Мінімізація витрат виробником. Ізокоста. Правило найменших витрат.
Зробимо припущення, що в процесі виробництва беруть участь тільки два змінних фактора: праця (L) і капітал (K), і вони мають відповідну ціну (PL) і (PK). При цих умовах сукупні витрати виробництва (ТС) будуть мати вигляд:
TC=PL * L+PK*K
L- вимірюється у годинах праці;
K - вимірюється у годинах роботи машин;
PL - погодинна оплата праці;
PK - погодинна орендна плата за машини.
Ізокоста — лінія, що характеризує комбінації витрат змінних факторів (у нашому випадку праці і капіталу) при фіксованих витратах виробництва.
Скорочення витрат одного фактора приводить до можливості використання певної кількості (відповідно до ціни) іншого.
Ізокости.
K — втрати на капітал (PK • К);
L — витрати на послуги праці (РL • L).
Нахил ізокости визначається відношенням .
Можливе збільшення використання капіталу за рахунок
зменшення праці дорівнює
Властивості Ізокости
ð Кут нахилу ізикости залежить від цін факторів виробництва.
ð Всі точки ізокости відповідають однаковим сукупним витратам факторів виробництва.
ð Чим дальше від початку координат розташована ізокоста, тим більший обсяг ресурсів використовується.
Нахил ізокости дорівнює ,або (тому що )
Мінімізація витрат
Перенесемо ізокосту до тих самих координат. Що застосовували для аналізу ізоквант.
Функція витрат показує взаємозв'язок між обсягом випуску, що описується ізоквантою, і мінімальною кількістю витрат, необхідних для виробництва даного випуску продукції, що описується ізокостою.
Мінімізація витрат виробництва заданої кількості продукції.
Умова мінімізації витрат виробництва заданої кількості продукції
ð Нахил ізокванти для двох видів ресурсів повинен бути рівним нахилу ізокости для цих ресурсів, і вони повинні мати спільну точку.
Якщо нахил ізокванти дорівнює MRTS (граничній нормі технологічного заміщення), а нахил ізокости дорівнює PL/PK,то
Принципом найменших витрат є стан, коли відношення граничних продуктів факторів виробництва (K, L) на одиницю витрат (РL, PK) дорівнюють одне одному.
Б І Л Е Т № 21
Теорія підприємництва та економічного розвитку й. Шумпетера.
Основна ідея теорії, висунутої австро-американським економістом Йозефом Шумпетером (1883-1950), полягає в тому, що розвиток економіки ґрунтується на впровадженні новинок, інновацій. За Шумпетером, інновації є "використанням наявних джерел у нові способи". Інновації - це нові продукти, нові технології, нова організація промислового виробництва, відкриття нових ринків. Джерелом розвитку слугують внутрішні процеси, нові комбінації виробничих факторів на основі інновацій (рис. 11.1).
Головною фігурою, що здійснює нові виробничі комбінації, є підприємець, за термінологією Шумпетера, - "новатор". Це не обов'язково власник, але людина, здатна до творчості, ризику, досягнення успіху. її основні якості - постійний пошук, використання нововведень у виробництві, господарській діяльності.
Стимул для підприємницької діяльності - прибуток, що з'являється тільки при впровадженні нових виробничих комбінацій. У звичайних умовах прибутку немає. Умовою для новаторських прагнень підприємця є "ефективна конкуренція" (конкуренція нових продуктів, нових форм організації та ін.). Позитивну роль у цьому разі можуть відіграти монополія, монопольне становище на ринку автора й організатора нововведень.Відповідно до твердження Шумпетера підприємницька функція нерозривно пов'язана з нововведеннями. Здійснення нових комбінацій - "справа складна і доступна лише людям, що володіють відповідними якостями"."Основний імпульс, що приводить капіталістичний механізм у рух і підтримує його в стані руху, виходить з нових споживчих благ, нових методів виробництва і транспортування товарів, нових ринків і нових форм економічної організації, які створюються капіталістичними підприємствами".
Працювати, за Шумпетером, означає комбінувати речі й сили, створювати комбінації з цих речей і сил. Виробництво - це економічна, а не технічна сфера діяльності. Економічні й технічні методи найчастіше не збігаються.
У процесі розвитку старі продукти і колишні форми виробництва витісняються. Відбувається процес "творчого руйнування". Процвітання змінюється депресією. Поступово складається нова основа економічної організації. До неї пристосовуються фірми. Розвиток економіки на основі нововведень набуває циклічного характеру.
Такими є "теорія інновацій", принцип "творчого руйнування", "теорія економічного розвитку", що обґрунтовуються Шумпетером у його працях.
