7. Історичні передумови підприємництва в Україні

Відомо, що протягом понад 70-ти років, у період існування СРСР вільне підприємництво в нашій країні було відсутнє. Але у нашому суспільстві були й ще збереглися передумови бізнесу. В історії розвитку бізнесу в Україні можна виділити два періоди:

-дожовтневий період (1861-1917рр.)

- післяжовтневий –період існування СРСР.

Важливою особливістю процесу становлення економічної системи Росії була та обставина, що й сама держава в останній третині ХІХ століття була великим підприємцем. Вона мала величезну кількість так званих казенних земель,які становили понад 40% усіх земель, які здавалися в оренду селянам. Крім того, такі галузі як пошта, телеграф, транспорт, воєнна і гірничорудна промисловості, нафтовидобуток, металургія були здебільшого державними, тобто власністю царського уряду.

Трохи пізніше західних країн (приблизно на 10 років), але досить інтенсивно на початку 80-х рр. ХІХ в. розгорнувся в Україні й процес монополізації господарства. На початку ХХ століття в Росії налічувалося 140 великих об'єднань

в 45 галузях промисловості. Були представлені всі форми монополістичних об'єднань, включаючи трести, синдикати й концерни.

Трест- форма об’єднання підприємства однієї або кількох галузей,при якій підприємства які входять до складу об’єднання втрачають господарську і виробничу самостійність.

Консерн-багатогалузевий комплекс підприємств промисловості, транспорту,торгівлі на основі повної фінансової залежності від одного чи груп підприємців.

Синдикат-обєднані підприємства однієї галузі з метою збуту продукції.Ці обєднання сприяють усуненню зайвої конкуренції між підприємствами.

В Україні значну роль відігравав синдикат цукрозаводчиків, що утворився в 1887 р. В 1905 р. власники цього синдикату домоглися уведення державного цукрового нормування, що передбачає обмеження його поставок на внутрішній ринок з метою підтримки високих цін на цукор, уведення високих акцизів, що забезпечують високі доходи скарбниці. На території України на початку ХХ століття успішно функціонували промислові об'єднання синдикатного типу: «Трубопродаж», «Продамет»(об’єднував 30 металургійних заводів),«Продуголь» та ін.

Післяжовтневий період – це період волюнтаристських методів господарювання, по суті антиринкових, які не відповідали наявній матеріальній базі виробництва й входили в суперництво із потребами економічного розвитку країни.

У цих умовах підприємництво виявилося надзвичайно обмеженим і було змушене на перехід у «тіньовий» режим функціонування. Нова економічна політика (НЕП) проголошена навесні 1921 р., тривала до1927 р.

Державні підприємства стали зніматися з бюджетного забезпечення,а нерентабельні закривалися. Промислові підприємства були об’єднані в трести, які переведені на комерційний розрахунок, що припускав ринкову торгівлю й одержання прибутку. Одержав розвиток малий і середній приватний бізнес, за допомогою якого дуже швидко (за 6 років) була відновлена економіка країни рівня довоєнного періоду (1913 р.). Відроджувалися біржі, ярмарки й банки.

Особливо позитивну роль відіграла грошова реформа 1922 р., що увела в обіг повноцінну валюту.

Найважливішим проявом реальної дії товарних відносин у період існування СРСР, була тіньова економіка. Розквіт радянської тіньової економіки вже почався з 60-х років (до цього періоду вона придушувалася сталінськими репресіями).