Схеми та зразки виконання різних видів розбору

Схема фонетико-фонологічного розбору

1. Подати слово в орфографічному записі.

2. Записати слово фонематичною транскрипцією.

3. Записати слово фонетичною транскрипцією.

4. Визначити в аналізованому слові кількість букв, назвати їх.

5. Визначити кількість фонем, назвати їх.

6. Визначити кількість звуків, назвати їх.

7. Поділити слово на склади (на записі фонетичною транскрипцією), пояснити складоподіл відповідно до правил.

8. Указати кількість складів, дати їхню характеристику.

9. Визначити головний (по можливості – побічний) наголос, дати його характеристику.

10. Встановити відповідність між буквами, фонемами і звуками, указати, у яких варіантах реалізуються фонеми в аналізованому слові.

11. Дати повну характеристику кожної фонеми в головному вияві.

12. Виявити й охарактеризувати звукові зміни, що виникають у процесі вимови слова або закріпилися історично: асиміляцію, дисиміляцію, спрощення, акомодацію тощо.

13. Виявити й охарактеризувати можливі чергування голосних і приголосних фонем.

Зразок

Ллється – 7 букв: ел, ел, є, те, м’який знак, ес, я;

/л΄л΄е́т΄с΄а/ – 6 фонем: /л΄/, /л΄/, /е́/, /т΄/, /с΄/, /а/;

[л΄:˙е́˙/ц΄:˙а] – 4 звуки: [л΄:], [˙е́˙], [ц΄:], [˙а];

межа між І і ІІ складом проходить перед подовженим звуком, бо подовжений приголосний звук [ц΄:] відходить до наступного складу;

2 склади:

[л΄:˙е́˙-] – початковий, відкритий, прикритий, наголошений, трифонемний /ППГ/;

[-ц΄:˙а] – кінцевий, відкритий, прикритий, ненаголошений, трифонемний /ППГ/;

головний наголос падає на перший склад, флексійний, рухомий (ли́вся);

букви ел, ел, є позначають фонеми /л΄л΄е/, що реалізуються у звуках [л΄:] – комбінаторному варіанті, [˙е́˙] – комбінаторному варіанті;

букви те, м’який знак, ес, я позначають фонеми /т΄с΄а/, які реалізуються у звуках [ц΄:] – комбінаторному варіанті, [˙а] – комбінаторному варіанті;

/л΄/ – приголосна, передньоязикова, дентальна, щілинна, бокова, сонорна, м’яка;

/л΄/ – приголосна, передньоязикова, дентальна, щілинна, бокова, сонорна, м’яка;

/е́/ – голосна, переднього ряду, середнього піднесення, нелабіалізована;

/т΄/ – приголосна, передньоязикова, дентальна, проривна, шумна, глуха, м’яка;

/с΄/ – приголосна, передньоязикова, дентальна, щілинна, серединна, шумна, глуха, м’яка, свистяча;

/а/ – голосна, заднього ряду, низького піднесення, нелабіалізована;

[л΄j] → [л΄л΄] → [л΄:] унаслідок історичної, прогресивної, суміжної, повної асиміляції за місцем і способом творення, яка відбувається у вимові й фіксується орфографічно;

[е] між м’яким [л΄:] і пом’якшеним [ц΄:] вимовляється як [˙е˙] (звук ще більш передньої вимови) унаслідок регресивно-прогресивної акомодації;

[т΄с΄] → [ц΄с΄] → [ц΄ц΄] → [ц΄:] унаслідок взаємної, суміжної, повної асиміляції за способом творення, яка відбувається у вимові й не фіксується орфографічно;

[а] після пом’якшеного [ц΄:] вимовляється як [˙а] (звук більш передньої вимови) унаслідок прогресивної акомодації;

ллється – литися, /л΄л΄/ – /л/ (чергування двох однакових приголосних фонем з однією) при словозміні;

ллється – перелити, /л΄л΄/ – /л/ (чергування двох однакових приголосних фонем з однією) при словотворенні.

Схема морфемного розбору

Записати слово в контекстній формі, встановити його частиномовну належність.

1. Визначити закінчення і лексичну основу слова шляхом його зміни (якщо слово змінне);

2. Визначити корінь шляхом добору споріднених слів і їх форм;

3. Визначити афікси в лінійному порядку (від початку слова до кінця);

4. Охарактеризувати лексичну основу (ЛО):

• подільна/неподільна;

• проста/складна;

• похідна/непохідна;

• вільна/зв’язана;

• суцільна чи перервана.

Примітка: Якщо в будові слова відбулися історичні зміни (явища опрощення, перерозкладу, ускладнення), то пояснити їх.