10.2. Основні напрямки аналізу балансу.

Вплив інфляції на валюту балансу

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс підприємства Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу.

На підприємствах України, згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженим Міністерством фінансів України від ЗО липня 1999 р., застосовується нова форма балансу згідно з П(С)БО № 2, яку приведено в повну відповідність до міжнародних стандартів [27,40,57].

Баланс - це групування інформації на початок і кінець звітного періоду, тобто підсумок господарських операцій на певну звітну дату. Тому, вивчаючи баланс, керівники підприємства складають уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, пересвідчуються у правильності вибраного стратегічного курсу, ефективності використання ресурсів тощо [15,57,68].

Важливу інформацію з балансу черпають і аудитори, які мають змогу вибирати правильне рішення щодо виконання перевірок, виявлення слабких місць у системі обліку, різних помилок у зовнішній звітності клієнта. І, нарешті, аналітики для аналізу фінансового стану під­приємства використовують передовсім дані балансу. Дня аналізу фінансового стану підприємства важливо вміти читати баланс, тобто знати зміст кожної зі статей, спосіб її оцінки, взаємозв’язок з іншими статтями, якісну характеристику. Уміння читати баланс дає можливість [14, 57,61]:

• одержати необхідний обсяг інформації про підприємство;

• розрахувати рівень забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

• встановити, за рахунок яких факторів змінився розмір оборотних коштів;

• оцінити фінансовий стан підприємства за звітний період.

Отже, можна сказати, що баланс відповідає на запитання: “Яким є фінансовий стан підприємства на певний момент?”, але відповідь на значно важливіше запитання: “Чому саме склався такий стан?” можна одержати, тільки користуючись методами економічного аналізу фінансового стану.

Аналіз балансу відповідно до П(С)БО № 2. Новий баланс можна характеризувати як побудований за принципом нетто-балансу - основні засоби та матеріальні активи враховують за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість - за відрахуванням резерву сумнівних боргів; запаси - за відрахуванням недостач, уцінок, знижок; власний капітал - за фактично вкладеною сумою з відрахуванням невідшкодованих збитків [27,40,68].^ц

Аналіз фінансового стану за звітний період починається з його загальної оцінки за даними балансу. А дія того, щоб проаналізувати всі питання фінансового стану підприємства, необ­хідний етап, що передує аналізу, тобто приведення звітного балансу до такої форми, що, з одного боку, уможливлює об’єктивний аналіз, а з іншого - є максимально зручною для аналітичних розрахунків.

Аналіз балансу (ф.1) починається з експрес-аналізу, метою якого є поточна і достатньо швидка оцінка фінансового стану і динаміки розвитку підприємства. Експрес-аналіз балансу виконують в кілька етапів [27,40,57]:

1. підготовчий;

2. попередній огляд бухгалтерської звітності;

3. читання балансу.

Мета першого етапу — переконатися в тому, що баланс готовий до читання. Для цього виконують просту рахункову перевірку балансу за формальними ознаками і по суті. На цьому етапі необхідно перевірити правильність заповнення граф, наявність усіх необхідних форм і додатків, перевірити валюту балансу і всі проміжні підсумки, а також перевірити, чи всім вимогам П(С)БО відповідає складений баланс [15,57,68].

Експрес-аналіз показників балансу підприємства здійснюється в динаміці за допомогою персональних комп’ютерів. Застосовують просту систему аналітичних таблиць, послідовний перегляд яких даватиме повну інформацію про фінансовий стан підприємства. Це можуть бути [27,40,68]:

• господарські засоби підприємства (розмір господарських засобів, основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти);

• основні засоби підприємства та їхня структура (вартість основних фондів, зокрема активної частини за первісною та остаточною вартістю, коефіцієнти зношення та відновлення};-

• структура і динаміка оборотних коштів (підсумок розділу 2 активу балансу);

• основні результати господарської діяльності підприємства (подаються в динаміці): Обсяг реалізації, прибуток, рентабельність;

• ефективність використання фінансових ресурсів (містить показники відсотків усіх фінан­сових ресурсів, зокрема власних і залучених, а також рентабельності фінансових ресурсів).

Залежно від цілей аналізу фінансового стану можна одержати -'(за допомогою комп’ютерів) і цілу низку інших аналітичних таблиць.

На другому етапі необхідно ознайомитись з примітками до звіту, оцінити тенденції основних показників діяльності, можливу якісну модифікацію в майбутньому фінансового стану підприємства [14,57,61 ].

Основний етап в експрес-аналізі - третій, тобто читання балансу. Він передбачає по­переднє загальне Ознайомлення з результатами роботи підприємства і його фінансовим станом безпосередньо за бухгалтерським балансом, а також розрахунок коефіцієнтів, що харак­теризують фінансовий стан підприємства. Під час читання батансу з’ясовують [27,40,57]:

• характер зміни підсумків балансу і його окремих розділів і статей:

• доцільність розміщення майна підприємства;

• поточну платоспроможність і ліквідність підприємства.

Читання балансу починають із встановлення зміни валюти балансу за період, що аналізується. Для цього порівнюється валюта балансу за звітний і попередній періоди. Таке порівняння уможливлює визначення загального спрямування зміни балансу. Коли валюта балансу збільшується - це оцінюється позитивно, зменшується - негативно. Збільшення валюти балансу свідчить, як правило, про зростання виробничих можливостей підприємства. Але необхідно враховувати інфляцію. Зменшення валюти балансу означає спад у гос­подарській діяльності підприємства (зниження попиту на продукцію, брак сировини, матеріалів тощо). Треба зазначити, що валюта балансу відображає орієнтовну оцінку суми коштів, які є в розпорядженні підприємства. Ця оцінка є обліковою і не відображає реальної суми коштів, які можна отримати за майно, наприклад, у разі ліквідації підприємства. Поточна “ціна” активів залежить від ринкової кон’юнктури і може відхилятися в будь-який бік від звітної, особливо в період інфляції [14,50,61,68].

Для загальної оцінки динаміки фінансового стану необхідно встановити співвідношення динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва, реалізації продукції, а також прибутку підприємства.

Пришвидшений темп зростання обсягу виробництва, реалізації продукції і прибутку проти темпу зростання валюти балансу свідчить про поліпшення використання засобів під­приємства. Відставання темпу зростання цих показників від темпів зростання суми балансу свідчитиме про погіршання використання засобів підприємства. Для розрахунку темпів зростання використовують звіти про виробництво продукції, про прибутки і збитки, складений баланс [27,40,68].

Дані ф. 1 та ф. 2 дають можливість під час читання балансу порівнювати їх із даними попередніх періодів, з аналогічними показниками других підприємств, а також із загальновживаними, стандартними значеннями показників: прибутку, випущеної і реалізованої продукції в розрахунку на 1 гривню, середньорічної (квартальної) вартості майна. У державах ринкової економіки ці показники використовують для характеристики ділової активності керівництва підприємства. Для зарубіжних підприємств ці показники розробляють фінансові, податкові служби, а також різні підприємницькі союзи та фірми. У СНД такі показники поки що розробляють тільки на замовлення підприємств і відомств.

Отже, розглянуту методику загальної оцінки валюти балансу можна доповнити розрахунком коефіцієнтів приросту валюти балансу, коефіцієнтів виручки від реалізації продукції, коефіцієнтів приросту прибутку від реалізації, прибутку від інших видів діяльності підприємства. Ці коефіцієнти також дають змогу зробити загальну оцінку фінансового стану підприємства [27,40, 57].

Коефіцієнт приросту майна розраховують за формулою :

К_б= ((Б₁ – Бо)/Бо)*100

Де Бі , Бо – середня величина майна за звітний період і попередні періоди

Kv = ((V₁ – Vо)/Vо)*100

де V₁, V о - виручка від реалізації продукції за звітний і попередній періоди.

Аналогічно розраховують коефіцієнти приросту прибутку від реалізації і приросту прибутку від інших видів діяльності.

Якщо коефіцієнт приросту виручки від реалізації (прибутку від реалізації та інших видів діяльності) буде вищим за коефіцієнт приросту майна, то це свідчить про поліпшення ситуації з коштами на підприємстві проти попереднього звітного періоду, і навпаки.

Насамкінець, крім зміни валюти балансу загалом, необхідно проаналізувати характер зміни окремих статей балансу, тобто виконати горизонтальний та вертикальний аналізи балансу [15,57,68].

Горизонтальний аналіз балансу полягає в порівнянні кожної статті балансу і розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень [14, 27,40,50,57,61,68].

Вертикальний аналіз балансу передбачає розрахунок відносних показників. Завдання вертикального аналізу - розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній сумі валюти балансу й оцінка змін питомої ваги. За допомогою вертикального аналізу можна здійснювати міжгосподарські порівняння. Крім того, відносні показники пом’якшують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний (динамічний) аналіз цих показників дає можливість установити абсолютні відхилення й темпи зростання за кожною статтею балансу, а вертикальний (струк-

турний) аналіз балансу - зробити висновки про співвідношення власного й позичкового капіталу, що свідчить про рівень автономності підприємства за умов ринкових відносин, про його фінансову стабільність. Горизонтальний та вертикальний аналіз можна виконувати за кілька звітних періодів.

Отже, можна назвати основні риси, наявність яких у балансі дає можливість зарахувати його до “позитивного” [27,40,68]:

1. збільшення валюти балансу наприкінці звітного періоду проти його початку;

2. зростання темпів приросту усіх активів над темпами приросту необоротних активів;

3. перевищення власного капіталу підприємства над позичковим і збільшення темпів його зростання проти темпів зростання залученого капіталу;

4. приблизно однакові темпи приросту дебіторської і кредиторської заборгованості;

5. перевищення частки власних оборотних коштів понад 10 %.

Після розгляду основних напрямків аналізу балансу необхідно ознайомитись також із впливом інфляції на валюту балансу.

Відомо, що для порівняння даних балансу на початок і кінець року* номенклатуру статей балансу за попередній звітний рік треба привести в повну відповідність до номенклатури та групування розділів і статей бухгалтерського балансу на кінець року. Крім того, для порівняння даних на початок і кінець звітного періоду необхідно враховувати вплив інфляції [14, 57,61].

Основною ознакою інфляції є зростання цін у середньому^-, тобто збільшення середньої ціни всієї номенклатури товарів, які було взято за базу для виявлення рівня інфляції. V’ теорії і на практиці виділяють кілька рівнів інфляції: 1) низька інфляція, за зміни цін упродовж року не більше ніж на 1 %; 2) повзуча - на 10 %; 3) галопуюча - на 100 %; 4) гіперінфляція - на 1000 %; 5) суперінфляція на 10000 % та більше. Індекси інфляції становлять відповідно 1,01; 1,1; 2;11 та 101.

Невелика інфляція є допустимою і навіть корисною, бо сприяє зростанню активності власників грошей, вимушує вкладати їх у прибуткові заходи, оскільки гроші, що лежать без руху, втрачають у ціні. Однак висока інфляція негативно впливає на у весь виробничий процес і є основним дестабілізуючим фактором виробництва і фінансового стану підприємства. Інфляція знецінює всі доходи й надходження підприємства. Будь-яке відтермінування платежів призводить до того, що підприємство одержує лише частину доходу, який йому належить. Відомо, що баланс, складений за звітний період без урахування впливу інфляції, буде джерелом необ’єктивної інформації і користувачі можуть прийняти рішення, неадекватні реальним процесам, бо різні елементи балансу втрачають свою вартість з різною швидкістю. Наприклад, гроші та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість, тобто вимога виплатити фіксовану суму в майбутньому, у зв’язку з інфляцією втрачають свою вартість і спричиняють збитки підприємства на суму зменшення купівельної спроможності грошей. І навпаки, підприємства, які збільшують свою кредиторську заборгованість, тобто несвоєчасно оплачують рахунки постачальників та інші зобов’язання (з оплати праці, розрахунків з бюджетом, страховими органами тощо), матимуть вигоду, бо згодом можуть розрахуватися грошима зі зниженою купівельною спроможністю. Тому об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства можна, тільки коригуючи дані балансу та інших форм бухгалтерської звітності з урахуванням інфляції [27,40,57].