174. Конфликты и методы их развязки

В основі суспільних відносин лежать індивідуально-суспільні інтереси і потреби людей. В суспільстві постійно виникають і вирішуються різноманітні суперечності, зіткнення інтересів і суспільних цінностей, відносин. Завершальним етапом механізму вирішення суперечностей у системі суспільних відносин є конфлікт.

Существует много ситуаций, в которых существует тот или иной конфликт. Иногда, например в играх, правила точно установ­лены. Возможности, которыми располагает каждый из конфликтующих, из­вестны, и вознаграждения определены заранее. Во многих других ситуациях, таких, как война или бизнес, положение дел определено далеко не так полно. Возможные типы поведения обычно трудно пе­речислить, а цели зачастую множественны и сложны. Во всех слу­чаях, однако, цели индивидуума или одной из сторон противополож­ны целям противника Это - тот элемент соперничества, который является основным для ситуаций, которые изучаются теорией конфликтов. Ее математические основы заложены в теории игр. Как и в любой теории, она задает некоторую формальную структуру. Принимается, что все возможные действия каждого конфликтующего могут быть точно установлены и что для каждой комбинации таких действий ожидаемый исход конфликта может быть определен численно. Целью каждого противника является максимизировать свой ожидаемый положительный результат. Он может предположить о своих соперниках, что каждый из них занят ана­логичной оптимизацией. Видимо, может показаться неожиданным, что для обширного класса задач процесс оптимизации, удовлетворяющий этим крите­риям, может быть представлен последовательным и логичным обра­зом. Такая возможность была показана Нейманом (1928).

На основании какой-либо единой теории или одного подхода в большинстве практических задач полное решение не достигается. Обширная область знаний зачастую развивается в несколько этапов, каждый из которых нуждается в специальном аппарате. Теория конфликтов — как раз один из таких аппаратов, от которого нельзя ожидать получения полного ответа в больших и сложных задачах. Тем не менее, будучи правильно примененной, она может дать весомый вклад во многие стороны изучения конфликта. Хотя конечно лучший способ разрешения любой конфликтной ситуации – ее избегание.

175 Організація колективу як примусовість і організація як гармонія інтересів.

Поведінка, що орієнтується на спільну діяльність, передбачає наявність певних передумов. Як умови формування кооперативної взаємозалежності виділяються:

• Свобода і відвертість інформаційного обміну;

• Взаємна підтримка дій, переконання в їх виправданості;

• Довіра, дружелюбність у відносинах сторін.

У свою чергу, взаємній довірі сторін сприяє: наявність нейтральних осіб, полегшуючі взаємні успіхи; можливість отримати попередню інформацію про дії іншого; особисті особливості учасників взаємодії.

Психологія групи це сукупність певних соціально-психологічних явищ, виникаючих в процесі її формування і функціонування на основі становлення внутрішніх зв'язків в колективі, форм і способів взаємозадовільнення потреб його членів. Сюди ж відносяться морально-психологічний клімат, способи спілкування, громадська думка і настрій, звичаї і традиції, проблема лідерства, природа внутрішньогрупових конфліктів і т.д.

У рамках аналізу змісту відносин між членами робочої групи можна виділити наступні сфери: професійну, ціннісно-світоглядну і сферу міжособистих відносин.

Професійна сфера охоплює відносини, що складаються в процесі рішення виробничих задач.

Ціннісно-світоглядна сфера пов'язана з взаємовідносинами між особистими і корпоративними цінностями, етичними установками, переважаючими в конкретній соціальній групі.

Сфера міжособистих відносин пов'язана з реалізацією потреби в спілкуванні і самоствердженні особистості в рамках колективу, мірою задоволення своєю професійною діяльністю, формальним і неформальним статусом.

Проблема професійної зрілості робочої групи

Важливою якісною характеристикою робочої групи є її професійна зрілість. Вона характеризується міцними зв'язками між її членами, виникаючими на основі загальних ціннісних орієнтацій, позитивно забарвлених неформальних відносин. Особисті розбіжності швидко усуваються, дисципліна носить свідомий характер, з'являється почуття гордості за свій колектив, складаються стійкі традиції. Співробітники мають можливість розкрити свій творчий потенціал, з ентузіазмом відносяться до рішення поставлених задач.

Чинники, що визначають міру зрілості робочої групи, її здатність продуктивно функціонувати, можна умовно розділити на наступні:

• технологічні чинники, включаючи особливості спільного використання знарядь і предметів праці, наприклад, передових технологій, персональних комп'ютерів і

• економічні чинники, тобто форми оплати праці, особливості форми власності і т.д.;

• організаційні чинники і, передусім, відносини, що використовуються в системі “керівник - підлеглий";

• ціннісно-світоглядна і психологічна сумісність працівників.

Будь-яка робоча група це складний соціальний і професійний організм, що володіє здатністю до саморегуляції, наявністю зворотних і горизонтальних зв'язків і т.д. Але разом з тим, йому властивий ряд меж, характерних для організації:

• розділення функцій між співробітниками, закріплене в правилах або інструкціях;

• посадова ієрархія, порядок підлеглості;

• лояльність кожного співробітника по відношенню до своєї команди;

• система позитивних і негативних санкцій (звідси особлива роль керівників в робочій групі).

Об-во - целосный организм, состоящий из различных сфер: 1) Материально-производственная (экономич.) 2) Соц. сфера об-ва, предполагающая различные соц. группы, исторические общности людей и взаимодействия м/у ними. 3) Полит сфера кот.включает полит. сознание, отношения, институты. 4) Духовная. Определяющей сферой жизни об-ва выступает экономическая сфера и прежде всего материальное пр-во. Способ пр-ва фиксирует как и при помощи чего осуществляется пр-во. Способ пр-ва состоит из двух сторон: 1) Производительные силы - люди и ср-ва труда. Производительные силы фиксируют отношения к природе людей. 2) Производственные отношения - отношения людей друг к другу в процессе пр-ного обмена, распределение и потребление матер. благ, это отношение собственности. Сущность пр-ных отношений это форма с-ти. Сущ. частная, групповая, общинная с-ть. История знает три формы частной с-ти: рабовладельческое, феод. и капитал. Социалистическая - по сути дела монополия гос-ва на ср-ва пр-ва и раб. силу, это фактическое отчуждение производителя от соб-ти.