6) Розрахунки векселями.

Вексель представляє собою складене за встановленою формою письмове боргове зобов’язання, яке дає його власнику беззаперечне право вимагати оплати вказаної у векселі суми особою, яка видала вексель в певний термін і у визначеному місці.

Класифікація векселів:

В залежності від емітенту:

Векселі казначейські - один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету.

Приватні векселі емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками.

В залежності від угоди, що обслуговуються:

Фінансовий вексель має в своїй основі депозитну природу, використовується для мобілізації грошових ресурсів.

Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування торговельних операцій.

В залежності від суб’єкту, що здійснює оплату:

Простий (вексель-соло). В такому векселі приймають участь дві особи: векселедавець, який зобов’язується сплатити по виданому ним векселю та векселеотримувач , якому належить право на отримання платежу по векселю. Використання простих векселів при розрахунках можливе наступним чином (рис.5):

2

П окупець (векселедавець) 3 Продавець (векселеотримувач)

А 1 Б

6

Покупець (векселедавець) 5 Продавець (векселеотримувач)

Б 4 С

Рис. 5. Розрахунки простим векселем.

А,Б,С - підприємства –контрагенти;

1, 4 – договір купівлі –продажу(поставки);

2,5 – поставка товару

3, 6 – оплата товару векселем.

Простий вексель можна використовувати необмежену кількість раз.

Переказний (тратта) представляє собою доручення кредитора (трасанта) – особи, яка видала вексель позичальнику(трасату) у відповідності з яким останній повинен сплатити у вказаний термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту).

На відміну від простого векселя в переказному приймають участь три особи:

= векселедавець (трасант) – той, хто видає вексель;

= векселеотримувач (або перший набувач)

= платник (трасат), якому векселедавець пропонує здійснити платіж.

Розрахунки переказним векселем за поставлену продукцію можна представити так:

Векселедавець

(трасант) 1

2

П латник 3 Перший векселеотримувач

( трасат) 4 (ремітент)

5

6

Рис. 6. Розрахунок переказним векселем.

1 – видача векселя;

2 – пред’явлення векселя до акцепту;

3 – підтвердження акцепту;

4 – пред’явлення векселя до сплати;

5 – погашення векселя;

6 – вручення погашеного векселя ( з розпискою у отриманні платежу).

Дії за такою схемою дозволяють трасату не відволікати оборотні кошти і не брати кредити в банку, що сприяє прискоренню взаєморозрахунків, покращенню його фінансового становища.

Переваги векселів:

• Для покупця товару – скорочення потреби в оборотних коштах; залучення до сплати за товар третьої особи, яка має кошти; можливість використання для оплати товарів векселів , отриманих від своїх боржників;

• Для продавця товару – підвищення гарантій оплати за рахунок поручителя; відповідальність всіх векселедавців перед векселеотримувачем;

• можливість продажу векселя до строку їх погашення та отримання необхідних оборотних коштів.

Недоліки використання вексельної форми розрахунків полягають в тому, що крім угоди на поставку необхідне оформлення ще одного документа – векселя. Для цього в окремих випадках покупець повинен знайти надійного поручителя – банк.

7) Інкасове доручення (розпорядження) – представляє форму безготівкових розрахунків , яка застосовується у випадках стягнення в беззаперечному порядку сум фінансових санкцій згідно з наказами Держкомрезерву України, сум недоїмки в бюджет по податках, податкових кредитах, штрафах, нарахованих державними інспекціями. Порядок оформлення цих доручень повинен відповідати вимогам стандартів, які застосовуються в безготівкових розрахунках в Україні. При неповному (невірному) заповненні такого доручення банк повертає його без виконання.

Крім безготівкових розрахунків на підприємстві завжди існує необхідність у виконанні касових операцій. Організація таких операцій базується на єдиних правилах. Ці правила визначені в нормативному документі, який прийнято Національним банком України у 1997 році – “Порядок ведення касових операцій в народному господарстві України”. Цей документ регламентує організацію готівково-грошової роботи на підприємстві.

Основним стрижнем системи готівкових розрахунків на підприємстві є ведення касової роботи (оскільки всі готівкові платежі проходять через касу), яка передбачає:

• зберігання підприємствами в своїх касах готівки в межах встановленого ліміту;

• чітке визначення обов’язків касира;

• проведення інвентаризації грошової готівки та порівняння її результатів з готівкою, яка відображена по бухгалтерських документах;

• прийняття заходів по збереженню грошової готівки та захисту її від розкрадань.

Готівка на підприємстві може використовуватись тільки виключно за цільовим призначенням, що визначає виокремлення основних видів операцій з готівкою:

1. операції по сплаті заробітної плати;

2. операції по виплаті премій;

3. операції по виплаті доплат по соціальному страхуванню;

4. операції по оплаті товарів, робіт, послуг за готівку;

5. операції по розрахунках з підзвітними особами (виплата витрат на

відрядження);

6. операції по оплаті дрібних господарських потреб.

З метою обмеження готівково-грошового обороту НБУ використовує лімітування залишків грошей в касах підприємств та організацій. Цей ліміт для кожного підприємства визначається комерційними банками за місцем відкриття рахунку з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, відстані його від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку передавання готівки в банк.

Підприємства мають право мати в свої касах готівку в межах лімітів. Ліміти касових залишків за необхідності протягом року можуть бути переглянуті. До встановлення ліміту каси на поточний рік діє ліміт попереднього року. При отриманні готівки в банку підприємства мають право перевищувати цей ліміт, але тільки на період не більший трьох робочих днів. Після закінчення цього строку готівку слід повертати в банк.

Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється фермерським господарствам, які займаються виключно виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, а також індивідуальним підприємцям.

Оплата товарів , робіт, послуг готівкою має свої переваги:

1. для покупця – це впевненість в отриманні товару, тобто гарантованість.

2. для продавця – це своєчасність (одномоментність) отримання грошей, що забезпечує певну швидкість розрахунку

3. виключення виникнення дебіторської заборгованості, що прискорює оборотність коштів і знижує потребу в них.

Але платежі готівкою мають і певні недоліки:

1. висока вартість обслуговування платежів (необхідність касових операцій, зберігання та перевезення готівки);

2. необхідність особистої присутності продавця та покупця;

3. обов’язкове збіг моменту відпуску та оплати товару;

4. неможливість використання готівки при оплаті оптових партій товарів.

Але на теперішній час розрахунки готівкою В Україні займають значне місце, оскільки це один із шляхів уникнення податків, тому що готівковий оборот може здійснюватися без відображення у бухгалтерських проводках.

Організація касових операцій на підприємстві можна зобразити наступним чином (рис.7):

К аса Бухгалтерія

В иконання операцій Прибуткові касові

(прийом, видача готівки) ордери

Видаткові касові

ордери

Ведення касової книги Журнал реєстрації касових ордерів

( звіт касира)

Складання бухгалтерських звітів

Готівка в касу підприємства попадає з розрахункового рахунка. Для отримання готівки з розрахункового рахунка в банку підприємство використовує чек, а прийняття касиром готівки в касу оформлюється прибутковим касовим ордером. Відповідно видача із каси готівки відбувається на основі видаткового касового ордеру. Всі надходження та видача готівки підприємства з каси обліковуються в касовій книзі. Підприємство може вести тільки одну касову книгу, яка повинна бути пронумерована, прошнурована та скріплена печаткою. Виправлення в цій книзі не допускаються. Записи в касову книгу робляться касиром одразу після отримання або видачі грошей по ордерах або інших документах. Якщо на підприємстві щоденно проводяться операції на загальну суму до 10 неоподатковуваних мінімумів, то касові звіти можуть складатися один раз на 3-5 днів.

Видача грошей із каси, яка не підтверджена розписом утримувача в видатковому касовому ордері не враховується підтвердженою. Ця сума є недостачею і повинна бути утримана з касира. Готівка, яка не підтверджена прибутковим касовим ордером є надлишком грошей в касі , який зараховується в доход підприємства.

Розрахунки готівкою підприємствами всіх видів діяльності та форм власності проводяться з оформленням таких документів: податкових накладних, прибуткових та видаткових касових ордерів, касового або товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів про закупівлю товарів, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факти якоїсь діяльності, що підлягає оплаті.

Оплата праці, виплата премій робітникам підприємства відбувається без складання видаткового касового ордеру, але на підставі платіжної відомості. Після закінчення встановлених строків оплати праці та виплати премій, касир в платіжній відомості робіть відмітку про депонування не отриманих сум і складає реєстр депонованих сум і здає в банк на основі видаткового касового ордеру. При цьому робить запис в касовій книзі про фактично виплачені суми.

Видача готівки підзвітним особам оформлюється на підставі:

= заяви підзвітної особи;

= посвідчення про відрядження;

= розрахунку необхідної суми

Після проведення розходів підзвітна особа повинна скласти авансовий звіт, в якому звітується про отримані суми та їх фактичне використання. При цьому до авансового звіту додаються документи, які підтверджують витрати – товарний чек, квитки, квитанції готелів і т.д. Бухгалтер перевіряє доцільність здійснених витрат і передає авансовий звіт для затвердження керівникові. Після підпису звіту керівником він приймається до обліку. Залишок невикористаних сум здається підзвітною особою в касу на підставі прибуткового ордеру, а перевитрати видаються з каси на підставі видаткового ордеру в день здачі авансового звіту.

Грошові надходження підприємств

В процесі кругообігу грошові кошти підприємства підвладні певному руху у вигляді їх надходження та використання. Цей рух в часі має безперервний характер і визначається поняттям “грошовий потік”.

Грошовий потік підприємства представляє сукупність розподілених у часі надходжень та витрат грошових коштів, які генеруються в процесі здійснення господарської діяльності. Грошовий потік є характеристикою грошових коштів на базі застосування динамічного підходу. Між тим існує й статичний підхід до характеристики грошей, який розглядає грошові кошти як їх запас (залишок) , що знаходиться на окремих рахунках підприємства на момент оцінки.

Згідно з динамічним підходом грошові потоки мають певні різновиди :