Теоретичні засади підготовки, надання та розкриття аналітичної інформації
СУБМОДУЛЬ 1.1
Економічний аналіз як економічна інформаційна система управління підприємством
Мета субмодуля: дослідження інформаційної парадигми сучасного економічного аналізу; засвоєння студентами змісту поняття "економічний аналіз" як процесу формування економічних інформаційних систем, що мають свої особливі риси, закони, принципи і тенденції розвитку в умовах ринкової економіки; придбання студентами знання основних якісних характеристик аналітичної інформації, її взаємозв'язків з іншими видами економічної інформації, а також принципів і правил надання і розкриття аналітичної інформації; розгляд дискусійності сучасних теоретико-методологічних і практичних проблем економічного аналізу; відпрацювання студентами практичних навичок надання критичної оцінки різним поглядам стосовно питань методології та організації економічного аналізу в процесі опрацювання наукової й навчальної літератури, а також навичок формування аналітичної інформації на різних етапах роботи аналітика; дослідження взаємозв'язків економічного аналізу з іншими науками.
Основні положення субмодуля: поняття економічного аналізу та визначення його місця в системі управління підприємством; мета економічного аналізу; зміст та функції економічного аналізу господарської діяльності; користувачі аналітичної інформації та характеристика їхніх груп; якісні характеристики аналітичної інформації; класифікація аналітичної інформації; економічний аналіз у системі наук.
Сфера застосування субмодуля: теоретико-методологічна підготовка студентів економічних спеціальностей класичних університетів із питань сутності, мети, функцій та видів економічного аналізу; сукупність знань стосовно теоретичних засад побудови інформаційно-аналітичних систем у процесі виконання аналітичної роботи фахівцями з обліку, менеджменту, маркетингу, фінансів, бюджетування тощо.
Економічний аналіз – це вид інтелектуальної діяльності, зміст якої полягає в побудові інформаційно-аналітичних моделей індивідуального відтворення економічних ресурсів у межах конкретних господарських систем.
Процеси економічної глобалізації вимагають прозорості сучасних фінансових і ресурсних ринків і відповідно потоків грошових коштів і товарів, для чого поступово створюються однакові умови і можливості отримання економічної інформації різними суб'єктами господарської діяльності. Ті юридичні та фізичні особи, які використовують аналітичну інформацію з метою прийняття рішень, належать до користувачів аналітичної інформації. Новий етап розвитку міжнародного розподілу праці та міжнародної кооперації фінансової й господарської діяльності є загальною передумовою створення таких однакових умов отримання інформації, незважаючи на існування великої кількості особливостей в організації та функціонуванні механізмів виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних, нематеріальних та інших обмежених господарських ресурсів на кожному підприємстві. Світова практика господарювання свідчить, що важливою складовою економічної інформації стала аналітична інформація, її різнорівневі аналітично-інформаційні системи, у тому числі й локальні, які існують у межах функціонуючого підприємства. На сучасному етапі теорія і практика економічного аналізу перебувають під впливом активізації трансформаційних процесів, у першу чергу в його інформаційній базі на макро- і мікрорівнях, а саме бухгалтерській (обліковій) і статистичній інформації, та формуванні обліково-аналітичних інформаційних систем. Це вимагає гармонізації методологічних засад (принципів, правил, методів, наукового інструментарію) аналізу різних економічних і соціальних об'єктів, а також адаптації законодавчо-нормативної бази економічного аналізу до вимог Європейської Спільноти. В Україні, на відміну від європейських країн, історично-першими видами сучасного економічного аналізу були бухгалтерський і статистичний аналізи, які існували самостійно до кінця 30-х рр. XX ст. Аналіз в умовах ринкової організації економіки вимагає в першу чергу врахування впливу вартісних оцінок на формування елементів локальних аналітично-інформаційних систем і відповідних комплексно-аналітичних показників рівня і динаміки різноманітних об'єктів та їхніх організаційно-економічних систем, що постійно утворюються в процесі господарської діяльності підприємств та управління нею.
В
ас
запрошено взяти участь у конкурсі на
заміщення вакансії на посаду аналітика
підприємства, яке є провідним на
відповідному сегменті світового ринку
товарів. Тому, готуючись до співбесіди,
Вам необхідно засвоїти складові
інформаційної парадигми сучасного
економічного аналізу діяльності
підприємства; розуміти сутність і знати
особливості економічного аналізу
господарської діяльності, уміти формувати
його мету, змістовні складові й
характеризувати особливості інформаційного
середовища аналітичної діяльності та
визначати умови і фактори утворення
аналітично-інформаційних систем у
процесі управління підприємством.
Поняття "аналіз" грецького походження – analyzis, і в широкому розумінні цього слова означає "розділяти". У свою чергу, поняття "інформація" латинського походження – information, і спектр його перекладу в сучасній економічній літературі дуже широкий, але спершу інформацію розглядали як форму пояснення, поняття, повідомлення, уяву. Наприкінці XIX ст., про що свідчать архіви Інституту рукописів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, поняття "інформація" уже використовувалося фахівцями Київського університету св. Володимира як повідомлення, надання даних стосовно конкретної діяльності або конкретного стану речей для потреб управління. Вважається, що зміст поняття "інформація" як повідомлення фактів, надання статистичних даних щодо стану справ одними фахівцями іншим з конкретною метою зберігався до середини XX ст. У цей же період інформація стає загальнонауковим поняттям. Наприкінці XX ст. у зв'язку з розробкою і впровадженням Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та Міжнародних стандартів аудиту термін "інформація" починають активно використовувати в обліково-аналітичних науках, статистиці та в менеджменті. Поєднання понять "аналіз" та "інформація" у межах сучасного економічного аналізу є базовим методологічним принципом аналітичної діяльності та аналітичних досліджень. Видатний український учений Є.Є. Слуцький, який навчався у Київському університеті св. Володимира, запропонував поєднувати поняття "аналіз" з процесом отримання відомостей, тобто, застосовуючи сучасну термінологію, із формуванням інформації. На думку вченого, основними продуктами аналітичної діяльності можуть бути тільки ті елементи, які фактично існують в економічному житті окремо і можуть бути реально включені в комбінації з різними іншими елементами в різноманітні поєднання (синтез). Практика свідчить, що такими універсальними елементами поступово стають інформаційні ресурси.
Аналіз є змістом і універсальним інструментом інтелектуальної діяльності людини практично в усіх сферах буття. Інформація, її конкретні форми та носії – інформаційні ресурси як теоретико-методологічного спрямування (теорії, концепції, принципи, категорії), так і практичного (показники, інші повідомлення про явища, процеси, факти тощо) належать до складових предмета аналізу. Відповідно, конкретні форми економічної інформації безпосередньо утворюють складові предмета економічного аналізу. Таким чином, у процесі економічного аналізу відбувається трансформація видів економічної інформації (або інформаційних систем) в аналітичну інформацію (аналітично-інформаційні системи), а в процесі використання результатів економічного аналізу, навпаки, аналітична інформація (аналітично-інформаційні системи) трансформуються в інші види економічної інформації або економічні інформаційні системи. Слід зауважити, що інтелектуальна діяльність є складовою процесу відтворення ресурсів життєдіяльності людей. Тому економічний аналіз як особливий інструмент і зміст конкретних видів інтелектуальної діяльності у сфері господарювання притаманний кожному процесу праці (діяльності), забезпечуючи здіснення як кожної господарської операції, так і всіх господарських процесів відтворення ресурсів (господарських засобів) і джерел їхнього формування.
Відповідно до Господарського кодексу України господарська діяльність – це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що самостійно, ініціативно, систематично, на власний ризик здійснюється суб'єктами господарювання для досягнення економічних і соціальних результатів і з метою одержання прибутку, називається підприємництвом, а суб'єкти підприємництва – підприємцями. Господарська діяльність, яка здійснюється без мети одержання прибутку, – це некомерційна господарська діяльність. Тому економічний аналіз розподіляється на аналіз підприємницької діяльності та аналіз некомерційної господарської діяльності. У процесі економічного аналізу господарської діяльності аналізуються як найбільш глибинні, так і прості форми відносин, що утворюють зміст самої господарської діяльності.
Зміст господарської діяльності, як визначено у Господарському кодексі України, утворюють господарські відносини, сферу яких становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. До господарсько-виробничих належать майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності; до організаційно-господарських – відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю; до внутрішньогосподарських – відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами. Суб'єктами аналізу господарської діяльності є суб'єкти господарської діяльності, між якими утворюються господарські відносини, а саме:
юридичні особи, господарські організації, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку;
фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці).
Найбільш поширеною організаційною формою господарювання є підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, і всі структурні елементи, що його утворюють (а саме: відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків тощо) аналізуються також із позицій господарських відносин і видів діяльності. У сучасних умовах в Україні існують такі види та організаційні форми підприємств:
приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
державне підприємство, що діє на основі державної власності;
підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом, що вимагає й особливих підходів до методології та організації економічного аналізу господарської діяльності. Якщо в статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить не менше 10 %, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, у статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить 100 %, вважається іноземним підприємством.
Особлива увага приділяється економічному аналізу господарської діяльності корпоративних підприємств. У сучасному розподілі секторів економіки відповідно до системи національних рахунків корпоративний являє собою найпотужнішу, найдинамічнішу структуру. Корпорація – це інституційна одиниця, яку створюють спеціально з метою ринкового виробництва товарів і послуг і яка є джерелами прибутку чи іншої фінансової вигоди для своїх власників. Корпорація може утворюватися двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їхнього спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів і ризиків підприємства. До корпоративних підприємств відносять кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Корпорації перебувають у приватній власності акціонерів і пайовиків, відповідальність кожного з яких обмежена розміром капіталу, вкладеного в акції. Найсучасніші методики економічного аналізу застосовуються саме підприємствами корпоративного сектора, і в першу чергу фінансово-промисловими групами (ФПГ). ФПГ – різновид політико-економічних груп (ПЕГ), що сформувався внаслідок установлення великими бізнес-угрупованнями контролю над певними сегментами промисловості через систему політико-адміністративного патронажу. ФПГ тяжіють до опанування повного циклу виробництва – від отримання сировини до збуту готової продукції. Елементом структури ФПГ зазвичай є власний банківський капітал. В Україні на сьогоднішній день діє приблизно 70 українських та іноземних груп підприємств. Виділяють три основні типи груп підприємств:
транснаціональна група – це група із двома або більше підприємствами, розташованими в різних країнах;
група підприємств-резидентів – це така група, у якій підприємства, що входять до її складу, розташовані на одній території;
частина транснаціональної групи підприємств, розташованих на національній території.
Особливі правила і методики має економічний аналіз господарської діяльності малих і середніх підприємств. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, у яких середньооблікова кількість працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. На відміну від малих великими підприємствами визнаються підприємства, у яких середньооблікова кількість працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми. У межах самого ж підприємства для економічного аналізу важливо виділяти його виробничі структурні підрозділи: виробництва, цехи, відділення, дільниці, бригади, бюро, лабораторії тощо та функціональні структурні підрозділи апарату управління: управління, відділи, бюро, служби тощо.
Мета економічного аналізу полягає в наданні суб'єктами господарювання правдивої, повної та неупередженої аналітичної інформації конкретним її користувачам для прийняття економічних, у першу чергу управлінських, рішень, а також бізнес-рішень, інвестиційних рішень, ділових рішень. Відповідно до мети завданнями аналітичної діяльності є:
Формування інформаційної бази аналізу.
Формування безпосередньо аналітичної інформації, що включає до свого змісту аналітичну обробку базових даних та їхню трансформацію в систему аналітичних даних; пояснення до отриманих аналітичних даних; підготовку висновків і пропозицій щодо подальшого аналітичного дослідження об'єкта чи об'єктів.
Генезис економічного аналізу показує, що завжди метою формування аналітичної інформації було інформаційне забезпечення процесу управління та його складових сегментів. Управління – конкретний вид інтелектуальної діяльності, метою якої є збереження капіталу у фінансовій або фізичній формі, отримання прибутку та інших економічних вигод. Зміст управління розглядається як сукупність функцій, що здійснюють особи, яким довірено нагляд, контроль і керування процесами відтворення обмежених ресурсів підприємства. Структуру управління на підприємстві з урахуванням та узагальненням діючої сучасної практики господарювання можна зобразити такою сегментною схемою, яка дає можливість показати взаємозв'язки економічного аналізу з іншими системоутворювальними сегментами: бюджетуванням (плануванням), системою бухгалтерського обліку (обліковою системою), звітністю, аудитом, системою внутрішнього контролю, механізмом прийняття економічних (управлінських) рішень (рис. 1).
Система бухгалтерського обліку на підприємстві – головна складова інформаційної системи підприємства, у межах якої відбувається виявлення, вимірювання, реєстрація, накопичення, узагальнення, зберігання та передача інформації стосовно його господарської діяльності зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття економічних рішень. Системи бухгалтерського обліку створюються з метою ідентифікації, збирання, аналізу, розрахунку, класифікації, реєстрації, узагальнення і відображення господарських операцій та інших подій господарської діяльності. Бухгалтеру для складання бухгалтерської проводки необхідно проаналізувати господарські операції з позиції збільшення, зменшення активів, капіталу, зобов'язань, доходів, витрат, а також змін у фінансових результатах, розрахунків. Тому до змісту господарського обліку, складовою якого є й бухгалтерський облік, поряд із спостереженням, вимірюванням, реєстрацією входять такі елементи наукового апарату економічного аналізу, як групування та узагальнення.
Рис. 1. Сегментна структура управління підприємством
Звітність підприємства – основне джерело базової (вихідної) інформації з метою подальшого аналізу бізнесової діяльності підприємства для великої кількості користувачів, оскільки вони не мають можливості отримати потрібну додаткову детальнішу інформацію. Звітність підприємства включає до свого складу перш за все фінансову звітність та основні її форми: Баланс підприємства (за Міжнародними стандартами фінансової звітності, МСФЗ – звіт про фінансовий стан підприємства), звіт про фінансові результати (за МСФЗ – звіт про прибутки та збитки), звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал (за МСФЗ – звіт про зміни у власному капіталі), Примітки до річної фінансової звітності, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, консолідована і зведена фінансова звітність об'єднання підприємств, додаток до річної фінансової звітності "Інформація за сегментами". Звітність складається з використанням таких аналітичних інструментів, як узагальнення, деталізація, групування уже аналітично первинно обробленої облікової інформації, у результаті чого формуються обліково-аналітичні інформаційні системи управління підприємством.
Планування, бюджетування, складання кошторисів і прогнозування є інструментами розробки загальної стратегії та детального підходу щодо очікуваного характеру, часу, обсягу видів діяльності суб'єкта господарювання, яку не можна здійснити без застосування аналітичних методів і прийомів. Між іншим, на великому підприємстві щорічно складаються понад два десятки бюджетів. Одночасно із застосуванням конкретних методів і прийомів економічного аналізу проводиться необхідне коригування уже розроблених бюджетів, планів, кошторисів.
Аудит – це аудиторська перевірка фінансових звітів підприємств з використанням аналітичних методів обробки економічної інформації, що має на меті надання аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені ці фінансові звіти (у всіх суттєвих аспектах) відповідно до визначеної концептуальної основи фінансової звітності. Про значення економічного аналізу для здійснення аудиторської діяльності свідчить розробка і впровадження окремого Міжнародного стандарту аудиту 520 "Аналітичні процедури", мета якого полягає у встановленні стандартів і наданні рекомендацій щодо застосування аналітичних процедур під час аудиторської перевірки. Аналітичні процедури – це процедури, які складаються з аналізу важливих коефіцієнтів і тенденцій та подальшого вивчення результатів відхилень і взаємозв'язків, які суперечать іншій відповідній інформації або відхиляються від передбачуваних сум. У процесі аудиторської перевірки може бути використаний широкий спектр аналітичних методів: від простого порівняння до комплексного аналізу із застосуванням складних методів і методик. Аналітичні методи обробки інформації використовуються у процесі підготовки аудиторського висновку, який є результатом аудиторської діяльності, проведеної відповідно до вимог Міжнародних стандартів аудиту та чинного законодавства України. Крім того, до складу аудиторських послуг входять консультації з питань аналізу господарської діяльності підприємств.
Система внутрішнього контролю – це політика і процедури внутрішнього контролю, прийняті управлінським персоналом суб'єкта господарювання з метою забезпечення правильного та ефективного ведення господарської діяльності, у тому числі дотримання політики управлінського персоналу, збереження активів, запобігання шахрайству і помилкам, а також виявлення їх, забезпечення точності й повноти облікових записів, своєчасної підготовки достовірної фінансової інформації. В основу контрольної функції контролерів незалежно від виду економічного контролю покладено такий метод економічного аналізу, як порівняння. До складу функцій, які здійснюють суб'єкти економічного контролю, входить аналітична функція як окрема самостійна функція.
Прийняття рішень керівництвом (а також менеджерами) здійснюється завдяки аналітичності інформації, отриманої з усіх сегментів, тобто надходженню інформації в такому вигляді, який полегшує аналіз господарської діяльності підприємства, дозволяє всебічно дослідити причинно-наслідкові зв'язки, що виникають у процесі такої діяльності.
Існуючі взаємозв'язки економічного аналізу з іншими сегментами управління мають теоретичну та емпіричну спрямованість. Теоретична спрямованість розглядається як сукупність принципів, методів, правил, методик економічного аналізу, які безпосередньо використовуються або впливають на розробку методологічних засад формування та функціонування інших сегментів системи управління. Емпірична спрямованість обумовлена тим, що жоден із сегментів не може ефективно функціонувати без такого особливого конкретного виду інтелектуальної діяльності, як аналітична діяльність. Одночасно висновки і пропозиції, отримані за результатами аналізу, використовуються фахівцями з планування (бюджетування), обліку, звітності, аудиту, внутрішнього контролю, вищою ланкою управління підприємством.
Економічний аналіз у системі управління підприємством виконує такі функції: інформаційну, оціночну, контрольну, забезпечення прозорості господарської діяльності, стабілізуючу, пошуково-прогностичну, методологічну.
Інформаційна функція економічного аналізу полягає в забезпеченні аналітичною інформацією про стан та використання обмежених ресурсів підприємства, їхніх джерел, доходів і витрат, а також фінансових результатів діяльності підприємства юридичних і фізичних осіб – користувачів цієї інформації.
Оціночна функція економічного аналізу полягає в розрахунку відносних показників та інших оціночних параметрів, які дають можливість визначити фінансовий стан підприємства, прибутковість чи збитковість діяльності підприємства, оцінити положення підприємства відносно попередніх періодів або порівняно з аналогічними вітчизняними та іноземними підприємствами за один і той же період. У ході аналізу для оцінки результатів та ефективності роботи підприємства одержують аналітичні оціночні показники. Аналітична оцінка – це оцінка, яка надається за результатами економічного аналізу в процесі узгодження з даними планування, обліку, контролю, аудиту. Сучасні технології економічного аналізу дають можливість забезпечити наукове обґрунтування аналітичних оцінок, що має важливе значення для оцінки акціонерних товариств, інвестицій тощо.
Контрольна функція економічного аналізу полягає в тому, що методами економічного аналізу (порівняння, діагностика, балансовий метод тощо) здійснюється контроль за дотриманням законодавства в процесі господарської діяльності, за обліком, зберіганням, ефективністю виробничого споживання, реалізацією обмежених ресурсів підприємства, джерелами їхнього надходження, доходами, витратами, фінансовими результатами, податками, зборами та платежами. Методи економічного аналізу є невід'ємною складовою методик проведення усіх видів економічного контролю. Так, під час здійснення перевірки контролер за допомогою аналітичних методів обробки економічної інформації встановлює негативні факти, робить висновок, що фактична інформація стосовно діяльності суб'єкта господарювання суперечить прийнятій обліковій чи фінансовій, чи іншій економічній політиці підприємства.
Функція економічного аналізу щодо забезпечення прозорості господарської діяльності полягає в наданні користувачам якісної аналітичної інформації, яка відповідає вимогам Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, Міжнародних стандартів фінансової звітності та Міжнародних стандартів аудиту і тим самим створює однакові умови для її розкриття. Подальший розвиток ця функція економічного аналізу отримає в процесі застосування проектів міжнародних стандартів економічного аналізу, робота над якими триває вже довгий час.
Стабілізуюча функція економічного аналізу полягає у впливі якісної аналітичної інформації на прийняття ефективних економічних рішень, що забезпечує стабільність положення підприємства на фінансових, товарних, ресурсних та інших ринках і зменшення ризиків.
Пошуково-прогностична функція економічного аналізу полягає у виявленні як позитивних, так і негативних процесів, явищ, фактів господарської діяльності та наданні інформації про можливості й тенденції їхнього подальшого розвитку.
Методологічна функція економічного аналізу полягає в забезпеченні всього комплексу взаємопов'язаних із ним економічних наук аналітичним науковим апаратом дослідження.
Завдання для самоконтролю
Завдання 1. Розкрийте зміст поняття "аналітичність" економічної інформації.
Завдання 2. Укажіть функції економічного аналізу, які можна віднести до класичних, що були властиві економічному аналізу на всіх етапах його існування, а які притаманні тільки сучасному економічному аналізу.
О
біймаючи
посаду аналітика на підприємстві і
виконуючи відповідні функції, потрібно
знати, з якими фахівцями – користувачами
аналітичної інформації Ви будете
спілкуватися. Відповідно виникає потреба
розуміти основні професійні або інші
інтереси конкретних груп користувачів
аналітичної інформації, щоб формувати
для них якісну (зрозумілу, доречну,
достовірну, порівняльну) інформацію.
Необхідно розрізняти поняття "формування
аналітичної інформації" та "розкриття
аналітичної інформації", а також
"зберігання", "передача" та
"надання" аналітичної інформації.
Економічний аналіз як і облік проводиться на підприємствах постійно і стосується не тільки основних господарських процесів, але й елементарних господарських операцій. Інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття економічних рішень виходить далеко за межі окремих підприємств і навіть країн світу. Таке різноманіття моделей формування, передачі та розкриття аналітичної інформації вимагає розробки єдиних критеріїв якості аналітичної інформації, стандартизації та гармонізації, а в деяких випадках і уніфікації принципів, правил і процедур її надання і розкриття. Відповідно до мети економічний аналіз утворює аналітико-інформаційне забезпечення прийняття економічних рішень, що служить головним критерієм класифікації користувачів аналітичної інформації.
Власники підприємства (акціонери): до сфери їхніх інтересів входить та аналітична інформація, яка допомагає їм визначитися з прийняттям рішення стосовно купівлі, утримання чи продажу акцій (інвестицій у капітал підприємства) та оптимальних термінів і ціни їхньої реалізації (або купівлі).
Власники облігацій: до сфери їхніх інтересів входить та аналітична інформація, яка допомагає їм прийняти рішення стосовно купівлі, утримання чи продажу облігацій підприємства.
Як акціонерам, так і власникам облігацій потрібна аналітична інформація стосовно фінансових результатів діяльності підприємства та його дивідендної політики, аналітична оцінка суми прибутку та суми дивідендів, що підлягають розподілу, а також результати аналізу фінансового стану та його прогноз на майбутнє. Інвестори прагнуть прийняти ті ділові рішення, які перш за все пов'язані з рухом їхніх індивідуальних капіталів, тому вони вимагають ще додаткової інформації за результатами фінансового аналізу руху індивідуальних капіталів інвесторів.
Кредитори: до сфери їхніх інтересів входить та аналітична інформація, яка дає їм можливість оцінити забезпеченість позичкового капіталу ресурсами (активами) підприємства.
Інвестори та кредитори утворюють групу головних користувачів аналітичної інформації. Аналітична інформація для них є корисною з погляду прийняття бізнесових рішень про інвестування вільного або потенційно вільного капіталу в конкретне підприємство. Сам процес прийняття ділового рішення щодо інвестування капіталу передбачає, по-перше, прийняття рішень про розподіл капіталу на основі аналітичної інформації; по-друге, прийняття рішень щодо захисту своїх вимог (або підвищення цих вимог) до ресурсів – активів підприємства за результатами аналізу стану та руху цих активів. Для суб'єктів головної групи користувачів на основі аналітичної інформації формується таким чином вихідна база даних – сукупності даних, що їх спільно застосовують різні інвестори та кредитори для різних цілей, необхідних для прийняття ділових рішень. Не менш важливою для цієї групи користувачів є аналітична інформація щодо оцінки ефективності управління підприємством і системи підзвітності керівництва.
Група всіх інших користувачів аналітичної інформації включає такі суб'єкти.
Державна податкова адміністрація України: до сфери її інтересів входить аналітична інформація, що дає можливість виконати такі основні функції, як контроль за своєчасністю і повнотою сплати податків та інші контрольні функції, а також здійснити аналітичну, організаційну, консультативну, законотвірну, правозахисну, роз'яснювальну функції.
Державний комітет із статистики України: до сфери його інтересів входить аналітична інформація, яка забезпечує формування макроекономічних показників.
Фондові біржі, інвестиційні компанії: до сфери їхніх інтересів входить аналітична інформація, яка допомагає їм прийняти до продажів найбільш ліквідні акції.
Клієнти: до сфери їхніх інтересів входить аналітична інформація щодо безперервності діяльності підприємства і відповідного забезпечення їх із боку підприємства ресурсами, роботами, послугами, товарами.
Страхові компанії: до сфери їхніх інтересів входить аналітична інформація, за допомогою якої вони обирають собі клієнтів і яка забезпечує зменшення ризиків.
Аудиторські компанії: до сфери їхніх інтересів входить аналітична інформація, визначена Міжнародними стандартами аудиту.
Консалтингові компанії: до сфери їхніх інтересів входить аналітична інформація, яка має попит на інформаційному ринку і є для них товаром.
Територіальна громада: до сфери їхніх інтересів входить аналітична інформація, яка розкриває внесок підприємств, що розміщуються на її території, у підвищення добробуту громадян (аналітична інформація щодо динаміки заробітної плати, збільшення робочих місць, природоохоронної – екологічної діяльності, обсягів діяльності підприємств, здійснення патронажу серед місцевих постачальників).
Керівництво підприємства: до сфери його інтересів входить аналітична інформація, у тому числі й конфіденційна, яка стосується відтворення ресурсів підприємства, їхніх джерел і господарських процесів.
Працівники та профспілки: до сфери їхніх інтересів входить аналітична інформація, яка дає можливість порівняти їхню заробітну плату з доходами вищої ланки управління підприємством, визначити рівень, стабільність і динаміку заробітної плати і виплат працівникам.
Визначення якісних характеристик аналітичної інформації базується на таких підходах:
управлінський (менеджерський) підхід;
вимоги Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), Міжнародних стандартів аудиту (МСА) до якості обліково-аналітичної інформації. МСФЗ і МСА узагальнюють практику формування обліково-аналітичної інформації найбільш розвинутих облікових європейських систем.
Основними якісними характеристиками аналітичної інформації є:
зрозумілість її для користувачів;
доречність забезпечення інформаційних потреб користувачів під час прийняття ними управлінських рішень; при цьому аналітична інформація має бути суттєвою, тобто її пропуск або неправильне відображення можуть вплинути на зміст і якість управлінського рішення, прийнятого на її базі;
достовірність аналітичної інформації – відсутність суттєвих помилок та упередженості, що дає можливість користувачам застосовувати її при прийнятті управлінських рішень. Для забезпечення достовірності інформація має правдиво відображати тенденції, закономірності, події, процеси, операції, які вона розкриває чи розкриватиме; бути нейтральною, тобто не впливати на прийняття управлінського рішення із заздалегідь визначеним результатом; бути повною в межах суттєвості й витрат на її формування та отримання;
зіставність аналітичної інформації дає можливість порівняти економічні показники господарської діяльності підприємства за різні періоди часу або декількох підприємств за один період часу;
конфіденційність – без дозволу клієнта або у випадках, передбачених чинним законодавством України, аналітична інформація не може бути надана третій особі протягом певного періоду.
Завдання для самоконтролю