9.2. Аналіз складу і динаміки прибутку підприємства

У аналізі використовують різні показники прибутку, які можна класифікувати так [15,57,68].

І. За видами господарської діяльності розрізняють прибуток від основної (операційної) діяльності, прибуток від інвестиційної діяльності, прибуток від фінансової діяльності.

2. За складом включених елементів розрізняють маржинальний (валовий) прибуток, загальний фінансовий результат звітного періоду до виплати відсотків і податків (брутто- прибуток), прибуток до оподатковування, чистий прибуток.

Маржинальний прибуток - це різниця між виручкою (нетто) і прямими виробничими витратами на реалізовану продукцію [27,40,68].

Брутто-прибуток включає фінансові результати від операційної, фінансової й інвес­тиційної діяльності, позареалізаційні і надзвичайні доходи і витрати (до виплати відсотків і податків). Характеризує загальний фінансовий результат, зароблений підприємством для всіх зацікавлених сторін (держави, кредиторів, власників, найманого персоналу).

Прибуток до оподатковування - це результат після виплати відсотків кредиторам.

Чистий прибуток - це та сума прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, виплат за економічними санкціями та інших обов'язкових від­рахувань.

2. Залежно від характеру діяльності підприємства розрізняють прибуток від звичайної (традиційної) діяльності і прибуток від надзвичайних ситуацій, незвичайних для цього підпри­ємства [27,40, 57].

3. За характером оподаткування розрізняють оподатковуваний і неоподатковуваний (піль­говий) прибуток відповідно до податкового законодавства, що періодично переглядається [27, 40, 68].

4. За ступенем обліку інфляційного фактора розрізняють номінальний прибуток і реальний прибуток, скоригований на темп інфляції у звітному періоді.

5. За економічним змістом прибуток поділяють на бухгалтерський і економічний. Бух­галтерський прибуток визначають як різницю між доходами і поточними явними витратами, відображеними в системі бухгалтерських рахунків. Економічний прибуток відрізняється від бухгалтерського тим, що в його розрахунку враховують не лише явні витрати, а й неявні, не відображувані в бухгалтерському обліку (наприклад, витрати на утримання основних засобів, що належать власнику фірми) [15, 57, 68].

6. За характером використання чистий прибуток поділяють на капіталізований (нерозпо­ділений) і споживаний. Капіталізований прибуток - це частина чистого прибутку, який спрямову­ють на фінансування приросту активів підприємства. Споживаний прибуток - та його частина, яку витрачають на виплату дивідендів акціонерам і засновникам підприємства [14,57,61].

У ході аналізу необхідно вивчити склад прибутку, його структуру, динаміку і виконання плану за звітний період. Під час вивчення динаміки прибутку треба враховувати інфляційні фактори зміни його суми. Для цього виручку коригують на середньозважений індекс зрос­тання цін на продукцію підприємства в середньому по галузі, а витрати на реалізовану продукцію зменшують на їхній приріст у результаті підвищення цін на спожиті ресурси за аналізований період.

Аналізуючи склад і динаміку прибутку, треба мати на увазі, що його обсяг багато в чому залежить і від звітної політики підприємства. Закон про бухгалтерський облік та інші нормативні документи надають право суб’єктам господарювання самостійно вибирати деякі методи обліку, що можуть істотно вплинути на формування фінансових результатів. Чинні нормативні акти допускають такі методи регулювання прибутку суб'єктом господарювання [27,40, 68]:

1. Зміна вартісних меж зарахування майна до основних засобів чи до оборотних активів, що спричиняє зміну суми поточних витрат і прибутку у зв’язку з різними способами від­несення їх на витрати.

2. Зміна методу переоцінки основних засобів: індексацією первісної вартості з викорис­танням середньостатистичних коефіцієнтів чи прямим перерахуванням первісної вартості в ціни, що склалися на дату переоцінки на відповідні види основних засобів. Від вибраного методу переоцінки основних засобів залежать фонд переоцінки майна (додатковий капітал), сума амортизаційних відрахувань і як результат - розмір прибутку і власного капіталу під­приємства.

3. Використання методу пришвидшеної амортизації активної частини основних засобів також призводить до збільшення собівартості продукції і зменшення суми прибутку, а отже, і податків на прибуток.

4. Застосування різноманітних методів оцінювання нематеріальних активів і способів нарахування амортизації за ними.

5. Вибір методу оцінювання спожитих виробничих запасів (LIFO. FIFO).

6. Зміна порядку списання витрат на ремонт основних засобів на собівартість продукції (за фактичними або витратними рівномірними частинами за рахунок створеного ремонтного фонду).

7. Зміна термінів погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких веде до зрос­тання собівартості продукції звітного періоду.

8. Зміна методу визначення прибутку від реалізації продукції (на момент відвантаження продукції або момент її оплати).

Отже, облікова політика, формована адміністрацією, відкриває перспективи для вибору методологічних прийомів, здатних радикально змінювати всю картину фінансових результатів і фінансового стану підприємства.

Під час аналізу необхідно встановити відповідність прийнято« облікової політики під­приємства чинним нормативним положенням з ведення бухгалтерського обліку і визначити вплив змін в обліковій політиці на суму брутто-прибутку. оподатковуваного і чистого прибутку, а також на обсяг споживаного і капіталізованого прибутку. Для цього необхідно відобразити в спеціальній таблиці рівень перелічених показників до і після зміни кожного методу облікової політики суб'єкта господарювання [14.50.61.68).