3. Правове регулювання деліктних зобов'язань з іноземним елементом в міжнародних договорах та внутрішньому законодавстві україни

Якщо вести мову про правове регулювання деліктних зобов'язань у МПП на рівні багатосторонніх міжнародних договорів, то ними пере­важно регулюються питання відповідальності за спеціальні види делік­тів. Це, зокрема, питання цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану під час здійснення міжнародних перевезень, а також внаслідок використання ядерних матеріалів та інших небезпечних речовин:

- «Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» (1963 p.);

- «Міжнародна конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою» (1969 p.);

- «Базельська конвенція про контроль за транскордонними пере­везеннями небезпечних відходів та їх видаленням» (1989 p.);

- «Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, завдану під час перевезення небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом» (1990 p.);

- «Конвенція ООН про відповідальність операторів транспортних терміналів у міжнародній торгівлі» (1991 p.);

- «Міжнародна конвенція про відповідальність і компенсацію за шкоду у зв'язку з перевезенням морем небезпечних та шкідливих речовин» (1996 p.);

- «Римська конвенція про шкоду, заподіяну іноземними повітряни­ми суднами третім особам на поверхні» (1952 р.) та Монреальський протокол до неї (1978 р.)

та ін. [9, с. 390-391].

В даній сфері існують і інші багатосторонні міжнародні договори, проте наша держава в них участі не бере, а деякі з них не набули загальної чинності: «Брюссель­ська конвенція про відповідальність операторів ядерних суден» (1962 p.), «Конвенція про цивільну відповідальність у сфері морських перевезень ядерних матеріалів» (1971 p.), «Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, завдану під час пере­везення небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом» (1990 p.), «Конвенція ООН про відповідальність операторів тран­спортних терміналів у міжнародній торгівлі») (1991 p.), «Міжнародна конвенція про відповідальність і компенсацію за шкоду у зв'язку з перевезенням морем небезпечних та шкідливих речовин» (1996 р.)та ін. [1, с. 357].

В цілому ж в літературі відзначають формування в сфері МПП групи норм, які регулюють питання відповідальності за спричинення транскордонних деліктів на засадах «абсолютної вини», коли відпо­відальність за заподіяну шкоду настає без вини заподіювача шкоди. У сучасній практиці такі норми створюють шляхом укладення універ­сальних міжнародних договорів, що дає можливість вести мову про міжнародне деліктне право. При цьому в більшості випадків такими міжнародними договорами закріплюються матеріально-правові норми і тільки інколи розглядаються колізійні питання [1, с. 374-375].

Серед міжнародних договорів, які регулюють спеціальні види делік­тів, можна також згадати «Конвенцію про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод» (1971 р.), до якої наша держава при­єдналась згідно Закону України від 15.06.2011 року № 3513-V1 (3513-17).

Ця Конвенція визначає право, що застосовується до цивільної недоговірної відповідальності, яка виникає внаслідок дорожньо-транспортних пригод, незалежно від того, який вид провадження використовується для забезпечення цієї відповідаль­ності. Для цілей цієї Конвенції дорожньо-транспортна пригода означає пригоду, до якої причетні один чи більше транспортних засобів, незалежно від того, чи є вони моторними, чи ні, та яка пов'язана з рухом на дорогах загального користування, те­риторіях, відкритих для громадськості, або приватних територіях, право доступу до яких мають окремі особи (ст. 1). За загальним правилом, правом, що застосовується, є внутрішнє право держави, у якій відбулася пригода (ст. 3). Водночас ст.ст. 4 та 5 Конвенції містять ряд винятків із цього правила.

Що ж стосується норм загального характеру, котрі б регулювали питання деліктних зобов'язань в сфері МПП, то вони містяться в чин­них для нашої держави регіональному багатосторонньому договорі про правову допомогу – «Мінській конвенції» (1993 р.) – та двосторонніх договорах нашої держави про правову допомогу. При цьому в даних міжнародно-правових актах містяться переважно колізійні норми.

У ст. 42 «Мінської конвенції про правову допомогу і правові відно­сини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» (1993 р.) вміщено колізійні норми щодо відшкодування шкоди у деліктних зобов'язаннях.

Ст. 42 Конвенції: «1. Зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що ви­пливають з договорів і інших правомірних дій, визначаються за законодавством До­говірної Сторони, на території якої мало місце дія або інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди. 2. Якщо особа, що спричинила шкоду і потерпілий є громадянами однієї Договірної Сторони, застосовується за­конодавство цієї Договірної Сторони. 3. По справах, згаданих у пунктах 1 і 2 цієї статті, компетентний суд Договірної Сторони, на території якої мало місце дія або інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди. Потерпілий може пред'явити позов також у суді Договірної Сторони, на території якої має місце проживання відповідач».

Подібні положення містить і ст. 45 «Кишинівської конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кри­мінальних справах» (2002 p.), яка покликана замінити «Мінську кон­венцію» (1993).

Що стосується двосторонніх договорів України з іншими державами про правову допомогу, то основною колізійною прив'язкою в них є «закон місця заподіяння шко­ди». Цей принцип може мати різне формулювання: «місце дії чи іншої обставини, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди», «законодавством держави, на території якої мала місце подія, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди», «законодавство держави, на території якої мав місце випа­док, що є джерелом зобов'язання», «законодавство держави, на території якої мав місце вчинок або інші обставини, що стали підставою для вимоги про відшкодування збитків» та ін. У всіх договорах передбачається прив'язка до закону громадянства, якщо потерпілий та заподіювач шкоди є громадянами однієї договірної держави. Також зазначається, що у справах про відшкодування шкоди, заподіяної деліктом, компетентними визнаються суди держави - учасниці угоди, на території якої було заподіяно шкоду чи мали місце інші обставини, які стали підставою для вимоги про відшкодування збитків. Компетентним в окремих договорах визнається також суд договірної держави:

1) на території якої проживає відповідач;

2) на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій

території знаходиться майно відповідача;

3) законодавство якої підлягає застосуванню [9, с. 390].

На національно-правовому рівні колізійні питання деліктних зобов'язань врегульовано в ст.ст. 49 та 50 Закону України «Про між­народне приватне право». За загальним правилом, права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимо­ги про відшкодування шкоди (ч. 1 ст. 49 Закону). Таким чином, до уваги береться саме такий критерій як «місце вчинення дії», а не «місце на­стання шкідливих наслідків».

Виключенням з даного правила є випадки, передбачені ч. З ст. 49 За­кону: «права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, якщо сторони мають місце проживання або місцезнаходження в одній державі, визначається за правом цієї держави».

Диспозитивним моментом щодо колізійного правового регулюван­ня даних відносин виступає правило, встановлене в ч. 4 ст. 49 Закону: «сторони зобов'язання, що виникло внаслідок завдання шкоди, у будь-який час після його виникнення можуть обрати право держави суду.»

Свого роду застереженням про публічний порядок виступає поло­ження ч. 2 ст. 49 Закону: «право іноземної держави не застосовується в Україні, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є проти­правною».

В ст. 50 Закону України «Про міжнародне приватне право» окремо врегульовано питання про відповідальність за шкоду, завдану вна­слідок недоліків товарів, робіт (послуг). В такому разі до вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується:

1) право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності

потерпілого;

2) право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцез­находження виробника

або особи, яка надала послугу;

3) право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Чубарєв В. Л. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник / В. Л. Чубарєв. – К.: Атіка, 2008. – 608 с.

2. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право: Підручник / Г. С. Фединяк, Л. С. Фединяк. – 4-те вид. (перероб. і доп.) – К.: Атіка, 2009. – 500 с.

3. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник / [Бігун В. А., Білоусов Є. М., Гайворонський В. М. та ін.] / За ред. В. М. Гайворонського, В. П. Жушмана. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 366 с.

4. Международное частное право: Учебник / [Л. П. Ануфриева, К. А. Бекяшев, Г. К. Дмитриева и др.] / Отв. ред. Г. К. Дмитриева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК «Велби», Изд-во «Проспект», 2004. – 688 с.

5. Богуславский М. М. Междунароное частное право: Учебник / М. М. Бо­гуславский. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2005. – 604 с.

6. Пятин С. Ю. Гражданское и торговое право зарубежных стран: Учебное пособие / С. Ю. Пятин. – М.: Дашков и К, 2008. – 260 с.

7. Гражданское и торговое право капиталистических государств / [кол. авторов] / под ред. Е. А. Васильева – М.: Международные отношения, 1993. – 554 с.

8. Міжнародне приватне право: науково-практичний коментар до Зако­ну – [Довгерт А. С., Кисіль В. І., Серьогін О. Ю., Калакура А. Я. та ін.] / За ред. Довгерта А. С. – К., 2008. – 352 с.

9. Мінська конвенція про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах (1993 p.).

10. Конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду (1963 р.).

11. Міжнародна конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою (1969).

12. Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, завдану під час перевезення небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом» (1990 p.).

13. Конвенція ООН про відповідальність операторів транспортних терміналів у міжнародній торгівлі (1991 p.).

14. Міжнародна конвенція про відповідальність і компенсацію за шко­ду у зв'язку з перевезенням морем небезпечних та шкідливих ре­човин (1996 p.).

15. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (м. Мінськ, 1993 p.).

16. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 № 2709-IV // ВВР України № 32. – 2005. – Ст. 422 (в редакції від 16.06.2011).

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні питання

1. Які основні колізійні питання виникають в сфері деліктних зобов'язань в міжнародному приватному праві?

2. Вкажіть основні колізійні прив'язки в сфері деліктних зобов'язань в міжнародному приватному праві.

3. Які існують договори щодо міжнародно-правового регулювання деліктної відповідальності за участю нашої держави?

4. В яких випадках право іноземної держави щодо відшкодування шкоди не застосовується в Україні?

5. Які спеціальні колізійні прив'язки передбачені щодо відшко­дування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) в міжнародному приватному праві?

Практичні завдання

1. Український громадянин, поїхавши в туристичну подорож на власному автомобілі, вчинив ДТП на території Республіки Польща, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль громадянина Республіки Білорусь. Виникло питання, законодавством якої держави повинні регулюватись питання відшкодування шкоди і чи можуть учасники ДТП самі обрати відповідне законодавство на свій розсуд. Надайте відповідні роз'яснення.

2. Внаслідок розлиття нафтопродуктів турецьким судном у ней­тральних водах було забруднено земельну ділянку на морському узбе­режжі в межах території України, що належить російській туристичній фірмі. Обґрунтуйте, законодавством якої держави повинні регулюватись відносини щодо відшкодування шкоди?

101