- •Одеський національний морський університет
- •Спеціальність 7.03040101 «Право»
- •Тема 1. Поняття та система міжнародного приватного права
- •1. Поняття та предмет міжнародного приватного права
- •2. Методи міжнародного приватного права
- •3. Система міжнародного приватного права
- •4. Співвідношення міжнародного приватного права з суміжними галузями права та його місце у правовій системі україни
- •2. Характеристика окремих видів джерел
- •Тема 2. Джерела міжнародного приватного права
- •1. Поняття та види джерел міжнародного приватного права
- •2.1. Національне (внутрішнє) законодавство
- •2.2. Міжнародні договори
- •2.3. Міжнародні звичаї
- •2.4. Судова та арбітражна практика
- •Тема 3. Методи регулювання у міжнародному приватному праві
- •1. Методи правового регулювання у міжнародному приватному праві: загальна характеристика
- •2. Колізійно-правовий метод регулювання
- •3. Структура та види колізійних норм
- •4. Типи колізійних прив'язок (формул прикріплення)
- •Закон, обраний особами, які укладають угоду (lex voluntatis)
- •5. Матеріально-правовий (прямий) метод правового регулювання
- •6. Уніфікація і гармонізація норм міжнародного
- •Тема 4. Застосування колізійних норм та іноземного права
- •1. Загальні положення щодо правового регулювання відносин
- •2. Застосування колізійних норм
- •3. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни
- •4. Обхід закону у міжнародному приватному праві
- •5. Застосування норм іноземного права
- •6. Застереження про публічний порядок та
- •7. Взаємність і правові режими
- •Тема 5. Фізичні особи як суб'єкти міжнародного приватного права
- •1. Загальні засади правового статусу фізичних осіб як суб'єктів міжнародного приватного права
- •2. Поняття та колізійні питання громадянства
- •3. Правосуб'єктність та правовий режим іноземців в україні
- •4. Категорії та правовий статус іноземців в україні
- •5. Особливості правового статусу громадян україни за кордоном
- •Тема 6. Юридичні особи та держава
- •1. Правовий статус юридичних осіб в міжнародному
- •2. Особливості правового статусу юридичних осіб
- •3. Види юридичних осіб в міжнародній практиці
- •4. Держава як суб'єкт міжнародного приватного права
- •Тема 7. Речові права в міжнародному приватному праві
- •1. Загальні положення речового права
- •2. Колізійні питання права власності
- •3. Колізійні норми речового права
- •4. Правове регулювання іноземних інвестицій в україні
- •Тема 8. Договірні зобов'язання в міжнародному приватному праві
- •1. Поняття та види міжнародних договорів
- •2. Міжнародно-правове регулювання правочинів
- •3. Особливості правового регулювання зовнішньоекономічних
- •4. Колізійні питання форми
- •5. Колізійні питання змісту
- •6. «Віденська конвенція оон про договори міжнародної
- •Тема 9. Деліктні зобов'язання в міжнародному приватному праві
- •1. Загальна характеристика деліктних зобов'язань в міжнародному приватному праві
- •2. Колізійні прив'язки в сфері деліктних зобов'язань
- •3. Правове регулювання деліктних зобов'язань з іноземним елементом в міжнародних договорах та внутрішньому законодавстві україни
3. Особливості правового регулювання зовнішньоекономічних
ДОГОВОРІВ (КОНТРАКТІВ) В УКРАЇНІ
Як вже вказувалось, на сьогодні в українському законодавстві питання зовнішньоекономічної діяльності в цілому та зовнішньоекономічних договорів (контрактів) зокрема регулюються в рамках спеціального законодавства. При цьому характерною особливістю правового регулювання зовнішньоекономічних договорів є взаємодія норм різних галузей національного права (цивільного, господарського, фінансового, адміністративного та ін.) з використанням, головним чином, приписів імперативного характеру.
На національно-правовому рівні питання форми, порядку укладення та виконання зовнішньоекономічних контрактів регламентуються, зокрема, такими нормативно- правовими актами:
- Цивільний кодекс України;
- Господарський кодекс України;
- Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 p.;
- Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 p.;
- Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних
відносинах» від 15.09.1995 р. (в редакції від 04.10.2001 p.);
- Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі
зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 p.;
- Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 p.;
- Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного
контролю» від 19.02.1993 p.;
- Указ Президента України «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами,
що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України» від 04.10.1994 р. № 566/94;
- Указ Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації
комерційних термінів» від 04.10.1994 р. № 567/94;
- Постанова Кабінету Міністрів і Національного банку України «Про типові платіжні умови
зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до
зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній
валюті» від 21.06.1995 р. № 444;
- «Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)», затверджене
наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від
06.09.2001 р. № 201 [9, с. 199-200] та ін.
Як зазначається в літературі, така посилена увага законодавця до відокремлення зовнішньоекономічних договорів пояснюється міркуваннями регулятивного характеру, оскільки договори, що визнаються в Україні зовнішньоекономічними, підпадають під дію цілої низки імперативних норм вітчизняного законодавства, що мають переважно публічний характер і належать до зовнішньоекономічного, валютного, податкового або митного законодавства. Практика свідчить, що такий підхід є характерним для країн з досить низьким рівнем економічного розвитку, які намагаються вирішити певні фінансові проблеми запровадженням жорсткого контролю та ряду обмежень щодо укладення й виконання зовнішньоекономічних договорів (квотування, ліцензування, обов'язкова реєстрацію, необхідність отримання спеціальних дозволів, спеціальна звітність, обмеження щодо предмета договору, ціни товару (робіт, послуг), валюти й порядку розрахунків тощо). Враховуючи досвід інших країн, можна припустити, що з перебігом часу та поліпшенням економічної ситуації в Україні такий підхід буде змінений в бік значної лібералізації.
Можна виділити наступні суттєві моменти, пов'язані з правовим регулюванням зовнішньоекономічних договорів (міжнародних комерційних договорів):
1) законодавство нашої держави вимагає обов'язкового дотримання простої письмової форми для зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Такі вимоги містять, зокрема, ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та ст. 31 Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. З відповідним застереженням – щодо дотримання простої письмової форми для договорів за участю українських суб'єктів господарювання – нашою державою було ратифіковано «Віденську конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» (1980 р.), яка, відповідно до світової практики, не висуває конкретних вимог щодо форми міжнародного комерційного договору.
2) в законодавстві нашої держави має місце регламентація змісту та окремих умов зовнішньоекономічних договорів. Типову модель зовнішньоекономічного договору закріплено в «Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)», затвердженому наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201. Згідно до преамбули, воно «застосовується при укладанні договорів купівлі/продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності».
Дане «Положення» встановлює перелік умов, «які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України» (всього 13 пунктів) та «додаткові умови, що можуть визначатися у договорі (контракті) за домовленістю сторін». В літературі з приводу даного «Положення» вказується, що воно все ж має характер «рекомендації щодо форми контракту», а істотними умовами для зовнішньоекономічних договорів є, виходячи з положень ст. 180 Господарського кодексу України, «умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору» [26, с. 95-97].
3) законодавством передбачається спеціальна реєстрація зовнішньоекономічних договорів, укладених суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України, предметом яких є окремі групи товарів. Зокрема, діє наказ Міністерства економіки України «Про порядок обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних контрактів, предметом яких є операції з давальницькою сировиною українського замовника, коли контрактом передбачена реалізація готової продукції в країні виконавця або вивезення її до іншої країни» від 16.03.2006 року № 98, наказ Міністерства економіки України «Про порядок реєстрації (обліку) зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом» від 15.12.2005 року № 505 та ін.
4) велику роль в регулюванні зовнішньоекономічних договорів відіграють міжнародні договори, що містять уніфіковані колізійні і матеріально-правові норми. Так, ряд міжнародних конвенцій містять уніфіковані норми, які застосовуються лише до договорів, що оформляють комерційну діяльність: «Віденська конвенція ООН про міжнародну купівлі-продаж» (1980 р.), «Нью-Йоркська конвенція про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів» (1974 p.), «Гаазька конвенція про право, застосовне до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів» (1986 p.), «Оттавська конвенція про міжнародний фінансовий лізинг» (1988 р.) та ін.
5) у сфері міжнародних комерційних договорів широко застосовуються звичаї міжнародної торгівлі та міжнародного ділового обороту («lex mercatoria»), що завдяки їх неофіційним кодифікаціям здобули значну популярність в міжнародній практиці;
6) в світовій практиці склався особливий механізм розгляду спорів за зобов'язаннями, що випливають з міжнародних комерційних договорів – система міжнародного комерційного арбітражу, що включає в себе інституційні (постійно діючі) арбітражні суди та арбітражні суди ad hoc (створюються для розгляду конкретної суперечки) [5, с. 358-359].
