підвищення соціального статусу, отримання престижної роботи, соціальної захищеності. Людина прагне не лише до отримання матеріальних благ, але й до збільшення вільного часу. Економічна модель поведінки доповнюється такими психологічними чинниками як милосердя і альтруїзм, служіння колективу, суспільству. Людина економічна доповнюється рисами людини соціальної. У той же час людям характерна недостатня поінформованість, а тому обмежена раціональність, причини цього криються в економічній поведінці звичаїв, традицій, культурних цінностей, релігійних вірувань.

Етап кризи і експансії

М.Фрідмен (1912 р.)

Для примноження свободи підприємництва треба зменшити роль держави в економіці. Оскільки всі коливання економічної активності супроводжуються змінами в пропозиції грошей, єдина задача держави – регуляція їх кількості в обігу.

Г.Беккер (1930 р.)

Розширення сфери застосувань економічної логіки, поширення концепції накопичення капіталу на трудову і споживацьку поведінку людини. Смаки і переваги постійні в часі і однакові для всіх індивідів і груп у реальній економічній поведінці. Важливим елементом раціональності стає економне витрачання ресурсів на якийсь оптимальний обсяг інформації.

Етап кризи і експансії

Д.Бьюкенен, (1919 р.)

Методи аналізу ринкової поведінки можна застосувати до дослідження будь-якої сфери діяльності.

А.Сен, Ю.Ельстер, Дж. Ремер

Активне введення в економічну теорію етичного начала, при цьому етичні мотиви достатньо дефіцитні в економіці, а як опора – хисткі (альтруїзм проти особистого інтересу виглядає слабкішим чинником).

Економічний імперіалізм, етап професійної зрілості

Г.Тард

Економічні проблеми розв'язуються із застосуванням методів соціальних наук (наприклад, голосування при ухваленні рішень), це викликає перетворення економіки на гуманітарну науку.

Все більше уваги приділяється ролі соціально- психологічних чинників у регулюванні економічної поведінки людини.

В.Вернадський

Діяльність людини на землі тісно пов'язана з космосом. Головна мета людини – в праці реалізувати всі свої ідеї. Головним принципом ноосфери (нового стану біосфери) є звільнення людини від рутинних технічних дій, максимальне виявлення розуму, здібностей, свобода наукового пошуку.