2. Класифікація завдань, розв'язуваних ііс

ІІС створюють для реалізації наступних завдань:

1) Інтерпретація даних. Це з традиційних завдань для експертних систем. Під інтерпретацією розуміється процес визначення сенсу даних, результати якого мають бути узгодженими і коректними. Зазвичай передбачається багатоваріантний аналіз даних.

2) Діагностика. Під діагностикою розуміється процес співвідношення об'єкта з певним класом об'єктів і/або виявлення несправності у певній системі. Несправність — це відхилення від норми. Таке трактування дозволяє собі з єдиних теоретичних позицій розглядати і несправність обладнання технічних системах, і захворювання живих організмів, й різні природні аномалії. Важливою специфікою тут є необхідність розуміння функціональної структури («анатомії»)диагностирующей системи.

3) Моніторинг. Основне завдання моніторингу — безперервна інтерпретація даних у реальному масштабі часу й сигналізація про вихід тих чи інших параметрів за припустимі межі. Головні проблеми — пропуск тривожної ситуації, допуск «помилкового» спрацьовування. Складність них в розмитості симптомів тривожних ситуацій й необхідність обліку тимчасового контексту.

4) Проектування. Проектування полягає у підготовці специфікацій створення «об'єктів» із заздалегідь певними властивостями. Під спецификацією розуміють весь набір необхідні документиів: креслення, пояснювальну записку тощо. Основні проблеми тут — отримання чіткого структурного опису знань про об'єкт і проблему «сліду». Для організації ефективного проектування та перепроектування слід формувати як самі проектні рішення, так й мотиви ухвалення. Отже, в завданнях проектування тісно зв'язуються два основні процеси, які виконуються у межах відповідної системи: процес отримання рішення та інформаційний процес пояснення.

5) Прогнозування. Прогнозування дозволяє передбачати наслідки деяких подій чи явищ виходячи з аналізу наявних даних. Прогнозуючі системи логічно виводять ймовірні наслідки з заданих ситуацій. У прогнозуючої системі зазвичай використовується параметрична динамічна модель, у якій значення параметрів «підганяються» під задану ситуацію. Виведені з цього моделі наслідків становлять основу для прогнозів з ймовірнісними оцінками.

6) Планування. У цих ІІС використовують моделі поведінки реальних об'єктів з тим, щоб логічно вивести наслідки планованої діяльності.

7) Навчання. Під навчанням розуміється використання комп'ютера для навчання якийсь дисципліни чи предмету. Системи навчання діагностують помилки і підказують правильні рішення. ІІС акумулюють знання про гіпотетичного «учня» та його характерні помилки, вони можуть діагностувати слабкості знаннь учнів і визначити відповідні засоби для їхньої ліквідації. З іншого боку, вони планують акт спілкування з учнем залежно від успіхів учня і з метою передачі знань.

8) Управління. Під управлінням розуміється функція організованої системи, яка підтримує певний режим діяльності. Такі ІІС здійснюють управління поведінкою складних систем відповідно заданими специфікаціями.

9) Підтримка прийняття рішень. Ці ІІС допомагають фахівцям вибрати і/або сформувати потрібну альтернативу серед безлічі виборів після ухвалення відповідальних рішень.

Всі системи, засновані на знаннях, можна підрозділити на системи, що вирішують завдання аналізу, і системи, що вирішують завдання синтезу. Основна відмінність завдань аналізу від завдань синтезу полягає у тому, що у завданнях аналізу множина рішень перерахована і включена до системи, а в завданнях синтезу множина рішень потенційно необмежена і будується з рішень компонент чи під-проблем. Завданнями аналізу є: інтерпретація даних, діагностика, підтримка прийняття рішень; до завдань синтезу відносяться: проектування, планування, управління. Комбіновані: навчання, моніторинг, прогнозування.

107