2. Ринкова економіка: риси, принципи і механізм функціонування.

Головний принцип ринкової економіки декларує право будь-якого господарюючогосуб'єкта, будь то людина, сім'я, група, колектив підприємства, вибиратибажаний, доцільний, вигідний, яка придатна вид економічноїдіяльності і здійснювати цю діяльність в будь-якій допускається закономформі. Закон же покликаний обмежувати і забороняти ті види економічної ігосподарської діяльності, які представляють реальну небезпеку життяі свободі людей, суспільній стабільності, суперечать нормам моралі.

Все інше повинне бути дозволене як в формі індивідуальній трудовій,так і в її колективних і державних формах діяльності.

Таким чином, у ринковій економіці діє наступний початковийпринцип: "Кожен суб'єкт має право обирати для себе довільну формуекономічної, господарської діяльності, крім заборонених законом, в зв'язкуїх суспільної небезпеки ". Слід зазначити, що в ринку реалізовується іпринцип загальності. Він зумовлює комплексність ринкового господарства,де не повинно бути структур, що не користуються товарно-грошовимивідносинами, які є найбільш важливими атрибутами ринку векономіці.

Визначальним принципом ринкової економіки є також рівноправністьринковихсуб'єктів з різними формами власності. Цей принцип свідчить:економічні права кожного з даних суб'єктів, включаючи можливостіздійснення економічної діяльності, обмеження, податки, пільги,санкції, повинні бути адекватні для всіх суб'єктів. У тому сенсі, що вони незалежать від форми власності, існуючої на даному підприємстві.

Природно, рівноправність або, краще говорити, адекватність правпідприємств з різними формами власності не слід сприймати якабсолютну рівність, однаковість, нерозрізненість. Різні формивласності самі собою, мимоволі створюють різні виробничі,економічні можливості. До того ж нераціонально мати однаковіправила, скажімо, оподаткування для підприємств з великим і малимколективами і приватників.

Мова йде про інше: щоб не створювати "особливих" умов спеціальногорежиму сприяння за ознакою форми власності, ставлячи ввигідне положення одну з них і в невигідне - іншу. По суті цепередумова чесної конкуренції різних форм власності. Друга, неменш важлива сторона принципу, що декларується укладена в наданнівсім формам власності права на існування, права бутипредставленими в економіці. Тут мається на увазі перш за все усунення геноциду по відношенню до приватної, сімейної, групової власності назасоби виробництва, так властивого в недалекому минулому радянськійекономіці.

Плюралізм форм власності в ринковій економіці, їх економічнурівноправність породжують різноманіття цих форм, не властиве економіцідержавного типу. Уже було сказано про самостійність у виборі формі видів діяльності, однак до цього потрібно додати: ринковій економіцівластиві процеси саморегулювання, що розповсюджуються не тільки науправління підприємством, але і на його створення і ліквідацію. Отже, на основіперерахованих фундаментальних принципів функціонує вся ринковаекономічна система.

Механізм, основні принципи функціонування.

Щоб зрозуміти, як діє ринкова економіка, потрібно визнатиіснування п'яти фундаментальних питань, на які кожнаекономічна система повинна знаходити відповідь. Ось ці питання.

1.Скільки потрібно виробляти? У якому об'ємі або яку частинунаявних ресурсів треба зайняти або використати у виробничомупроцесі?

2. Що потрібно виробляти? Який набір товарів і послуг найбільш повнозадовольнить матеріальні потреби суспільства?

3. Як цю продукцію потрібно виробляти? Як має бути організоване виробництво? Які фірми повинні здійснювати виробництво і якузастосовувати технологію виробництва?

4.Хто повинен отримати цю продукцію? Зокрема, як маєрозподілятися продукція між індивідуальними споживачами?

5. Чи здатна система пристосуватися до змін? Чи може системадобитися належних корекцій в зв'язку із змінами в споживчомупопиті, в постачанні ресурсів і технології виробництва?

Всі ці питання існують лише тому, що потреби суспільствабезмежні, а ресурси, здатні дані потреби задовольнити,обмежені.

Функціонування ринкового господарства базується на конкуренції міжтоваровиробниками і покупцями. Саме вони встановлюють ціни натовари та услсгі. Але, Пам'ятаючи те, що підприємства керуються мотивомотримання прибутку і недопущення збитків, можна зробити висновок:вироблятися будуть лише ті товари, випуск яких може принести прибуток,а ті товари, виробництво яких спричиняє за собою збитки, випускати небудуть. При цьому відомо, що отримання прибутку або його відсутністьпреопределяют дві речі: загальний дохід, що отримується фірмою від продажу свогопродукту; загальні витрати його виробництва.

Як загальний дохід, так і загальні витрати - це величини, що утворюютьсяспіввідношенням "ціни - час - кількість продукту". Загальний дохід обчислюєтьсямноженням ціни продукту на кількість проданого продукту, загальні витрати

- Множенням ціни кожного ресурсу на кількість використаного ввиробництві, а потім - підсумовуванням витрат на кожен ресурс.

Однак виникає запитання: чи справді не будуть випускатися товари,що не приносять підприємству прибуток? Щоб відповісти на нього, треба розумітитаке поняття, як "економічні витрати". Це - платежі, якінеобхідно зробити, щоб придбати і зберегти в своєму розпорядженніпотрібні кількості таких ресурсів, як капітал, сировину, робоча сила іпідприємницькі здібності (плата за останні називається нормальноюприбутком). Слід зазначити, що талант підприємця - також рідкийресурс, і повинен бути заслужено оплачений, оскільки без нього існуванняпідприємства, тобто виробництво продукції шляхом об'єднання перерахованихчотирьох факторів, було б неможливим. І продукт буде вироблятися лишетоді, коли загальний прибуток від його продажу досить великий, щоб можна буловиплатити заробітну плату, процент, ренту і нормальний прибуток. У томувипадку, коли прибуток перевищує економічні витрати, тобто з'являєтьсячистий прибуток, ця частина доходів також осідає у підприємця і можебути витрачена, на його розсуд. Якщо ж розглядатимакроекономічні тенденції, то наявність прибутку в галузі служитьсвідченням того, що галузь процвітає. У такої галузі виникнетенденція до перетворення в галузь, що розширяється по мірі того, як новіфірми, які залучаються цієї надприбутком, стануть створюватися абопереміщатися сюди з менш прибуткових галузей.

Однак поява в галузі нових фірм являє собоюсамообмежувати процес. З вступом нових фірм в галузь ринковапропозиція її продукту зросте по відношенню до ринкового попиту. Цепоступово знижує ринкову ціну наданий продукт, поки вона згодом не досягне рівня, при якомуекономічнаприбуток зникне; іншими словами, конкуренція зводить цей прибуток нанівець.

Таке співвідношення ринкової пропозиції і попиту, коли економічнаприбуток стає нульовим, і визначає загальну кількість зробленогопродукту. У цій ситуації галузь досягає "рівноваги обсягувиробництва ", принаймні до тих пір, поки нові зміни в ринковомупопиті і пропозиції не порушать цю рівновагу. Зворотне відбувається тоді,коли в галузі після насичення (стабілізації) ринку падає попит на їїпродукцію або рівень пропозиції вище рівня попиту. У цьому випадку чистийприбуток зникає, і виникає недостача коштів на покриття економічнихвитрат. Тоді фірми змушені скорочувати виробництво або перейти віншу галузь. У світлі сказаного "ринкова свобода" - поняттявідносне: з одного боку, ініціатива підприємця вільна, зіншого - самі ринкові механізми вельми сильно обмежуютьпідприємця.

Як же повинне бути організоване виробництво в ринковій економіці?

Це питання складається з трьох частин: як повиннірозподілятися ресурси між окремими галузями? які саме фірмиповинні здійснювати виробництво в даній галузі? які комбінаціїресурсів, яку технологію кожна фірма повинна застосовувати? На перше питаннявідповідь вже була дана: ринкова система направляє ресурси в ті галузі, напродукти яких споживачі пред'являють досить високий попит, щобвиробництво цих продуктів могло бути прибутковим; одночасно такасистема позбавляє неприбуткові галузі рідкісних ресурсів. Другий і третійподвопроси тісно взаємопов'язані. У конкретній ринковій економіцівиробництво здійснюють лише ті фірми, які бажають і здатнізастосовувати економічно найбільш ефективні технології виробництва, привиборі яких потрібно враховувати, що економічна ефективність залежитьнасамперед від двох чинників: від технології, тобто відальтернативних комбінацій ресурсів виробництва, які забезпечуютьвипуск бажаної продукції; від цін, за якими можна придбати необхідніресурси.

Комбінація ресурсів, яка економічно найбільш ефективна, залежитьне від фізичних або інженерних характеристик продукції, що забезпечуютьсянаявною технологією, але також від відносної вартості необхіднихресурсів, що вимірюється ринковими цінами на них. Отже, технологія,що вимагає застосування лише декількох фізичних ресурсів для виробництваданого обсягу продукції, може виявитися економічно аж ніяк неефективною, якщо на необхідні ресурси існують дуже високіринкові ціни. Іншими словами, економічна ефективність означаєотримання даного обсягу продукції при найменших витратах рідкіснихресурсів, причому як продукція, так і вживані ресурси вимірюються ввартісному вираженні. Отже, найбільш економічна комбінаціяресурсів і буде найбільш ефективною, а значить, буде використовуватися длявиробництва даного товару.