- •1. Етимологія терміну „філософія". Концепція походження філософії.
- •2. Отличия между мифом и философией
- •3. Філософія і релігія. Спільні і відмінні риси.
- •4. Філософія і мистецтво. Спільні і відмінні риси.
- •5. Філософія і наука. Спільні і відмінні риси.
- •6. Філософія і полiтика. Спільні і відмінні риси (политическая философия: о.Хоффе и др).
- •7. Природа філософських проблем.
- •8. Основные функции философии
- •9. Умові виникнення ф. Стародавньої індії
- •10. Основні ідеї буддизма.
- •11. Причини виникнення ф. У стародавньому китаї
- •12. Основні ідеї конфуція.
- •13. Даосизм. Поняття „дао”.
- •14. Якісна відмінність між міфами і філософією д. Греції.
- •15. Матеріалізм геракліта
- •16. Атомистика демокрита
- •17. Теория идей платона
- •18. Учение аристотеля про форму и материю
- •19. Особенности античной философии
- •20. Особенности философ. Средневековья
- •21. Апологетика, патристика, схоластика
- •23. Идея предначертания у августина.
- •24. Споры про природу универсалий: номинализм реализм.
- •25. Фома аквинский про соотношения веры и разума.
- •26 Учение двойственности истины у фомы аквинского
- •27. Соотношение религии и науки в средние века.
- •28 Особливости свїтогляду київської русі.
- •29. Міфи давніх словян
- •30. Вплив християнства на культуру київської русі.
- •31. Проблема отношения человека к богу у иллариона
- •32. Творчество владимира мономаха
- •33. Ідеї політич. Самостійності в слово о полку ігоревім
- •34. Характерные черты философии эпохи возрождения.
- •35. Гуманизм эпохи возрождения.
- •36. Возвращение итальянск. Ренесанса к идеям платона.
- •37. Возвращение итальянс. Ренесанса к идеям аристотеля
- •38. Основні ідеї реформації
- •39. Основные идеи н.Кузанского
- •40. Социально-политические идеи н.Макиавели
- •42. Основные идеи «города солнца» т.Компанелли.
- •43. Пантеиз кузанского, джордано бруно
- •44. Общая характеристика украинского ренесанса
- •45. Идеи гуманизма в украинском ренесансе.
- •46. П. Русин про людську особистість
- •47. Ю. Дрогобич про можливості науки
- •48. Розуміння бога і людини у с. Зизанія
- •49. Основні ідеї с. Оріховського
- •50. „Напучення польському королеві сигізмунду августу” оріховського.
- •51 Творчість вишенський
- •52. Особливості нового часу
- •53 Парадигми нового часу
- •54 . Научная революция 17 века.
- •57 Сенсуалізм гобс, локк
- •58 Раціоналізм декарта
- •59. Поняття субстанції у спінози
- •60 Агностицизм берклі,юма,канта англия XVII-XVIII.
- •61, Французькі матеріалісти XVII століття.
- •63 Вчення прокоповича
- •64 Проблема відносин людини і бога у кониського.
- •68. Творчість г.С. Сковороди.
- •69. Концепція "сродної" праці у г.С. Сковороди.
- •70 Місце німец. Класичної філософіїї в філософській думці
- •71. "Ноумени" і "феномени" і. Канта.
- •72. Дуалізм і.Канта.
- •73. Поняття "я" та не "я" й.Г. Фіхте.
- •74. Суб'єктивна діалектика й.Г. Фіхте.
- •75 Философия тождество шелинга.
- •76. Г.В.Ф. Гегель, его философская система и метод.
- •77. «Абсолютная идея» г.В.Ф. Гегеля
- •78. Панлогизм г.В.Ф. Гегеля
- •79. Материализм л. Фейербаха
- •80. Распространение идей немецкой классической философии в украину
- •81. Понятие способа производства в марксистской философии
- •82. Общественно-экономические формации (маркс)
- •83. Производственные силы и отношения в марксисткой философии
- •84. Развитие марксизма в.И. Лениным
- •85. Проблема нерационального (воля, чувства, интуиция) в философии хіх века
- •86. Волюнтаризм а. Шопенгауера
- •87. «Философия жизни» ф. Ницше
- •88. Экзистенцоинализм кьеркегора
- •89. Проблема экзистенциальной истины
- •90. Идея несознательного з. Фрейда
- •91. Психоаналіз. Філософія 3. Фрейда.
- •92. Методи емансипації свідомості: феноменологічна редукція е. Гуссерля.
- •93. Філософія памфіла юркевича.
- •94. Т.Шевченко (1814–1861).
- •95. Философия всеединства в.С. Соловьева
- •96. Вернадский про ноосферу
- •97. Бердяев проблема творчості
- •99. Н.О. Лосский проблема людини
- •100. Социалистические идеи булгакова
- •101. Вплив марксизму на філософські погляди і. Франка.
- •102. Філософія української діаспори
- •103. Михайло петрович драгоманов
- •104. Проблема человека как один из главных направлений современной философии.
- •105. Антропологізм шелера
- •106 Христианский еволюционизм шардена
- •107 Структурна антропологія леві-строса
- •109 Філософські погляди о.Ф.Лосева
- •108 Антропологічна орієнтація «молодого» маркса
- •110 Екзистенциалізм хайдеггер
- •111 Екзистенциалізм сартра, камю
- •112 Екзистенциалізм ясперса
- •113 Російський екзистенциалізм
- •114 Філософські погляді фромм.
- •115 Проблема истины в философии. Критерии истины.
- •116 Философский аспект проблемы происхождения человека.
- •117 Походження людини
- •118 Значення природних наук для философії
- •119 Трудовая концепция антропогенеза (ф.Энгельс)
- •120 Християнська доктрина походження людини
- •122. Філософська проблема буття взагалі.
- •123. Сутність світу і сутність людини в філософії історії.
- •124. Поняття природи як філософська категорія.
- •125. Сутність життя як філософська проблема.
- •126. Ідеї панпсихізму і пантеїзму.
- •127. Поняття культури, її духовні і матеріальні аспекти.
- •128. Культура як грунт духовного існування.
- •129. Життєвий світ як соціум.
- •130. Поняття суспільства та суспільного буття.
- •131. Світ як сукупна реальність. Смисл світу.
- •132. Світ як сукупна реальність. Проблема субстанції.
- •133. Поняття матерії, його історичний генезис.
- •134. Рух, простір, час.
- •135. Головні концепції розвитку.
- •136 Буття як діяльність
- •137 Проблема практики в історії філософії
- •138 Необхідність і свобода в практичній діяльності
- •139 Людинотворча функція практики
- •140 Ціннісно-духовні орієнтири практики
- •141 . Духовная реальность, ее особенности.
- •142 Ідеальне, його природа
- •144 Походження і сутність свідомості як філософська проблема
- •145. Свідомість та буття у світі. Самосвідомість..
- •146 Феномен несвідомого. Його природа та функції
- •147 Суспільна та індивідуальна свідомість та несвідоме
- •148 Воля як сутнісна властивіст людини
- •149 Концепція волі в історії філософії
- •151. Воля як практична духовність.
- •152 Свобода волі
- •153 Вибір як сутність вольового акту
- •154 Вибір самопроектування самоздісненні людини
- •155 Вибір свобода відповідальність
- •156. Тягар свободи, феномен конформізму. «Втеча від свободи» Фромма
- •157. Світ цінностей
- •158. Пізнання як напрям самореалізації людини
- •159 Головне питання гносеології
- •Поняття і питання гносеології
- •160 Объект и субъект познания.
- •161 Познание как отражение и как конструирование действительности.
- •162. Пізнання як творчість
- •164 Методологічні підходи до істини та її критеріїв
- •168. Мислення і матеріально предметна діяльність
- •169 Творча інтуїція
- •170 Еволюція і творчість, детермінізм і свобода.
- •171 Трагедія творчості . Задум і його здійснення
- •174. Конфликты и методы их развязки
- •175 Організація колективу як примусовість і організація як гармонія інтересів.
- •176. Проблема засвоєння та відтворення культури людиною.
- •178 Самототожність особистості. Проблема ідентифікації особистості
- •179. Інтерсуб’єктивність як основа спілкування ???
- •180 Розуміння як метод пізнання іншого і суто людське ставлення до дійсності.
- •182. Наука, утопия, общественная мифология
- •183. История общества и история природы
- •184. История и философия истории
- •185. Главные концепции философии истории
- •186. Историческая необходимость и свобода личности
- •187. Движущие силы и субъекты исторического процесса
- •188. Свобода и ответственность в истории
- •189. Общественное производство как социально-философская категория (по марксу).
- •190. Структура общественного производства
- •191. Человек как основа, цель и способ производства
- •192. Сущность и структура производительных сил
- •195. Теория постиндустриального общества
- •196 Проблема етики наук.-техню творчості.
- •198 Людина-світ як предметне поле філософії
- •200 Метафізика і діалектика
- •201. Метафізичній спосіб мищлення.
- •202 Діалектика як вчення про розвиток и спосіб філософування.
- •203. Закон едності та боротьбі протівоположності.
- •204. Закон взаимною перехода количественных и качественных изменений.
- •205. Закона отрицания отрицания.
- •206. Философия и методология науки: предмет и функции в научном познании(наука как объект философского исследования)
- •207.Філосовськи засади науки
- •217.Научные революции и эволюции в концепц. Т. Куна.
- •218. Концепции методологического плюрализма п. Фейерабента.
- •224. Основные формы становления научного знания: проблема, гипотеза, закон
- •227 225 222. 223, 224 ,226, , 228 Наукова проблема і гіпотеза
204. Закон взаимною перехода количественных и качественных изменений.
Основні закони розвитку світу розкривають механізм, причину і направленість змін, що відбуваються в ньому. Так, закон взаємного переходу кількісних змін в якісні характеризує одну зі сторін цього руху, одну з граней всезагального розвитку. Він розкриває механізм розвитку, пояснює, як відбувається розвиток, завдяки яким процесам і як предмети зазнають якісних змін та перетворень.
Щоб зрозуміти сутність цього закону, необхідно дати визначення категорій "якість", "кількість", "міра".
Якість. Необхідно розрізняти поняття "якість" у побутовому і філософському розумінні. В побуті, в повсякденні слово "якість" відображає ступінь цінності речі, її позитивну чи негативну оцінку з погляду задоволення тієї чи іншої потреби людини.
Зовсім інше значення має слово "якість" у філософії. В повсякденному житті ми стикаємося з великим розмаїттям явищ, процесів, предметів. При цьому багато з них не мають ніякого відношення до потреб людини. Але ми все-таки розрізняємо одні предмети та явища від інших (рослина і тварина, вода і кислота, пісок і глина...). Це пояснюється тим, що кожний предмет має свою якісну визначеність, що відрізняє його від інших предметів. Те, що характерно для певної речі, що відрізняє її від іншої, ми й називаємо в філософії якістю.
Якісною визначеністю характеризуються тіла як живої, так і неживої природи, а також всі явища суспільного життя. Наприклад, певна якість властива живим організмам, що можуть існувати лише за наявності обміну речовин з навколишнім середовищем. Ця якість і відрізняє живу природу від неживої, органічну від неорганічної. Ще приклад: золото – метал, що має певну питому вагу, не окисляється, не піддається дії кислот і т. д.
Ми бачимо, що якість тут розуміється як сукупність ряду суттєвих ознак. Крім цього треба враховувати, що якість внутрішньо притаманна предмету, явищу, нерозривно зв'язана із самим існуванням предметів і явищ. Втрачаючи свою якість, предметні явища перестають бути тим, чим вони були раніше.
Якісні відмінності властиві не лише різним предметам та явищам. Вони існують і між різними стадіями розвитку одного і того самого предмета чи явища (дитинство, юність, мужніння, старість).
На основі сказаного можна дати визначення якості.
Якість – це внутрішня визначеність предметів та явищ, сукупність їх суттєвих рис, сторін, що робить їх певними предметами і явищами.
Властивість. Початкові показники про якісні відмінності предметів і явищ дають нам органи чуттів. Навколишня дійсність, що діє на органи чуттів, викликає у нас певні відчуття (тепло, холод, колір...). Ці відчуття і дають нам змогу судити про якість речей.
Але відчуття дають знання лише про окремі сторони чи ознаки речей, а не знання в цілому. Відчуття не здатні відрізнити суттєве від несуттєвого. А для визначення якості необхідно виділити корінні, суттєві ознаки чи властивості. Це дає мислення. Отже, пізнання якості починається з пізнання властивостей.
Властивість – це будь-яка ознака, якою один предмет чи явище відрізняється від інших або подібний до них.
Якість проявляється через властивість, і пізнати якість того чи іншого предмета або явища ми можемо лише за властивостями, що проявляє ця якість. Наприклад, електричний струм, який якісно може бути охарактеризований як потік електронів, проявляє себе через такі властивості: при проходженні по провіднику нагріває його, створює магнітне поле навколо провідника, при проходженні через розріджені гази викликає їх світіння тощо.
Кожна властивість речі проявляється лише у взаємодії із іншими речами. Наприклад, властивість магніту притягувати залізо проявляється у процесі взаємодії магніту із залізом. Властивість деяких металів окислятися проявляється при їх стиканні з киснем.
Предмети та явища матеріального світу мають, як правило, декілька властивостей. Але не можна зводити якість до простої суми властивостей. Зміна окремих властивостей у певних умовах не змінює сутності речі, вона може навіть втратити ту чи іншу властивість, але річ не перестає бути тією самою річчю. Інша справа якість. Вона характеризує річ в цілому. Її зміна означає зміну сутності речі. Якість відображає відносну стійкість, постійність предмета. Завдяки якості предмет є те, що він є.
Не можна, проте, провести абсолютну межу між якістю і властивістю, тому що якість – це найбільш суттєві властивості, що визначають всі інші властивості і без яких річ перестає бути певною річчю.
Якісні зміни означають припинення існування певного предмета, перетворення його в інший предмет. Наприклад, відомо, що деякі провідники при температурах, близьких до абсолютного нуля, втрачають опір і стають надпровідниками. Проходячи по надпровідникові, електричний струм не нагріває його тобто втрачає одну зі своїх властивостей. Але від цього він не перестає бути струмом. Зупинка ж потоку електронів означає зникнення електричного струму,
Кількість. Якість предметів і явищ не існує поза зв'язком з їх кількісною характеристикою. Це теж дуже важливий аспект предметів і явищ.
Кількість – це зовнішня характеристика предметів і явищ, що характеризує їх з боку ступеня розвитку властивостей: об'єму, числа, швидкості руху тощо.
Кількість має свої особливості порівняно з якістю, По-перше, зміна кількості в певних межах не викликає суттєвих змін речей та явищ. Межі кількості більш рухливі, еластичні, ніж межі якості. Адже коли предмет втрачає свою якість, то перестає бути тим, чим він був. Цього не відбувається стосовно кількості. По-друге, для характеристики предмета з кількісного боку немає ніякого значення зміст предмета, його якість. Нас не цікавить матеріал предмета, Називаючи число п'ять, нас не цікавить, означає воно кількість пальців на руці чи пелюстки квітки.
Кількість і якість існують об'єктивно. В предметах і явищах вони перебувають в нерозривній єдності. Ми лише в свідомості можемо розглядати їх окремо. Поняття якості дає нам змогу зловити момент сталості в речах. Поняття ж кількості дає можливість відобразити мінливість речей.
Отже, кількість і якість характеризують предмети і явища з різних сторін. Але вони не відірвані одне від одного. Між ними існує тісний зв'язок і взаємообумовленість. Ця взаємообумовленість проявляється в тому, що, по-перше, кількісна характеристика тієї чи іншої речі уточнює її якісну характеристику. Так, уточнюючи якість, особливість елементарних часток, ми, як правило, не лише зазначаємо їх фізичні та хімічні властивості, а й цікавимося величиною їх електричного заряду, маси тощо. По-друге, будь-яка якість завжди має свої чітко визначені кількісні межі. Наприклад, вода існує в межах 0–100 °С.
Міра. Взаємозв'язок кількості та якості виражається в понятті "міра". Єдність кількості і якості називається мірою. Все має знаходитися в певних кількісних межах. Тепло необхідне для росту рослин, але спека губить їх. Те саме з вологою. Можна дати таке визначення міри.
Міра – це та межа зміни кількості, всередині якої предмет зберігає свою якісну визначеність. Міра – це межа буття предметів.
Єдність кількості і якості зберігається лише в межах міри. Якщо кількісні зміни здійснюються в цих межах, то вони не викликають якісних змін. Якщо вони виходять за межі міри, то вони супроводжуються якісними змінами предметів і явищ.
Наука накопичила великий фактичний матеріал, який свідчить, що розвиток у світі відбувається шляхом переходу кількісних змін в якісні і навпаки. Звідси висновок: взаємний перехід кількісних змін в якісні – це всезагальний закон розвитку.
