1. Монетаристська концепція м. Фрідмена.

Кейнсіанськая концепція, що па­нувала в економічній науці упро­довж понад чотирьох десятиліть (30-70 роки XX ст.), на початку 80-х років зіткнулася з глибокою кризою. При­чиною її стали— ігнорування грошового чинника, надмірне вторгнення в природу еко­номічного циклу, що порушує механізм саморегуляції, і економічна ситуація, яка змінилася, наприклад од­ночасне зростання інфляції і безробіття (стагфляція).

Криза кейнсіанства спричинила появу монетаризму — концеп­ції, яку розроблюють економісти Чиказької школи на чолі з Мілтоном Фрідменом.1912 -2006. Відштовхуючись від загаль­ної для всіх неокласиків ідеї про те, що ринкове госпо­дарство є в принципі стійким і має великі потенційні можливості ефективного саморегулювання, монетаристи головне джерело нестабільності і диспропорцій вбача­ли в порушенні законів грошового обігу, спричиненому активним втручанням держави в економічне життя. Таке втручання, що рекомендується кейнсіанською політикою швидкого реагування на циклічні коливання, є безрезультатним і навіть шкідливим че­рез наявність значних часових лагів, тобто проміжків часу від ухвалення рішення до реальних результатів його дії. Тому заходи, вжиті для стримування економічного зрос­тання в період підйому, можуть почати діяти вже у фазі спаду, ще більше поглиблюючи рецесію.

Важливу роль у зміні реального доходу, зайнятості і загального рівня цін відіграє кількість грошей, що знаходяться в обігу. Хаотичні коливання гро­шової маси, викликані політикою стимулювання попиту і регулювання доходів, впливають на економіку. Наслідком стають або висока інфляція, або криза надвиробництва. Тому головним чин­ником впливу на економіку стає обсяг грошової пропо­зиції. Наявність стійкої функції попиту на гроші активі­зує стихійний механізм підстроювання цін, що ліквідує диспропорції і приводить господарство у стан нової рівно­ваги.. Державному регулюванню підлягає лише об­сяг грошової маси, та й то в межах сформованої довго­строкової тенденції. Решта автоматично підбудовується під даний параметр, забезпечуючи стабільність економіки.

Монетаристські ідеї щодо здатності економічної сис­теми до саморегулювання набули розвитку в макроекономіці

Втручання держави в економіку повинно бути мінімальним або обмеженим (у вигляді регулювання кредитно-грошового ринку і підтримання інфляції на мінімальному рівні). Державне регулювання кредитно-грошового ринку починається з організації грошового обі­гу, основне завдання якого — забезпечити необхідну кількість грошей від­повідно до формули, запропонованої М. Фрідменом:

де D_L — попит на гроші; f (Y_сonst) — функція від доходу; S_L — про­позиція грошей державою.

М. Фрідмен і його прихильники виходили з припущення, що роз­ширене відтворення в довгостроковому періоді можливе лише за умови приросту грошової маси в обігу. Попит на гроші прямо пропорційний стійкому зростанню націо­нального доходу, і всі диспропорції в економіці пов'язані з невідпо­відністю пропозиції грошей і попиту на них. Щоб правильно регулю­вати кредитно-грошовий обіг, держава повинна виконувати певні правила, тобто відмовитися від політики дефіцитного фінансування економіки та дискретного ( перервного) принципу в регулюванні грошового обігу. Тому на по­чатку 70-х років М. Фрідмен виступив за законодавче регулювання грошової маси державою (Центральним банком). Вона повинна здійснювати грошову емісію в обсязі 3-5 % на рік за умови зростання ВВП, ("золоте пра­вило" монетаризму). На практиці ця операція одержала назву "таргетування" і вперше була застосована в 1974 р. Бундесбанком Німеч­чини.

Він визнавав за грошима монопольну роль у ко­ливаннях національного доходу й висунув тезу: "Гроші мають зна­чення".

Теорія інфляції монетаристів є логічним продовженням їх тео­рії грошей. Монетаристи урізноманітнили форми інфляції та запро­понували однофакторну модель інфляції: посилення інфляційних процесів пов'язане лише з помилками держави в регулюванні грошо­вого обігу. Отже, скорочення інфляції є ще одним з найважливіших завдань економічної політики держави. В 1991-1993р. був використаний в СРСР і в Україні., що привело до великої кризи- не платили зарплату, припинились соціальні виплати, відпущені ціни ( змінювались по декілька разів в день), гроші вилучались з обігу, бо ВВП постійно зменшувався через розвал СРСР та всіх господарських зв’язків. Зупинилась робота всіз великих заводів і фабрик, які працювали на Союз. Тому в 1993р. була використана концепція Дж. Кейнса.