2. Особливості правового статусу юридичних осіб

В ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВАХ

Як вже вказувалось, правове становище (статус) юридичної особи, яка створена згідно законодавства однієї держави, а діє на території іноземної держави, водночас визначається різними правопорядками:

- правопорядком, в межах якого відповідна юридична особа ви­никла;

- правопорядком, у межах якого дана юридична особа фактично здійснює свою

діяльність.

За загальним правилом, правопорядком, в межах якого відповідна юридична особа виникла, регулюються питання її право- та дієздатнос­ті. При цьому прийнято вважати, що іноземний правопорядок не може надавати іноземній юридичній особі більше прав, ніж це надається її особистим законом [18, с. 70].

Правопорядком держави, у межах якого дана юридична особа фак­тично здійснює свою діяльність, визначаються питання щодо допуску юридичної особи до здійснення господарської діяльності на цій тери­торії та про умови проведення такої діяльності, поділ юридичних осіб на «своїх» і «чужих» (резидентів та нерезидентів), надання іноземним юридичним особам певного правового режиму та ін. [1, с. 172-173]. В деяких випадках ці питання можуть регулюватись на рівні міжна­родних договорів.

Як зазначається у літературі, у більшості країн світу визнання іно­земної юридичної особи суб'єктом права та її допуск до здійснення господарської діяльності здійснюється без видання будь-якого спе­ціального акта з боку відповідної держави [1, с. 178-179]. Зокрема держави ЄС схиляються до автоматичного визнання іноземних юри­дичних осіб [9, с. 136].

В цілому ж на практиці існують наступні підходи щодо врегулю­вання даного питання: 1) визнання іноземної юридичної особи лише у випадку набуття нею такого статусу у

«приймаючій» державі;

2) ви­знання іноземних юридичних осіб лише на підставі міжнародних дого­ворів;

3) визнання іноземних юридичних осіб на принципах взаємності;

4) автоматичне визнання іноземних юридичних осіб.

Крім того, можливість визнання іноземних юридичних осіб у ряді держав безпосередньо пов'язується з відсутністю колізій щодо вста­новлення особистого закону юридичної особи між законодавством держави, до якої відносить себе юридична особа, та законодавством «приймаючої» держави [9, с. 132-134].

Слід враховувати, що в нашій державі передбачено спеціальну про­цедуру реєстрації представництв іноземних суб'єктів до здійснення господарської діяльності на території України. Згідно до положень Господарського кодексу України (ст. 378) та Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», іноземні суб'єкти господарської діяльності (суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або по­стійне місце проживання за межами України) для здійснення діяльності на території України можуть реєструвати свої представництва в порядку, визначеному ст. 5 За­кону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та «Інструкцією про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні», яка затверджена Наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.1996 р. № 30.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - під­приємців» від 15.05.2003 р. передбачено, що представництва, філії іноземних компаній в Україні підлягають акредитації на території України в порядку, встановленому законом (ч. 5 ст. 4 Закону). Окремого порядку такої акредитації на рівні закону не прийнято. Однак відповідно до існуючої редакції «Положення про Єдиний державний реєстр під­приємств та організацій України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Укра­їни від 22.01.1996 р. № 118, всі представництва нерезидентів підлягають включенню до відповідного реєстру ЄДРПОУ і їм присвоюються ідентифікаційні коди [1, с. 179].

Іноземним юридичним особам для здійснення їх діяльності на тери­торії іншої держави надається певний правовий режим (національний, найбільшого сприяння, спеціальний), що встановлюється відповідно до норм внутрішнього законодавства держави, в деяких випадках - міжнародних договорів.

Що стосується нашої держави, то за загальним правилом, іноземним юридичним особам в Україні надається національний правовий режим: підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом (ст. 29 Закону України «Про між­народне приватне право»). Проте в ряді випадків іноземним суб'єктам може надаватись спеціальний правовий режим, зокрема на території спеціальних (вільних) економічних зон на підставі окремого закону (ст.ст. 4, 15 Закону України «Про загальні засади створення і функціо­нування спеціальних (вільних) економічних зон»).