Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
бізнес.шпори.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
331 Кб
Скачать
☆

41. Кредитно-грошова політика держави та її вплив на розвиток підприємництва

Кредитно-грошова політика – це цілеспрямоване управління держави банківським відсотком, грошовою масою і кредитами. На відміну від бюджетної політики, кредитно-грошова політика дозволяє справитися зі спадом виробництва та інфляцією. Суть цієї політики полягає в тому, що держава впливає на грошову масу і відсоткову ставку, а норми у свою чергу – на споживчий та інвестиційний попит.

Головну роль у реалізації кредитно-грошової політики відіграє Національний Банк України. Регулюючи відсоткову ставку в залежності від сформованої економічної ситуації, він тим самим або розширює, або звужує можливості видачі кредитів комерційним банкам.

Національний банк може впливати і нормуючі обов'язкові резерви. Зниження цієї норми створює більше можливостей комерційним банкам для видачі кредитів, і навпаки.Держава може суттєво впливати на економічне зростання й інфляцію скуповуванням продаж своїх цінних паперів. При скуповуванні цінних паперів у їхніх власників з'являються свої кошти, що може стимулювати економічне зростання. Якщо держава бореться з інфляцією, то вона продає свої цінні папери, тим самим, зменшуючи в обороті грошову масу.

Як показала світова практика, бюджетна і кредитно-грошова політика повинні проводитися державою спільно і збалансовано, тому що тільки в цьому випадку вона може ефективно впливати на підприємницьку діяльність і економіку країни.

Розвиток в Україні ринкових відносин у корені змінив державну політику в області кредитно-грошових відносин, що привело до появи на ринку таких фінансових інститутів, як комерційні банки.

Комерційні банки активно займаються кредитуванням суб'єктів підприємницької діяльності. Однак 73% кредитного портфеля банків складають позики на короткотерміновий період і всього лише 27% припадає на довготермінове фінансування. Таким чином, більша частина українських банків, як і раніше,віддає переваги "коротким" коштам.

Якісним моментом можна вважати появу у вітчизняній практиці спеціалізованих інвестиційних банків. До прийняття нового Закону «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. цю нішу періодично займали інші структури. В узагальненому вигляді інвестиційні банки є фінансовими інститутами,що спеціалізуються на операціях з цінними паперами, реалізації інвестиційних проектів, довготерміновому кредитуванні клієнтів та акумулюють, як основні,такі функції:

1. Частка у фінансових програмах емітентів, формування інвестиційних портфелів.

2. Андеррайтинг, тобто купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні папери,що не були продані (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р.).

3. Продаж-купівля цінних паперів на вторинному ринку, портфельне

управління фінансовими активами. Крім купівлі-продажу цінних паперів від імені клієнтів інвестиційні банки також ведуть операції і здійснюють інвестування від власного імені:

1. Інвестиційне проектування, моніторинг реалізації планів розвитку.

2. Довготермінове кредитування під заставу цінних паперів. Інвестиційний банк не має права залучати кошти фізичних осіб – населення і працювати з ними. Класичний тип інвестиційних банків притаманний СІЛА, де комерційним банкам заборонено займатися інвестиційною діяльністю (крім операцій з державними і муніципальними облігаціями).

Однак даний вид фінансової установи як інвестиційний банк є новим фінансовим інститутом, що повинен зайняти гідне місце серед суб'єктів підприємництва України.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]