Розділ 2 теоретико-методологічні засади аналізу потенціалу підприємства як об’єкта управління

1. Сутність поняття «потенціал підприємства» та його основні риси

В економічній літературі не існує однозначного трактування поняття «потенціал підприємства». Складність і недостатня розробка цієї категорії стали причиною безлічі точок зору її тлумачення і визначення.

Потенціал у «Великому тлумачному словнику української мови» розглядається як сукупність усіх наявних засобів, можливостей, продуктивних сил, що можуть бути використані у певній сфері, галузі, ділянці; запас чого-небудь, резерв; приховані здатності, сили якої-небудь діяльності, що можуть виявлятись за певних умов [1, с. 902].

У «Енциклопедії бізнесмена, економіста, менеджера» потенціал (латин. рotentia - сила) розглядається як наявні можливості, ресурси, запаси, засоби, що можуть бути використані для досягнення, здійснення чогось. При цьому у вищезгаданій енциклопедії характеризуються три види потенціалу: виробничий (реальні можливості виробництва: наявність факторів виробництва, забезпеченість його основними матеріальними, природними, енергетичними, інтелектуальними, трудовими ресурсами; реальний обсяг продукції, який може виготовити підприємство за умови повного використання наявних ресурсів); економічний (сукупність економічних можливостей держави, які можуть бути використані для потреб суспільства); трудовий (забезпеченість виробництва трудовими ресурсами, кваліфікація і рівень професійної підготовки яких відповідає його виробничому потенціалу) [2, с. 467].

У «Економічній енциклопедії» зазначається, що потенціал – це наявні в економічного суб’єкта ресурси, їх оптимальна структура та вміння раціонально використати їх для досягнення поставленої мети. При цьому в енциклопедії виокремлюється та тлумачиться позичковий потенціал банківської системи, виробничий, експортний, інтелектуальний, інформаційній, природний потенціал [3, с. 13-15].

На думку Должинського І.З., Загорної Т.О., Удалих О.О., Герасименка І.М., Ращупкіної В.М., потенціал підприємства є реальною або ймовірною здатністю виконувати цілеспрямовану роботу. [4, с. 13].

Потенціал підприємства Кунцевичем В.О. тлумачиться як сукупність наявних ресурсів та можливостей, а також ресурсів та можливостей, які можуть бути мобілізовані для досягнення певної цілі. [6,с. 47].

Необхідно відзначити, що для поняття «потенціал», найбільшого розповсюдження в науці отримав ресурсний підхід. Так, Абалкін Л. И. вважає, що потенціал є узагальнена згуртована кількість ресурсів [4, с 214].

Лукінов І. І. розуміє потенціал підприємства як кількість і якість ресурсів, якими володіє та чи інша господарча система [5, с. 12].

На думку Чернишова Д. А., потенціал підприємства характеризується «сукупністю ресурсів без обліку реальних взаємозв’язків, що складаються в процесі виробництва» [6, с. 89].

Фігурнов Е.Б. вважає, що потенціал «характеризує ресурси виробництва, кількісні і якісні їх параметри, що визначають максимальні можливості виробництва матеріальних благ в кожний даний момент»[7, с.38].

Схожу позицію займає Свободін В. І., що сприймає потенціал як «сукупність спільно функціонуючих ресурсів, які мають можливість виробляти визначений об’єм продукції» [8, с.6].

На думку Шевченка Д. К, потенціал являє собою «сукупність виробничих ресурсів, з’єднаних в процесі виробництва, що мають визначені потенціальні можливості в області виробництва матеріальних благ та послуг» [9, с. 17 ].

Краснокутська Н.С. визначає поняття потенціалу підприємства як можливості його системи ресурсів і компетенцій створювати результат для зацікавлених сторін за допомогою реалізації бізнес- процесів [2, с.7-8].

На ряду з ресурсним підходом до визначення сутності потенціалу підприємства існують і інші трактування. Так, Донець Ю.Ю. вважає потенціал підприємства аналогом виробничої потужності і тому визначає його як «максимально можливий річний, добовий, годинний чи віднесений до іншої часової одиниці, обсягум випуску продукції» [10, с.3].

Ф. Котлер вважає, що економічний потенціал визначається потенціалом продаж або виступає як абсолютна межа попиту на товари [3, с. 228].

В умовах ринку, що характеризуються нестабільністю цілей підприємства, обумовленою мінливістю попиту та пропозиції, цін на товари і фактори виробництва, змінами в конкурентному середовищі й іншими макро- і мікроекономічними факторами, однією з першочергових задач керівництва підприємства стає формування й оцінка поточних і перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу.

Потенціал, що об’єднує в собі як просторові, так і часові характеристики, концентрує одночасно три рівні зв’язків і відносин:

- по-перше, він відображає минуле, тобто сукупність властивостей, нагромаджених системою в процесі її становлення і таких, що зумовлюють можливість до її функціонування та розвитку. У цьому плані поняття “потенціал” фактично набуває значення поняття “ресурс”;

- по-друге, він характеризує рівень практичного застосування і використання наявних можливостей. Це забезпечує розмежування реалізованих і нереалізованих можливостей. У цій своїй функції поняття “потенціал” частково збігається з поняттям «резерв»;

- по-третє, він орієнтується на розвиток (на майбутнє). Будучи єдністю стійкого і мінливого станів, потенціал містить (як можливі) елементи майбутнього розвитку.

Рівень потенціалу, характеризуючи наявний стан системи, обумовлений тісною взаємодією всіх трьох перелічених станів, що і відрізняє його від таких, на перший погляд близьких, понять, як «ресурс» і «резерв».

Основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інтегральному відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такий спосіб корпоративні та суспільні інтереси.

Потенціал підприємства – це складна, динамічна, поліструктурна система, яка має певні закономірності розвитку, від уміння використати які вирішальною мірою залежить ефективність економіки, темпи та якості її зростання. Отже, потенціал підприємства характеризується чотирма основними рисами [21, c.37].

- перша риса: потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері соціально-економічної діяльності, причому не тільки реалізованими, а й нереалізованими з будь-яких причин;

- друга риса : можливості будь-якого підприємства здебільшого залежать від наявності ресурсів і резервів (економічних, соціальних), не залучених у виробництво. Тому потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом ресурсів, як залучених у виробництво, так і підготовлених для використання;

- третя риса полягає в тому, що потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, але ще й навичками різних категорій персоналу до його використання з метою виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), отримання максимального доходу (прибутку) і забезпечення ефективного функціонування та сталого розвитку виробничо-комерційної системи;

- четверта риса: рівень і результати реалізації потенціалу підприємства (обсяги виробленої продукції або отриманого доходу (прибутку)) визначаються також формою підприємництва та адекватною їй організаційною структурою.

Таким чином, можна казати, що модель потенціалу підприємства визначається [22, с.85]:

- обсягом та якістю наявних у нього ресурсів (кількістю зайнятих працівників, основними виробничими і невиробничими фондами або матеріальними запасами, фінансовими та нематеріальними ресурсами – патентами, ліцензіями, інформацією, технологією);

- можливостями керівників та інших категорій персоналу створювати певні види продукції, інакше кажучи, їхнім освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним та мотиваційним потенціалом;

- можливостями менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (професійною підготовкою, талантом, умінням створювати й оновлювати організаційні структури підприємства);

- інформаційними можливостями, тобто можливостями підприємства генерувати і трансформувати інформаційні ресурси для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності;

- інноваційними можливостями підприємства щодо оновлення техніко-технологічної бази виробництва, переходу на випуск нової конкурентоспроможної продукції, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами;

- фінансовими можливостями залучення коштів, що їх бракує (кредитоспроможністю, внутрішньою та зовнішньою заборгованістю у сфері фінансів);

- іншими можливостями.

Разом усі ці можливості створюють сукупний (економічний та соціальний) потенціал підприємства, який стосовно аналогічного потенціалу, будь-якого іншого підприємства відображає рівень його конкурентоспроможності.