33. Зміст сучасного бізнесу в умовах становлення інформаційного суспільства

У високорозвинених країнах про суспільство кібернетики, інформатики

(більш ранні дефініції інформаційного суспільства) почали говорити ще в 40 –50-ті роки XX століття, зокрема під впливом робіт К. Шеннона, Н. Вінера, А. Тьюрінга та ін. основоположників кібернетики і математичної теорії зв'язку. Саме їх дослідження зробили можливими той бум комп'ютерних технологій і програмного забезпечення, свідками якого ми є сьогодні.

Використання комп'ютерів для регулювання автоматичних процесів

стало провідним напрямом діяльності японської корпорації «Омрон», яка з'явилася свого роду „піонером” у створенні автоматичної системи обслуговування залізничної станції, автоматичної системи управління транспортним рухом у місті і системи банківського обслуговування. З'єднавши автоматичне управління (контроль) з комп'ютерами, корпорація поступово опановувала технологію комунікації з метою створення інтегрованих систем, необхідних для задоволення потреб суспільства. Починаючи з середини 60-х років «Омрон» активно почала освоювати технології «Контроль», «Комп'ютери», «Комунікації», що згодом було названо технологією «трьох К. Освоєння технології «трьох К» в епоху появи комп'ютерів, програмного забезпечення і більш довершених засобів зв'язку, дійсно було основою бізнес-успіху корпорації. Її власне виробництво також прагнуло до повної автоматизації до такого рівня, щоб людина своєю участю у виробничих операціях не могла стати причиною дефектів продукції, і лише здійснювала контроль якості зі сторони.

Корпорації, вид діяльності яких безпосередньо або побічно не був пов'язаний з виробництвом електронної техніки, системами автоматичного управління і т.п., не мали будь-яких прагнень освоювати технологію «трьох К», і тим більше не розглядали її як основу своєї конкурентоспроможності.

Здійснення виробничої, інноваційної, інвестиційної, комерційної, фінансової та іншої діяльності фірм, так або інакше залучається до загального інформаційного середовища, змінює свою характеристику і форми прояву.

34. Інформаційний бізнес: суть, структура, основні тенденції розвитку

Інформація (від лат. informatio – роз'яснення, виклад) характеризується

взагалі як деякі відомості, сукупність будь-яких даних, інформування про що-небудь. Інформація повинна бути корисною, зрозумілою, актуальною, повною, достовірною.

Інформація та її властивості є об'єктом дослідження цілої низки наукових дисциплін, таких як теорія інформації (математична теорія систем передачі інформації); кібернетика (наука про зв'язок і управління в машинах і тваринах, а також у суспільстві і людських істотах); семіотика (наука про знаки і знакові системи); теорія масової комунікації (дослідження засобів масової інформації та їх впливу на суспільство); інформатика (вивчення процесів збирання, перетворення, зберігання, захисту, пошуку і передачі всіх видів інформації і засобів їх автоматизованої обробки) та ін. Кожна з теорій інформації розглядає дане поняття з різних аспектів, що затрудняє вироблення загальноприйнятого визначення.

Інформація - відомості про навколишній світ, які зменшують наявний ступінь невизначеності,неповноту знань, що відчужена від їх творця, і стали повідомленнями (вираженими певною мовою у вигляді знаків, у тому числі і записаними на матеріальному носії), які можна відтворювати шляхом передачі людьми усним, письмовим або іншим способом (за допомогою умовних сигналів, технічних засобів,обчислювальних засобів і т.д.)».

Сьогодні «інформацію» розглядають також як економічну категорію разом з такими складовими виробництва, як природні ресурси, праця і капітал. У виробничому процесі інформація стає найважливішою складовою, що витісняє традиційні фактори.

Виникла нова сфера підприємництва – інформаційний

бізнес, існування якого засноване на комп'ютерному обробленні інформації, зберіганні та передачі її на будь-які відстані.

Виділив 8 сегментів інформаційної інфраструктури, серед яких не всі прямо і виключно пов'язані з інформацією, але, так або інакше, важливі для інформаційного бізнесу

1. Змістовна інформація (кінофільми; газети, журнали; інформаційні бюлетені, окремі релізи, довідкові покажчики; книги, доповіді, публікації, записки; відеодиски, плівки, лазерні диски).

2. Допоміжні послуги (ризиковий капітал, банки; системи штучного інтелекту, проектування систем; поділ часу роботи систем; програмування; електронна передача документів, уведення даних; дослідники ринку і умов бізнесу,рекламні агентства; біржові маклери, бюро послуг).

3. Інформаційна технологія (комп'ютери, термінали; конторське устаткування; оптична апаратура; мікрофільми, лазерні диски; друкарське устаткування, бланки обліку; множення документації).

4. Інтегруюча технологія (термінали; персональні комутатори; мовні системи, факсиміле; цифрові дані). 5. Засоби зв'язку (радіо, телебачення, телефон; системи передач; відеодиски, волоконна оптика; засоби поштового зв'язку, комутатори).

6. Канали зв'язку (пошта; телеграф, телефон; міжнародні засоби зв'язку,

супутниковий зв'язок, комерційні засоби зв'язку; кабельне телебачення; пересувна і блокова апаратура.

7. Канали теле і радіомовлення (радіомережа, регіональні мережі; телемережа, телефакс; короткохвильовий зв'язок).

8. Смислові послуги (служба новин; початкова інформація для електронних і неелектронних банків даних; інформація про фондову біржу, інформаційні маклери; бібліотеки, відеотеки; статистичні індекси; власники банків даних; мовні системи).

У структурі інформаційного бізнесу найбільш динамічний розвиток одержали інформаційні і комунікаційні технології (ІКТ). Їх розповсюдження набуло всебічного характеру, що привело до розвитку інформаційного бізнесу не тільки як самостійної сфери підприємницької діяльності, але й до розділення середовища бізнесу в різних галузях економіки на ту, яка функціонує на основі ІКТ,і ту, яка використовує тільки деякі її елементи.