- •1. Етимологія терміну „філософія". Концепція походження філософії.
- •2. Отличия между мифом и философией
- •3. Філософія і релігія. Спільні і відмінні риси.
- •4. Філософія і мистецтво. Спільні і відмінні риси.
- •5. Філософія і наука. Спільні і відмінні риси.
- •6. Філософія і полiтика. Спільні і відмінні риси (политическая философия: о.Хоффе и др).
- •7. Природа філософських проблем.
- •8. Основные функции философии
- •9. Умові виникнення ф. Стародавньої індії
- •10. Основні ідеї буддизма.
- •11. Причини виникнення ф. У стародавньому китаї
- •12. Основні ідеї конфуція.
- •13. Даосизм. Поняття „дао”.
- •14. Якісна відмінність між міфами і філософією д. Греції.
- •15. Матеріалізм геракліта
- •16. Атомистика демокрита
- •17. Теория идей платона
- •18. Учение аристотеля про форму и материю
- •19. Особенности античной философии
- •20. Особенности философ. Средневековья
- •21. Апологетика, патристика, схоластика
- •23. Идея предначертания у августина.
- •24. Споры про природу универсалий: номинализм реализм.
- •25. Фома аквинский про соотношения веры и разума.
- •26 Учение двойственности истины у фомы аквинского
- •27. Соотношение религии и науки в средние века.
- •28 Особливости свїтогляду київської русі.
- •29. Міфи давніх словян
- •30. Вплив християнства на культуру київської русі.
- •31. Проблема отношения человека к богу у иллариона
- •32. Творчество владимира мономаха
- •33. Ідеї політич. Самостійності в слово о полку ігоревім
- •34. Характерные черты философии эпохи возрождения.
- •35. Гуманизм эпохи возрождения.
- •36. Возвращение итальянск. Ренесанса к идеям платона.
- •37. Возвращение итальянс. Ренесанса к идеям аристотеля
- •38. Основні ідеї реформації
- •39. Основные идеи н.Кузанского
- •40. Социально-политические идеи н.Макиавели
- •42. Основные идеи «города солнца» т.Компанелли.
- •43. Пантеиз кузанского, джордано бруно
- •44. Общая характеристика украинского ренесанса
- •45. Идеи гуманизма в украинском ренесансе.
- •46. П. Русин про людську особистість
- •47. Ю. Дрогобич про можливості науки
- •48. Розуміння бога і людини у с. Зизанія
- •49. Основні ідеї с. Оріховського
- •50. „Напучення польському королеві сигізмунду августу” оріховського.
- •51 Творчість вишенський
- •52. Особливості нового часу
- •53 Парадигми нового часу
- •54 . Научная революция 17 века.
- •57 Сенсуалізм гобс, локк
- •58 Раціоналізм декарта
- •59. Поняття субстанції у спінози
- •60 Агностицизм берклі,юма,канта англия XVII-XVIII.
- •61, Французькі матеріалісти XVII століття.
- •63 Вчення прокоповича
- •64 Проблема відносин людини і бога у кониського.
- •68. Творчість г.С. Сковороди.
- •69. Концепція "сродної" праці у г.С. Сковороди.
- •70 Місце німец. Класичної філософіїї в філософській думці
- •71. "Ноумени" і "феномени" і. Канта.
- •72. Дуалізм і.Канта.
- •73. Поняття "я" та не "я" й.Г. Фіхте.
- •74. Суб'єктивна діалектика й.Г. Фіхте.
- •75 Философия тождество шелинга.
- •76. Г.В.Ф. Гегель, его философская система и метод.
- •77. «Абсолютная идея» г.В.Ф. Гегеля
- •78. Панлогизм г.В.Ф. Гегеля
- •79. Материализм л. Фейербаха
- •80. Распространение идей немецкой классической философии в украину
- •81. Понятие способа производства в марксистской философии
- •82. Общественно-экономические формации (маркс)
- •83. Производственные силы и отношения в марксисткой философии
- •84. Развитие марксизма в.И. Лениным
- •85. Проблема нерационального (воля, чувства, интуиция) в философии хіх века
- •86. Волюнтаризм а. Шопенгауера
- •87. «Философия жизни» ф. Ницше
- •88. Экзистенцоинализм кьеркегора
- •89. Проблема экзистенциальной истины
- •90. Идея несознательного з. Фрейда
- •91. Психоаналіз. Філософія 3. Фрейда.
- •92. Методи емансипації свідомості: феноменологічна редукція е. Гуссерля.
- •93. Філософія памфіла юркевича.
- •94. Т.Шевченко (1814–1861).
- •95. Философия всеединства в.С. Соловьева
- •96. Вернадский про ноосферу
- •97. Бердяев проблема творчості
- •99. Н.О. Лосский проблема людини
- •100. Социалистические идеи булгакова
- •101. Вплив марксизму на філософські погляди і. Франка.
- •102. Філософія української діаспори
- •103. Михайло петрович драгоманов
- •104. Проблема человека как один из главных направлений современной философии.
- •105. Антропологізм шелера
- •106 Христианский еволюционизм шардена
- •107 Структурна антропологія леві-строса
- •109 Філософські погляди о.Ф.Лосева
- •108 Антропологічна орієнтація «молодого» маркса
- •110 Екзистенциалізм хайдеггер
- •111 Екзистенциалізм сартра, камю
- •112 Екзистенциалізм ясперса
- •113 Російський екзистенциалізм
- •114 Філософські погляді фромм.
- •115 Проблема истины в философии. Критерии истины.
- •116 Философский аспект проблемы происхождения человека.
- •117 Походження людини
- •118 Значення природних наук для философії
- •119 Трудовая концепция антропогенеза (ф.Энгельс)
- •120 Християнська доктрина походження людини
- •122. Філософська проблема буття взагалі.
- •123. Сутність світу і сутність людини в філософії історії.
- •124. Поняття природи як філософська категорія.
- •125. Сутність життя як філософська проблема.
- •126. Ідеї панпсихізму і пантеїзму.
- •127. Поняття культури, її духовні і матеріальні аспекти.
- •128. Культура як грунт духовного існування.
- •129. Життєвий світ як соціум.
- •130. Поняття суспільства та суспільного буття.
- •131. Світ як сукупна реальність. Смисл світу.
- •132. Світ як сукупна реальність. Проблема субстанції.
- •133. Поняття матерії, його історичний генезис.
- •134. Рух, простір, час.
- •135. Головні концепції розвитку.
- •136 Буття як діяльність
- •137 Проблема практики в історії філософії
- •138 Необхідність і свобода в практичній діяльності
- •139 Людинотворча функція практики
- •140 Ціннісно-духовні орієнтири практики
- •141 . Духовная реальность, ее особенности.
- •142 Ідеальне, його природа
- •144 Походження і сутність свідомості як філософська проблема
- •145. Свідомість та буття у світі. Самосвідомість..
- •146 Феномен несвідомого. Його природа та функції
- •147 Суспільна та індивідуальна свідомість та несвідоме
- •148 Воля як сутнісна властивіст людини
- •149 Концепція волі в історії філософії
- •151. Воля як практична духовність.
- •152 Свобода волі
- •153 Вибір як сутність вольового акту
- •154 Вибір самопроектування самоздісненні людини
- •155 Вибір свобода відповідальність
- •156. Тягар свободи, феномен конформізму. «Втеча від свободи» Фромма
- •157. Світ цінностей
- •158. Пізнання як напрям самореалізації людини
- •159 Головне питання гносеології
- •Поняття і питання гносеології
- •160 Объект и субъект познания.
- •161 Познание как отражение и как конструирование действительности.
- •162. Пізнання як творчість
- •164 Методологічні підходи до істини та її критеріїв
- •168. Мислення і матеріально предметна діяльність
- •169 Творча інтуїція
- •170 Еволюція і творчість, детермінізм і свобода.
- •171 Трагедія творчості . Задум і його здійснення
- •174. Конфликты и методы их развязки
- •175 Організація колективу як примусовість і організація як гармонія інтересів.
- •176. Проблема засвоєння та відтворення культури людиною.
- •178 Самототожність особистості. Проблема ідентифікації особистості
- •179. Інтерсуб’єктивність як основа спілкування ???
- •180 Розуміння як метод пізнання іншого і суто людське ставлення до дійсності.
- •182. Наука, утопия, общественная мифология
- •183. История общества и история природы
- •184. История и философия истории
- •185. Главные концепции философии истории
- •186. Историческая необходимость и свобода личности
- •187. Движущие силы и субъекты исторического процесса
- •188. Свобода и ответственность в истории
- •189. Общественное производство как социально-философская категория (по марксу).
- •190. Структура общественного производства
- •191. Человек как основа, цель и способ производства
- •192. Сущность и структура производительных сил
- •195. Теория постиндустриального общества
- •196 Проблема етики наук.-техню творчості.
- •198 Людина-світ як предметне поле філософії
- •200 Метафізика і діалектика
- •201. Метафізичній спосіб мищлення.
- •202 Діалектика як вчення про розвиток и спосіб філософування.
- •203. Закон едності та боротьбі протівоположності.
- •204. Закон взаимною перехода количественных и качественных изменений.
- •205. Закона отрицания отрицания.
- •206. Философия и методология науки: предмет и функции в научном познании(наука как объект философского исследования)
- •207.Філосовськи засади науки
- •217.Научные революции и эволюции в концепц. Т. Куна.
- •218. Концепции методологического плюрализма п. Фейерабента.
- •224. Основные формы становления научного знания: проблема, гипотеза, закон
- •227 225 222. 223, 224 ,226, , 228 Наукова проблема і гіпотеза
170 Еволюція і творчість, детермінізм і свобода.
Экономика, материальное производство детерминируют явления культуры, а творит ее человек. Создавая предметный мир культуры, человек одновременно творит себя как субъекта, как общественное существо, формирует саму свою способность к творчеству. И хотя он действует под влиянием внутренних побуждений, сам процесс его творчества происходит в определенных общественных условиях и отвечает определенным общественным потребностям. А сами эти условия и потребности зависят в конечном счете от материальных отношений людей, отвечающих данному уровню овладения человеком силами природы. Вся творчество человека первобытного общества, начиная со способов добывания пищи, нравов и обычаев и кончая мифами и ритуальными танцами, прямо или косвенно определяется материальными основаниями его деятельности. Связь первобытного искусства с характером трудовой деятельности, потребностями коллектива здесь непосредственна и очевидна. Эволюционируя, отношения между материальными условиями жизни общества и культурой усложняются, но они не исчезают. Экономический базис и обусловленные им общественные структуры детерминируют (хотя и неоднозначно) основные параметры культуры, Преобладание традиционных форм культуры в докапиталистических обществах явно коррелирует с характером способа производства. И напротив, динамичное развитие культуры, появление «массовой культуры» характерно для сегодняшних дней. При этом на любом уровне развития экономики детерминация культуры может быть как позитивной, так и негативной, когда, например, экономика, с одной стороны, порождает потребность в развитии объективного знания, необходимого для производственной деятельности, а с другой — создает условия для распространения мифов, идеологических иллюзий. Разумеется, было бы нелепостью для всех даже конкретных явлений и процессов в творчестве искать экономические причины. В социально-экономической детерминации культуры существенную роль играет не только уровень развития материального производства. На происходящие в обществе культурные процессы влияет также уровень жизни, материального благосостояния народа, его обеспеченность средствами.
Одним из необходимых условий развития науч, и художеств. Т. является свобода критики, творч. дискуссий, обмена и борьбы мнений. Выдвижение новых идей предполагает выход за рамки сложившихся и уже ставших привычными теорий и связанных с ними методов.
171 Трагедія творчості . Задум і його здійснення
Творчість—найвища форма активності людини
173. ПРОБЛЕМА БУТТЯ ЛЮДИНИ У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ Проблемой на сегодняшний день является треугольник: личность - социум - культура. Важной особенностью культуры является то, что ее объективные структуры всегда в конечном счете замыкаются на личностное приятие (неприятие), толкование, воспроизведение и изменение. Вхождение в культуру (инкультурация) может «автоматически» обеспечиваться механизмами культуры, но может также быть проблемой, требующей моральных и творческих усилий (что бывает, как правило, при столкновении разнородных культур или при конфликте поколений, мировоззрений). Таким образом, соотнесение себя с культурой есть одно из фундаментальных свойств личности. Столь же важна культура для самоопределения социума на всех уровнях его существования от общины до цивилизации. Как историческая форма, культура всегда существует в виде конкретного локального симбиоза технологий, поведенческих ритуалов и обычаев, социальных норм, моральных и религиозных ценностей, мировоззренческих построений и целеполаганий. Цельность этой системе придает как сумма объективированных продуктов культуры, так и ее «язык», т. е. относительно понятная в рамках данной культуры знаковая метасистема.
Людська діяльність спрямована на створення нових умов існування людини та суспільства, перетворення навколишнього природного та соціального середовища (включаючи її саму) відповідно з своїми потребами. На відміну від природної дійсності, специфіка соціальної дійсності полягає в тому, що є суб'єкт, об'єктною реальністю, способом буття якої є людська діяльність.
Поняття діяльності поширене в соціальній філософії, використовується як загальнонаукова категорія. Часто говорять: діяльність рік, вулканічна діяльність, вища і нервова діяльність тощо. Якщо стосовно неживої природи поняття діяльності має образне значення, то в науці про живу природу міцно ввійшло як категорія, поняття про дію, творення. Власне, слово діяльність - не загальнонаукова, а соціально-філософська категорія. В такому значенні діяльність є поняття, що визначає будь-яке виявлення соціальної активності.
На відміну від пристосовування біологічної системи діяльність соціальної системи стає пристосовницько - пристосовуючою активністю, виражає універсальність людини як соціальної істоти і становить єдність матеріального і ідеального, об'єктивного і суб'єктивного. Людська діяльність відтворює матеріальні умови суспільного життя, перетворює зовнішню природу у другу природу - неорганічне тіло суспільної людини. Друга природа - особливо техніка, мова (членороздільне мовлення) - не що інше, як культура, що виступає засобом спілкування, соціального наслідування, передавання від покоління до покоління усвідомленого, узагальненого досвіду - атрибуту соціальної системи.
Історія людського суспільства, його матеріальної та духовної культури становить процес реалізації діяльнісної-творчого ставлення людини до світу. В матеріальному виробництві люди за допомогою діяльності перейшли від полювання та рибальства до виробничого господарства - землеробства та тваринництва, потім від ремесла і мануфактури - до великого машинного виробництва і від машинного виробництва - до сучасної науково-технічної революції.
В історії суспільства діяльність привела до корінних змін в економічній, соціальній і політичній сферах. У духовній культурі творча діяльність ламала старі програми науки, картини світу, ідеали і норми наукового пізнання; у мистецтві замість старих створювалися нові види і стилі мистецтва; в педагогічній діяльності створюються все нові системи виховання, що забезпечують потреби суспільства.
Діяльність - багатопланова система. Основними видами діяльності, що забезпечують існування суспільства як системи, виступають матеріально-практична і духовно-практична діяльність. В історичному процесі матеріальна і духовна діяльність завжди доповнюють одна одну, як засіб духовно-практичного освоєння світу. Форми духовно-практичного освоєння світу є художня, моральна, релігійна діяльність. Існують і інші класифікації діяльності.
В залежності від її об'єктів, виділяють: економічну, політичну, педагогічну, охорон оздоровчу та інші види діяльності. В залежності від суб'єктів діяльності називають національний рух, класову боротьбу, молодіжний рух тощо. Можна співвідносити діяльність з об'єктивним ходом історії, і тоді характеризувати її як прогресивну, реакційну, консервативну, революційну, контрреволюційну. На основі системи цінностей розрізняють позитивну діяльність і негативну (анти суспільну), законну і незаконну, моральну і аморальну. Співвідносячи діяльність з процесом розвитку, виділяють творчу діяльність (створення того, чого не було) і нетворчу.
Із всіх форм діяльності основні - матеріально-виробнича, соціально-політична по перетворенню суспільних відносин та інститутів і діяльність по відтворенню і розвитку людини. Саме в матеріально-виробничій, політичній, духовній сферах діяльності здійснюється практичне перетворення всієї суспільної системи. Сукупність об'єктивних зв'язків між ними становить суть суспільної системи і визначає закони її існування і розвитку. Суспільні відносини виступають як форми суспільної діяльності, визначають характер, мету, напрямок і соціальний зміст суспільної діяльності.
Духовна діяльність суспільства як процес цілеспрямованого відображення дійсності виконує функції: пізнання предмета та умов діяльності; інформування і організація суб'єктів діяльності; формування спонукань, мотивів, волі, вироблення цінностей, мети, проектів, програм. Найзагальніші види духовної діяльності: наукове пізнання, ціннісна свідомість, визначення мети, прогнозування і програмування, інформаційна діяльність.
В історії філософії діяльнісна суть людини знайшла відображення у поняттях діяльність, праця, виробництво. Найширше за обсягом є поняття діяльність, що вироблене для визначення взаємодії суспільної людини з навколишнім світом. Згодом відбувається розподіл діяльності на два відносно самостійні види: матеріальну та духовну.
Виникає художня діяльність, найповніше втілювана в мистецтві, збагачує людську життєдіяльність емоційно-естетичним ставленням до світу; моральна діяльність формує в людині норми поведінки; філософія і релігія забезпечують світоглядні та інші суттєво - життєві потреби людини. Поняттям діяльність визначається будь-яка доцільна активність людини, що відображає спосіб соціального буття. Для конкретизації діяльнісної суті людини, зв'язаної з перетворенням природи для задоволення життєвих потреб людини, вживається поняття праця.
Праця, трудова діяльність є такою взаємо дією між людиною та природою, в результаті якої за допомогою доцільного впливу людини на природу відбуваються зміни у предметі праці. Працею добуваються засоби до життя. Якщо людина-істота не тільки суспільна, а й природна, то праця визначається як речовинний процес обміну між людиною та природою. Це процес їх безпосередньої взаємодії.
У соціально - філософському значенні праця є творення, що охоплює і матеріальну, і духовну творчість. Праця - споконвічний процес спільної діяльності людей і, отже, основа їх суспільної організації. У праці формуються зв'язки і взаємозалежності між людьми в суспільстві. І тому трудова діяльність формує соціальну солідарність людей, їх ціннісні орієнтири, їх волю, світогляд та інші соціальні якості. Більше того, праця створює саму людину як особистість.
У визначенні суспільства як системи важливу роль відіграє аналіз людської діяльності як суспільного виробництва. Поняття суспільного виробництва створене для визначення самої суті соціального. Як спосіб суспільної життєдіяльності, суспільне виробництво має складну структуру. В широкому розумінні, суспільне виробництво охоплює усі сфери суспільної праці і суспільної трудової діяльності: матеріальне виробництво, що забезпечує людей матеріальними засобами життя, сферу послуг, у тому числі охорона здоров'я і соціальне забезпечення, виробництво духовних цінностей (духовне виробництво), діяльність соціальних інститутів, що забезпечують виховання та освіту, підготовку до самостійної життєдіяльності, коротше, весь процес соціалізації людини.
Суспільне виробництво з самого початку має соціальний характер, формується зусиллями всіх людей у конкретно-історичних умовах і здійснюється за законами людського єднання, тобто за законами соціуму.
