3. Інфляція: сутність, причини, наслідки, показники. Антиінфляційна політика.

Інфляція відноситься до основних індикаторів, які характеризують макроекономічну нестабільність. Вона характеризує несприятливі зміни в цінах, які свідчать про виникнення певних змін у товарно-грошових відносинах і розподілі сукупного доходу.

Інфляція — це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску товарів та послуг. Інфляцію можна поділити на три види: помірну (повзучу), галопуючу (високу) і гіперінфляцію (дуже високу).

Помірна (повзуча) інфляція виникає тоді, коли річний приріст цін складає не більше 10 %. Вона характеризується прискореним нагромадженням грошей в обігу без помітного підвищення чи з незначним зростанням товарних цін, що спостерігається на початку розвитку інфляційного процесу.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється десятками або сотнями відсотків. На цій стадії значно посилюються ек-ні суперечності та соц-не напруження в сусп-ві. Окремі групи ек-них суб'єктів добиваються різкого підвищення цін, що змушує й інших посилювати свої економічні й соціальні вимоги.

Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється тисячами відсотків. На цій стадії гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції. Вони відіграють дедалі меншу роль в економіці, порушуються фі-вий та кред-ний механізми, починають розвиватися стихійні процеси в ек-ці та ін.

Інфляція По виникає тоді, коли ціни зростають внаслідок випереджаючого зростання сукупного По стосовно сукупної Пр. Таке зростання сукупного По може бути викликане збільшенням Пр грошей, держ витрат, а також інвестиційних витрат та ін.

Інфляція витрат – коли ціни зростають внаслідок збільш витрат на вир-во одиниці прод. Це має місце тоді, коли зростають ціни на мат ресурси або зростає номінальна з/п, випереджаючи при цього зменш-ся сукупна Пр товарів та послуг, що, в свою чергу, підвищує рівень цін, тобто спричинює інфляцію витрат.

Інфляція витрат, як правило, супроводжується падінням вир-ва. Таке явище дістало назву стагфляція. Отже, стагфляція виникає тоді, коли одночасно зростають ціни і скороч-ся вир-во.

Очікувана інфляція спричинюється певними тенденціями в ек-ці або заходами, запланов. держ. Тому вона очікується і може бути врахована заздалегідь.

Неочікуваиа інфляція є результатом непередбачених змін в ек-ці, наслідком виникнення незапланованих змін у сукупному По та сукупній Пр.

Соц-ек наслідки інфляції:

1. Знижуються реальні доходи населення. При зростанні цін реальні доходи зменшуються. І навпаки, реальні доходи збільш-ся у тих осіб, у яких номінальна з/п зростає швидше, ніж рівень інф-ції.

2. Знецінюються фін-ві активи із сталим доходом. Інфляція знижує їхню реальну вартість. У цьому випадку скороч-ся також і реальні доходи, що їх отримують власники таких фін-вих активів.

3. Порушується нормальний розподіл доходів між Дт-рами та Кт-рами. Від інфляції виграють дебітори, тобто позичальники кредиту, і програють кредитори. Це обумовлено тим, що в умовах інфляції кредит надається за однієї купівельної спроможності гршей, а повертається за іншої, нижчої.

4. Знижується мотивація до інвестування довгострокових програм. Довгострокові інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який очікують отримати при поточних цінах, у майбутньому внаслідок інфляції може суттєво зменшитися в реальному вимірі.

5. Прискорюється матеріалізація грошей. Під час інфляції зростають ціни ТМЦ і нерухомість. Тому домашні госп-ва і підпр-ва намагаються позбутися грошей і вкласти їх у запаси ТМЦ та в нерухомість.

6. Інфляція як фактор зайнятості та безробіття. Держава, збільшуючи сукупні витрати, може ціною помірної інфляції стимулювати збільш-ня вир-ва та зниж безробіття.

7. Знижується мотивація до праці. Падіння життєвого рівня населення внаслідок інфляції, а також спотворення структури і диференціації доходів негативно впливають на мотивацію підприємницької та трудової діяльності.

8. Інфляція підриває управлінський механізм економіки. Дестабілізуючи грош. систему інфляція автоматично знижує ефективність ек-них регуляторів, часом навіть робить недоцільним саме їхнє застосування, підштовхує держ до використання ін методів впливу.

Б І Л Е Т № 26

1. Економічні ідеї М. Туган-Барановського та їх сучасне значення.

М.І.Туган-Барановський (1865-1919), український економіст. Уродженець Харківської області. У 23 року закінчив курс Харківського університету відразу по двох факультетах: природничому і юридичному. Міністр фінансів в уряді УНР

Однак сферою своєї обрав політичну економію. У 1894, опублікувавши роботу “Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя”, він став першим українцем ученим зі світовим . За цю роботу М.І.Туган-Барановський у 1894 році був визнаний гідним ступеня магістра Московського університету.

У наступні роки М.І.Туган-Барановського цікавлять проблеми розвитку кооперативного руху. З 1908 року він член “Комітету сільських, кредитних і промислових товариств”. У 1909 році М.І.Туган-Барановський став видавати журнал “Вісник кооперації”, а в 1916 році виходить його робота “Соціальні основи кооперації”. Тоді ж виходить ряд його робіт про соціалізм, а в 1918 році - одна з найвідоміших - “Соціалізм як позитивне навчання”.

Теорія граничної корисності М.І.Туган-Барановського. Вважав, що теорія граничної корисності і трудова теорія вартості доповнюють одна одну. Він сформулював знаменитий закон, відповідно до якого граничні корисності вільно відтворених благ пропорційні їх трудовим вартостям. Дане положення називають теоремою М.І. Туган-Барановського.

Вважав, що “Гранична корисність - корисність останніх одиниць кожного роду продуктів - змінюється в залежності від розмірів виробництва. Можна знижувати або підвищувати граничну корисність шляхом розширення чи скорочення виробництва. Трудова вартість одиниці продукту є щось об'єктивно дане і не залежить від нашої волі. Теорія граничної корисності визначає суб’єктивні фактори господарської цінності, а трудова теорія вартості - об'єктивні.

Значний внесок був внесений Туган-Барановским у теорію розподілу. Процес розподілу він розглядав як боротьбу різних класів за частку в суспільному продукті. В розвитку виробництва зацікавлені всі класи. Цей підхід пізніше знайшов розвиток у працях багатьох західних економістів (Шумпетер, Хікс і ін.).

Інвестиційна теорії циклів М.І.Туган – Барановського. Розробив інвестиційну теорію циклів, у який передбачив сучасну концепцію "заощадження-інвестиції". Вважав, що головним фактором циклічності є непропорційність у розміщенні капіталу, що підсилилася в зв'язку з обмеженістю банківських ресурсів. У роботі “Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя” доводить, що капіталізм у своєму розвитку сам собі створює ринок і не має обмеження для розвитку, хоча панування вільної конкуренції надзвичайно стримує процес розширення виробництва і нагромадження національного багатства. М.І.Туган-Барановський критикує не тільки теорію недоспоживання як причину криз надвиробництва, але і теорії, що пояснюють кризи порушеннями в сфері грошового і кредитного звертання. У своїй теорії він узяв за основу ідею Маркса про зв'язок промислових коливань з періодичним відновленням основного капіталу і перетворити теорію криз надвиробництва в теорію економічних коливань. Вважав, що роки посиленого створення основного капіталу є роками загального пожвавлення промисловості, М.І.Туган-Барановський пише: “розширення виробництва в кожній галузі підсилює попит на товари, вироблені в інших галузях: поштовх до посиленого виробництва передається від однієї галузі до інший, і тому розширення виробництва завжди діє заразливо і має тенденцію охоплювати все народне господарства. У період створення нового основного капіталу зростає попит рішуче на всі товари”. Але коли розширення основного капіталу закінчилося (фабрики побудовані, залізниці проведені), попит на засоби виробництва скорочується і їхнє надвиробництво стає неминучим. У силу залежності всіх галузей промисловості часткове надвиробництво стає загальним - ціни всіх товарів падають і настає застій. М.І.Туган-Барановський переконаний у тім, що якщо виробництво організувати планомірно, то пропозиція товарів не могла б перевищити попит. З повною підставою можна сказати, що М.І.Туган-Барановський першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів: фази промислового циклу визначаються законами інвестування.

Досліджував М.І.Туган-Барановський і роль позичкового капіталу в процесі циклічних коливань економіки. Він відзначав, що підвищення позичкового відсотка є вірною ознакою того, що вільного позичкового капіталу в країні занадто мало для нестатків промисловості і роблячи звідси висновок, що безпосередньою причиною криз є не надлишок позичкового капіталу, що не знаходить собі застосування, а його недолік. Як бачимо, у М.І.Туган-Барановского виявляються багато елементів сучасної інвестиційної теорії циклів.

Значення економічних теорій М.І.Туган-Барановська важко переоцінити, вони значно вплинули не тільки на економічний розвиток радянського суспільства, але і на світові економічні ідеї цілого світу, світового господарства.