- •Теорія раціональних очікувань: сутність та значення.
- •Ординалістська концепція корисності. Бюджетне обмеження споживача та його чинники.
- •Функція інвестицій. Чинники, що впливають на інвестиційний попит, який не пов’язаний з відсотковою ставкою.
- •Сучасний інституціоналізм: теорії прав власності та трансакційних витрат р.Коуза.
- •Криві байдужості, їх властивості та види.
- •Визначення рівноважного ввп на основі моделі “витрати—випуск”.
- •Соціально-психологічний інституціоналізм т. Веблена.
- •Оптимальний вибір споживача. Другий закон г. Госсена.
- •Технократичні теорії Дж.Гелбрейта і в. Ростоу. Нове індустріальне суспільство.
- •Торговельна політика. Теорія абсолютних і порівняних переваг.
- •Прибуток підприємства. Бухгалтерський та економічний прибуток
- •Необхідність, сутність та методи державного регулювання економіки.
- •Економічні категорії та закони, їх класифікація та рівні використання.
- •Підприємство та підприємництво в ринковій економіці.
- •Економічні інтереси. Взаємозв’язок потреб, економічних інтересів і виробництва
- •Функції політичної економії. Методи дослідження економічних процесів і явищ.
- •Основний та оборотний капітал. Амортизація.
- •Фіскальна політика та державний бюджет, його види та структура. Державний борг.
- •Ефективність виробництва. Показники економічної і соціальної ефективності.
- •Попит на гроші та пропозиція грошей. Рівновага на грошовому ринку.
- •Економічна політика раннього і пізнього меркантилізму.
- •Виробнича функція при зміні одного фактору виробництва. Закон спадної віддачі змінного ресурсу.
- •Банківська система. Розширення грошової пропозиції на основі простого депозитного мультиплікатора.
- •Товар та його властивості. Еволюція товарного виробництва. Теорії вартості.
- •Виробнича функція при зміні обсягів двох факторів виробництва. Типи ізоквант.
- •Монетарна політика та її інструменти.
- •Економічні ресурси суспільства і їх обмеженість. Крива виробничих можливостей.
- •Монополія в ринковій економіці: визначення, ознаки. Умова максимізації прибутку.
- •Платіжний баланс: його призначення і рахунки.
- •Економічна система: її структурні елементи та типи.
- •Витрати виробництва у короткостроковому періоді.
- •Модель економічного зростання р. Солоу.
- •Грошова система, її елементи. Типи грошових систем
- •Досконала конкуренція. Максимізація прибутку конкурентною фірмою.
- •Економічне зростання: сутність, чинники, показники вимірювання, наслідки.
- •Суспільне виробництво: ознаки, еволюція, форми.
- •3.Банки, їх види, функції. Банківський прибуток.
- •Розвиток ідей класичної школи. Т.Мальтус, ж. Сей та їх сучасне значення.
- •Позичковий капітал, принципи кредитування. Види кредитів.
- •Економічні погляди філософів античності (Ксенофонт, Платон, Аристотель).
- •Ринкова економіка: риси, принципи і механізм функціонування.
- •Олігополія: характерні ознаки. Умова максимізації прибутку.
- •Власність як економічна категорія. Види відносин власності. Право власності.
- •Інфраструктура ринку: основні риси та елементи.
- •Сукупний попит, його сутність Крива сукупного попиту Цінові і нецінові чинники.
- •Модель економічного кругообігу: графічна та аналітична інтерпретація.
- •3.Монополістична конкуренція: сутність та особливості. Умова максимізації прибутку.
- •“Економічна таблиця” ф. Кене та її теоретичне значення.
- •2.Аграрні відносини. Абсолютна та диференційна рента. Ціна землі.
- •Монопольна влада. Її показники. Цінова дискримінація.
- •Основні теоретичні ідеї зародження класичної школи політичної економії. В.Петті.
- •Економічні погляди а.Сміта та д. Рікардо, їх сучасне значення.
- •Запропонував основні принципи податків : пропорційність, стабільність, визначеність, зручність.
- •Безробіття: причини виникнення, види, наслідки. Закон Оукена.
- •Мінімізація витрат виробником. Ізокоста. Правило найменших витрат.
- •Теорія підприємництва та економічного розвитку й. Шумпетера.
- •2.Соціальна політика. Економічна нерівність і перерозподіл доходів. Крива Лоренца.
- •3. Система національних рахунків: сутність, принципи побудови, основні групування
- •Виникнення маржиналізму, розвиток теорій граничної корисності. К. Менгер. Ф. Візер.
- •Глобалізація як тенденція соціально-економічного розвитку. Глобальні проблеми сучасності.
- •Валовий внутрішній продукт: особливості та методи розрахунку. Динаміка ввп України за останні роки.
- •Американська школа маржиналізму, розвиток теорії граничної продуктивності. Дж.Кларк.
- •Світове господарство: зміст, об'єктивні передумови виникнення. Форми інтернаціоналізації економік.
- •Номінальний і реальний ввп. Дефлятор ввп.
- •А. Маршал. Розвиток неокласичної економічної теорії.
- •Основні економічні ідеї к. Маркса. «Капітал».
- •Функція ринкового попиту та її детермінанти. Індивідуальний та ринковий попит.
- •Інфляція: сутність, причини, наслідки, показники. Антиінфляційна політика.
- •Кругооборот і оборот промислового капіталу, його стадії та форми.
- •3.Еволюція грошей, їх функції. Грошовий обіг та його закони.
- •Кейнсіанська економічна теорія: основні постулати, застосування, значення.
- •Ринкова рівновага: види, умови існування та стабільності. Вплив держави на рівновагу на ринку.
- •Податки: сутність, види, функції. Крива Лаффера.
- •Неокейнсіанські теорії економічної динаміки та економічного зростання. Е.Домар, р.Харрод, Дж. Хікс.
- •Еластичність попиту: сутність, розрахунки, застосування.
- •Сукупна пропозиція, її сутність. Нецінові чинники сукупної пропозиції.
- •Монетаристська концепція м. Фрідмена.
- •Ціна як економічна категорія, її види, функції та методи ціноутворення.
- •Макроекономічна рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції в моделі ad-as.
- •Економічна теорія пропозиції: сутність та значення.
- •Кардиналістська концепція корисності. Перший закон г.Госсена.
- •Функція споживання. Функція заощадження. Чинники споживання та заощадження, які не залежать від доходу.
Кардиналістська концепція корисності. Перший закон г.Госсена.
На ринку товарів послуг перед споживачем постає проблема вибору економічного блага. Основними факторами споживацького вибору споживацькі переваги, ціни на това
ри та дохід споживача. Споживач буде обирати лише те економічне благо, в якому потреба, тобто те благо, яке для нього певну корисність.
Корисність -- це здатність товару або послуги задовольняти потреби людини; задоволення, яке отримує людина споживання товару чи послуги. Корисність -- це поняття суб'єктивне. Корисність товару є різною для різних людей і для однієї особи в мінливих умовах. Кількісним вимірником корисність товару є уявна одиниця -- ютиль (з англ. utilitу --- корисність).
Кардиналістський підхід виражає залежність кількості спожитих одиниць товару та рівня задоволення споживача.
Функція корисності -- залежність обсягів спожитих товарів та послуг від рівня корисності:
U=f(Qx1, Qx2,...Qxn), де: U - корисність загальна; Q – обсяги відповідних споживчих товарів.
Двома основними показниками кардиналістського підходу до аналізу корисності є : 1)загальна корисність (ТU) -- це сумарна величина задоволення споживання конкретної кількості товару Q; 2) гранична корисність (MU) -- це зміна загальної корисності внаслідок споживання додаткової одиниці блага, тобто додаткове задоволення споживання кожної останньої (додаткової) одиниці товару.
Властивість загальної корисності (ТU): змінюється не пропорційно кількості одиниць спожитого блага. В міру збільшення споживання блага (ТU) зростає усе повільніше, досягає максимуму (відбувається насичення потреби), потім зменшується. Властивість граничної корисності ( MU): має тенденцію дод зниження (при ТU= max, MU=0).
У властивостях ТU, MU знаходить прояв дії "Закон спадної граничної корисності" -- при споживанні кожної наступної одиниці товару величина додаткового задоволення для людини зменшується. Даний закон отримав назву першого закону Госена (від німецького вченого Г.Госена).
Недоліки кардиналістського підходу: проблема виміру корисності на практиці, тому, що корисність -- поняття суб'єктивне.
Функція споживання. Функція заощадження. Чинники споживання та заощадження, які не залежать від доходу.
В найпростішій двосекторній моделі кругообігу продуктів і доходів1 щорічні витрати домогосподарств (С) дорівнюють величині доходів (Y):Y=С. Проте насправді щорічні поточні витрати домогосподарств у середньому є меншими, ніж величина їхніх доходів, оскільки певну частку отриманих доходів домогосподарства заощаджують.
Частина доходу (Y), яка не використовується на поточне споживання (С), є заощадженнями домогосподарств (Saving – S), що можна зобразити таким рівнянням:
Y = С + S.
Найпоширенішими формами заощаджень є нагромадження у вигляді готівки, внесків в банки, придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів. З іншого боку, фірми в середньому витрачають більше, ніж отримують від реалізації своєї продукції. Це пояснюється тим, що, окрім платежів за ресурси, які необхідні для підтримки обсягу виробництва на поточному рівні, фірми повинні здійснювати інвестиції (I).
Головним компонентом сукупних витрат є споживчі витрати. Споживання (Consumption – С) – це частина використовуваного доходу, який не заощаджується:
С = Y – S.
Функція споживання – це залежність між обсягом споживання і доходом, який використовується. Дане поняття запроваджене Кейнсом і має такий вигляд:
C = a + b ( (Y – T),
де а – автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (наприклад, проживання в борг, за рахунок заощаджень або субсидій); b – гранична схильність до споживання (МРС) – це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю.
Функція заощадження – це залежність між обсягом заощаджень і доходом, що використовується. Має такий вигляд:
S = – a + ( 1 – b )( (Y – T)(
де S – величина заощаджень у приватному секторі; а – автономне споживання; (1-b) – гранична схильність до заощадження; Y – доход; Т –податкові відрахування.
Дослідженнями встановлено, що споживання рухається в тому ж напрямку, що й доход. Однак споживання залежить не лише від доходу, але й від так званої граничної схильності до споживання.
Гранична схильність до споживання (MPC) – це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання () при зміні використовуваного доходу на одну одиницю (), і визначається за формулою:
MPC = .
Ця модель показує нам, яка частина додаткового доходу йде на приріст споживання. При абсолютному зростанні споживання і заощадження відносна доля споживання все більше і більше скорочується, а доля заощаджень зростає. Згідно з основним психологічним законом, величина граничної схильності до споживання знаходиться між нулем і одиницею:
0 < MPC < 1.
Звідси випливають такі висновки:
якщо MPC = 0, то весь приріст доходу буде зберігатися, оскільки заощадження –та частина доходу, що не споживається;
якщо MPC = 1/2, це означає, що збільшення доходу буде поділено між споживанням і заощадженням порівну;
якщо MPC = 1, то весь приріст доходу буде витрачений на споживання.
Споживання і заощадження подібні двом дзеркалам, тобто аналогічним чином розглядається гранична схильність до заощадження (MPS).
Гранична схильність до заощадження (МРS) – величина додаткового заощадження (), яке виникає із додаткової гривні використовуваного доходу ():
Основоположником теорії споживання є Дж. Кейнс. Основні положення теорії споживання Кейнса:
значення граничної схильності до споживання більше нуля і менше одиниці;
співвідношення споживання до доходу (АРС) зменшується з ростом доходу;
головним чинником, що визначає споживання, є доход.
У короткостроковій перспективі із збільшенням доходу зростає частка споживання так званих “люксових благ”, серед яких найбільшим “люксовим благом” є заощадження, а тому середня схильність до споживання має тенденцію до зменшення, а середня схильність до заощадження зростає. Така закономірність відома як закон Енгеля.1
Не важко помітити, що якщо С + S = Y, то DС + DS = DY. Тоді сума граничної схильності до споживання і граничної схильності до заощадження дорівнює 1:
MPC + MPS = 1;
MPC + MPS = DС/DY + DS/DY + D(C+S)/DY = DY/DY = 1.
Отже, MPC = 1 – MPS і MPS =1 – MPC .
Визначивши функцію споживання і заощадження, можемо тепер аргументовано довести, що центральним фактором, який впливає на їх рівні, є доход. Як правило, з ростом доходу зростають як споживання, так і заощадження населення. При цьому в умовах стабільного економічного росту MPC має тенденцію до зниження, а MPS – до зростання. В умовах інфляції спостерігається інший процес, а саме: MPC має тенденцію до збільшення, а MPS – до зменшення. При нестабільному економічному стані, відсутності захищеності вкладів від інфляції населення починає збільшувати споживання, особливо товарів тривалого використання. Окремим видом заощадження в таких умовах є придбання населенням таких товарів, як ювелірні вироби, хутро, автомобілі, дачі тощо. Окрім цих факторів на споживання і заощадження можуть впливати недоходні фактори споживання та заощадження:
багатство. Під багатством розуміють як нерухоме майно (будинки, автомобілі, телевізори та інші предмети довгострокового користування), так і фінансові засоби (готівкові гроші, заощадження на рахунках, акції, облігації, страхові поліси тощо), що їх має населення. Домашні господарства заощаджують, утримуючись від споживання, щоб нагромаджувати багатство. За інших рівних умов, чим більше нагромаджено багатства, тим менші стимули до заощаджень;
податки. Відомо, що податки сплачуються частково за рахунок споживання і частково за рахунок заощадження. Зниження податків збільшує безподатковий доход і тому збільшує як споживання, так і заощадження. І навпаки;
рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження і навпаки. Цей висновок має безпосереднє відношення до аналізу багатства як фактора споживання. Зміни рівня цін змінюють реальну вартість, або купівельну спроможність деяких видів багатства;
відрахування на соціальне страхування. Збільшення цих відрахувань призведе до скорочення поточного споживання і заощадження. Але треба враховувати, що на рішення домашніх господарств стосовно споживання і заощадження впливає діюча система соціального забезпечення. Чим краще соціальне забезпечення, тим менші заощадження домашніх господарств протягом трудового життя;
очікування. Очікування можуть бути пов'язані з майбутньою зміною цін, доходів, виникненням дефіциту тощо. Якщо ці очікування несприятливі, то домашні господарства змушені робити закупки наперед, що у поточному році збільшує споживання та зменшує заощадження. Очікування приросту грошових доходів у майбутньому зумовлює збільшення поточних витрат;
споживча заборгованість. Якщо в попередній період заборгованість зросла, то в поточному періоді домашні господарства будуть змушені зменшити споживання і заощадження, аби ліквідувати минулу заборгованість. І навпаки, коли споживча заборгованість зменшилася, то поточний рівень споживання і заощаджень може зрости;
відсоткова ставка. Зміна ставки відсотка впливає на співвідношення між поточним і майбутнім споживанням і заощадженням. Коли відсоткова ставка зростає, поточне споживання зменшується, а заощадження зростають, що збільшить майбутнє споживання, забезпечене поточними заощадженнями. Таким чином, домашні господарства заміщують частку споживання у поточному періоді збільшенням споживання у майбутньому.
Макроекономічний підхід передбачає побудову функції споживання і заощадження на рівні суспільства. Функція споживання показана на рис. 5.1. На осі абсцис відкладений використовуваний доход. На осі ординат – витрати на споживання. Якби витрати на споживання в точності відповідали доходам, то це відображала б будь-яка точка, що лежить на бісектрисі. Але в дійсності так не відбувається. Місце перетину бісектриси і кривої споживання в точці В означає рівень нульового заощадження. Зліва від даної точки можна спостерігати негативне заощадження, тобто витрати перевищують доходи. А справа – заощадження позитивне. Величина споживання визначається відстанню від осі абсцис до кривої споживання, а величина заощадження – відстанню від кривої споживання до бісектриси.
Рисунок 5.1 – Функція споживання
Аналогічним чином розглядається і функція заощадження, яка є похідною від функції споживання. Функція заощадження показує відношення заощаджень до доходу в їх русі (рис.5.2.)
рисунок 5.2. Функція заощадження
Точка В – це рівень доходу, коли заощадження дорівнює нулю. Нижче неї – позитивне заощадження.
Гранична схильність до споживання MPC, як відмічалось раніше відображає розмір додаткового споживання, що викликане додатковим доходом. На графіку це виражається в нахилі кривої споживання: крутий нахил означає високу MPC, а плавний нахил – низьку MPC.
