- •Предмет та завдання методики викладання економіки
- •2. Професіограма викладача економіки та характеристика її компонентів
- •3. Культурологічні аспекти економічної освіти, та характеристики компонентів економічної культури
- •4. Державні стандарти економічної освіти
- •5. Сутність економічної освіти
- •6. Мотивація як складова процесу економічного навчання
- •8. Поняття змісту економічної освіти та характеристика його компонентів
- •9. Нормативно-методичне забезпечення процесу економічного навчання
- •10. Нетрадиційні форми організації економічного навчання та їх характеристика
- •11. Двобічний характер процесу економічного навчання
- •12. Засоби навчання у викладанні економічних дисциплін, їх класифікація
- •13. Мета та функції економічного навчання
- •14. Загальна характеристика методів економічного навчання та їх функції
- •15. Словесні методи у системі економічного навчання
- •16. Практичні методи в організації процесу економічного навчання
- •17. Використання наочних методів у процесі економічного навчання
- •18. Системи організації навчання (шкільна, вузівська та ін..) у вирішенні задач економічної освіти
- •19. Урок як форма організації економічного навчання у середній школі
- •Основні переваги:
- •Недоліки:
- •До організаційних вимоги сучасного уроку відносять:
- •20. Типологія, макро та мікроструктура уроків з економіки
- •22. Лекція як форма організації економічного навчання у вищому навчальному закладі
- •23. Семінарські заняття у системі вищої освіти
- •24. Оцінювання результатів економічного навчання та контроль успішності тих, хто навчається
- •25. Методи контролю і самоконтролю в організації процесу економічного навчання
- •26. Види контролю у системі економічного навчання
- •27. Сутність та характеристика тестового контролю знань з економіки
- •28. Пояснювально-ілюстративний вид навчання у викладанні економіки
- •29. Програмоване навчання у системі економічної освіти
- •30. Проблемне навчання у засвоєнні економічних знань, формуванні умінь та навичок тих, хто навчається
- •31. . Імітаційно-ігрове навчання у сучасній системі економічної освіти .
- •32. Загальна характеристика педагогічних технологій та їх роль в організації процесу економічного навчання
- •33. Інтерактивна технологія економічного навчання
- •34. Характеристика методів інтерактивного навчання
- •35. Метод «мозкового штурму» та його реалізація в процесі економічного навчання
- •36. . Дискусія як метод активізації процесу економічного навчання
- •37. Сутність та етапи проведення аналізу економічних ситуацій
- •38. Нові інформаційні технології в організації процесу економічного навчання
- •39. Технологія дистанційної економічної освіти
- •40. Активізація навчання в економічній освіті
- •41. Технологія модульного навчання. Класифікація модулів
- •42. Активні методи навчання економіці
- •43. Характеристика проблемного методу економічного навчання
- •44. Ігрові методи у системі економічного навчання
- •45. Методика підготовки та проведення ділових ігор
- •46. Факультативні заняття з економіки у середній школі
- •47. Позакласна робота з економіки у середній школі
- •48. Використання змагальних методів в процесі економічного навчання
- •49. Організація самостійної роботи при вивченні економічних дисциплін
- •50. Інтерактивні методи навчання
49. Організація самостійної роботи при вивченні економічних дисциплін
Одним із самих доступних та перевірених практикою шляхів підвищення ефективності уроку, активізації учнів на уроці є відповідна організація самостійної навчальної роботи. Під самостійною роботою зазвичай розуміють будь-яку організовану вчителем активну діяльність учнів, яка спрямована на виконання поставленої дидактичної мети в спеціально відведений для цього час: пошук знань, їх осмислення, закріплення, формування і розвиток умінь та навичок, узагальнення та систематизації знань.
Організація самостійної роботи студентів з економічних дисциплін має здійснюватися з дотриманням низки вимог, зокрема таких:
1. Обґрунтування необхідності завдань у цілому й конкретного завдання зокрема, що вимагає виявлення та стимулювання позитивних мотивів діяльності студентів. 2. Відкритість та загальна оглядовість завдань. Усі студенти повинні знати зміст завдання, мати можливість порівняти виконані завдання в одній та в різних групах, проаналізувати правильність та корисність виконаної роботи, відповідність поставлених оцінок (адекватність оцінювання). 3. Надання детальних методичних рекомендацій щодо виконання роботи (у якій послідовності працювати, з чого починати, як перевірити свої знання). За окремими завданнями студенти мають отримати пам’ятки. 4. Надання можливості студентам виконувати творчі роботи, які відповідають умовно-професійному рівню засвоєння знань, не обмежуючи їх виконанням стандартних завдань. 5. Здійснення індивідуального підходу за виконання самостійної роботи. Індивідуальні завдання можуть виконувати за бажанням усі студенти або окремі з них (які творчо обдаровані, вимогливі, мають великий досвід практичної діяльності, навчання та роботи за кордоном тощо). Індивідуалізація самостійної роботи сприяє самореалізації студента, розкриваючи в нього такі грані особистості, які допомагають професійному розвитку. 6. Нормування завдань для самостійної роботи, яке базується на визначенні витрат часу та трудомісткості різних їхніх типів. Це забезпечує оптимальний порядок навчально-пізнавальної діяльності студентів — від простих до складних форм роботи. 7. Можливість ведення обліку та оцінювання виконаних завдань і їхньої якості, що потребує стандартизації вимог до вмінь майбутніх спеціалістів та розроблення комплексу професійноорієнтованих завдань. Для цього ми пропонуємо такі типи завдань, які передбачають отримання матеріалізованого результату (продукту). Під час їхнього виконання формуються також особистісні риси студента. 8. Підтримання постійного зворотного зв’язку зі студентами в процесі здійснення самостійної роботи, що є фактором ефективності навчального середовища.
50. Інтерактивні методи навчання
Одним із різновидів активних методів навчання є інтерактивні методи навчання. Сутність інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів/студентів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і той, хто навчається, і той, хто навчає є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання.
Що стосується інтерактивних методів навчання до них відносяться ті з активних методів навчання, під час застосування яких можливе співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці). Це методи з групи «змагальних методів» - оціни рішення», захист теми, «реклама», економічний КВК, економічний брейн-ринг; економічний «Щасливий випадок», «Поле чудес», «Слабкий ланцюг», «Хрестики-нолики» тощо. Учасники змагання обов’язково розподіляються на команди, прагнуть взаємодіяти в команді і направити свої зусилля, щоб їх команда виграла у суперника, орієнтуються в нових ситуаціях, розвивають свою фантазію, уяву, які так необхідні для формування творчої особистості. Також до інтерактивних методів навчання відносяться активні методи навчання з групи «колективна імітація майбутньої виробничої діяльності» - ділові ігри (різновид – рольові, імітаційні, управлінські тощо), метод мозкової атаки (мозкового штурму, мозкового бромстормінгу, мозкової тріади), метод Case Studies. Вже сама назва даної групи методів навчання вказує на колективну, групову взаємодію. Під час застосування даних методів навчання передбачається розподіл на мікрогрупи. Дані методи сприяють розвитку динамічності розумових процесів, спроможності абстрагуватися від об'єктивних умов і існуючих обмежень, формує уміння зосередитись на якійсь актуальній меті, дає можливість програти практично будь-яку конкретну ситуацію, а рольова гра навіть програти в «лицях», вчать аналітично, нестандартно мислити, вмінню переконувати, вести дискусію.
