Структура потенціалу підприємства та її складові
До визначення структури потенціалу підприємства в економічній літературі намітилися різні підходи. Більшість дослідників розглядають ресурсну структуру потенціалу, однак рекомендують ураховувати в ньому різну кількість складових елементів. В одному випадку в його склад рекомендується включати тільки засоби праці, в іншому - засоби праці і робочу силу, в третьому - засоби праці, робочу силу і природні ресурси, які застосовуються в процесі виробництва, у четвертому - засоби праці, робочу силу і предмети праці. Є і більш розширені поняття структури потенціалу підприємства з доповненням у вигляді системи збору, обробки і споживання інформації, досвіду господарювання, енергії, тощо. Так, Ю.А.Дорошенко виділяє наступні елементі економічного потенціалу:
- потенціали (трудовий, інвестиційний, природний, інноваційний);
- ресурси (економічно активне населення, виробничі фонди, природні ресурси, інформація);
- об’єкти (країна, адміністративна територія, галузь, підприємство);
- результат (ВВП, ВНП, національний доход);
- елементи (предмети праці, засоби праці, труд) [19, с. 18].
Роздивляючись економічний потенціал як систему, Донець Ю.Ю. виділяє в якості змістовних елементів потенціали більш низьких рівнів: трудовий потенціал, інвестиційний потенціал, природно-ресурсний потенціал, інноваційний потенціал [10, с. 48].
З точки зору ієрархії економічних відносин Герасимчук В. Г. виділяє наступні взіємозв’язані економічні потенціали: потенціал підприємства, потенціал галузі, потенціал території, потенціал країни, глобальний(транснаціанальний) економічний потенціал [30, с. 42].
Згідно з роботами Татаркина А.И. складовими елементами потенціалу території є: природно-ресурсний потенціал, екологічний потенціал, матеріало-технічний потенціал, науково-технічний потенціал, інноваційний потенціал, трудовий потенціал, інвестиційний потенціал [31, с. 18]
Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найбільш суттєвих, стійких (інваріантних) зв'язків між елементами. Існує і більш широке тлумачення структури, згідно з яким розрізняють два типи структур: макро- і мікро. Макроструктура виражає найбільш стійкі (інваріантні) зв'язки системи, а мікроструктура - змінні (вірогідні). Сукупність макро- і мікро- структури об'єкту або процесу, тобто сукупність усіх зв'язків, і складає їх зміст.
Необхідно зазначити, що навіть при збігу поглядів відносно структури потенціалу підприємства ресурсний підхід не дає повної характеристики цьому терміну. Особливий науковий інтерес викликають дослідження багатоаспектного аналізу структури потенціалу, в яких поряд з ресурсним розглядаються і інші аспекти структури, що дає більш повне уявлення про його елементний склад. На думку Воробйової О. І., економічний потенціал банків – це комплексна характеристика рівня економічних можливостей банків здійснювати рух грошових (фінансових) потоків, забезпечуючи інтереси власників, кредиторів, клієнтів, держави і місцевих органів влади, іноземних держав, міжнародних та світових організацій за рахунок наявного власного капіталу, залучених ресурсів, кадрів керівників і персоналу, професіональних здібностей та порядності, інформаційної забезпеченості та комп'ютерної безпеки, підтримки з боку власників, постійного взаємозв'язку із страховиками [4].
Економічний потенціал банків розкриває приховані можливості щодо забезпечення руху фінансових потоків, реалізації запланованих цілей, генерування більших прибутків всередині банківської системи. Розмір економічного потенціалу банків формується з сукупного обсягу економічних ресурсів, наявних у банківській системи, їх оптимального співвідношення, вмінь ТОП-менеджменту та персоналу використовувати наявні ресурси для реалізації власних інтересів та потреб своїх клієнтів.
Отже, на рис. 2.1 представлена структура економічного потенціалу банку[19, ст.28].
Економічний
потенціал банку
Функціональна
складова потенціалу банку кредитний
потенціал; інвестиційний
потенціал; емісійний
потенціал; валютний
потенціал; розрахунково-платіжний
потенціал; потенціал
консалтингових послуг.
Ресурсна складова
потенціалу банку фінансовий
потенціал; кадровий
потенціал; технічний
потенціал; інформаційний
потенціал; інноваційний
потенціал; організаційно
- управлінський потенціал.
Рисунок 2.1 – Структура економічного потенціалу банку
Поняття «кредитний потенціал банку» в контексті економічного потенціалу банківської системи в цілому досить часто зустрічається в науковій літературі, проте, на наш погляд, дане поняття розкрито недостатньо.
На думку Корнєєва М. В., кредитний потенціал – це «максимально можливий обсяг власних та залучених коштів, які комерційний банк може ефективно розмістити в позичкову заборгованість» [8]. Однак, таке визначення лише частко висвітлює всі характерні ознаки кредитного потенціалу як економічної категорії. Автор даної дефініції, на жаль, не приділяє уваги показнику ліквідності банку та робить акцент лише на власних та залучених коштах, до складу яких не входять нематеріальні активи (ресурсна складова), які є у розпорядженні кожного банку.
Серед вітчизняних науковців найбільш поширеним є розуміння кредитного потенціалу як різниці між загальною величиною мобілізованих банком засобів та резервом ліквідності. Подібне визначення кредитного потенціалу акцентує на ресурсній складовій (мобілізації коштів), залишаючи поза увагою ефективність їх розміщення. Кредитний потенціал, в першу чергу, встановлює чітко визначені межі кредитної політики банку, контролюючи таким чином об’єми кредитних операцій.
Представники російської школи, розглядаючи кредитний потенціал, досліджували не лише грошові кошти, що є у розпорядженні банку, а й його нематеріальні активи [14, с.18]. При цьому, недостатньо уваги було приділено визначенню економічних меж використання залучених банківських ресурсів для проведення активних операцій.
Узагальнюючи аналіз підходів до дослідження сутності кредитного потенціалу банків, можна виокремити його найбільш важливі ознаки:
- сума, на яку система комерційних банків може збільшити масу грошей в обігу шляхом надання нових позик громадянам і фірмам [16, с.45];
- величина нової грошової маси, яку комерційні банки можуть випустити в обіг через надання нових позик підприємствам і компаніям, а також фізичним особам та іншим суб’єктам господарювання з урахуванням придбання в акціонерних компаніях акцій, облігацій та інших цінних паперів [6, с. 13];
- різниця між загальним розміром мобілізованих банком коштів мінус резерв ліквідності [5, с.32];
- кредитні або інвестиційні можливості банку, які вимірюються його надлишковими резервами, тобто резервами, що перевищують за обсягом вказані законом резервні вимоги, які створюють основу для розширення розмірів позик і інвестицій [9, с.45].
Різноманітність формулювань кредитного потенціалу демонструє багатогранність цього поняття та водночас створює труднощі у його тлумаченні. Крім того, характеризуючи кредитний потенціал банку, необхідно враховувати як об’єктивні, так і суб’єктивні аспекти, а саме:
- об'єктивні – це сукупність фінансових потоків, які здійснюють чи можуть здійснити банки при акумуляції та перерозподілі коштів, реалізуючи інтереси власників, інвесторів, кредиторів, клієнтів, органів влади, іноземних держав та світових організацій;
- суб'єктивні – це рівень підготовки персоналу, професіоналізм вищого керівництва банку, їхні людські якості, можливості в повному обсязі використовувати наявні фінансові ресурси банку з метою досягнення поставлених стратегічних і тактичних цілей кредитної політики банку.
Отже, кредитний потенціал банку – це складова кредитного потенціалу банківської системи, якісно й кількісно вимірювана спроможність банку до реалізації прибуткової кредитної діяльності на основі перерозподілу наявних і потенційно можливих вільних фінансових ресурсів учасників перерозподільного процесу.
Спираючись на цей підхід до трактування кредитного потенціалу банку, можна окреслити суть кредитного потенціалу банківської системи як інтегральної величини перерозподільних можливостей усіх елементів банківської системи щодо ефективного застосування кредитних інструментів фінансування поточних та інвестиційних потреб економічних суб’єктів.
Особливої уваги в структурі потенціалу підприємства заслуговують: інфраструктурний та інформаційний потенціали. Всі вони не підлягають під зазначену класифікацію складових потенціалу підприємства, їх не можна
Інфраструктурний потенціал – збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб, які забезпечують необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу. При гіпертрофованому розвитку інфраструктурні складові потенціалу підприємств можуть виконувати роботи чи надавати певні послуги стороннім організаціям та іншим суб’єктам ринку.
Інформаційний потенціал як найважливіша складова техніко-технологічної та управлінської бази сучасних підприємств має особливу актуальність. Розвинуті країни вже перейшли на нову постіндустріальну (інформаційну) ступінь суспільного прогресу. Ефективне господарювання підприємств України, раціональне використання їх потенціалу не можливе без наявності адекватного сучасним вимогам інформаційного забезпечення.
Інформаційний потенціал – це єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку й прийняття управлінських рішень та впливають на характер (специфіку) виробництва через збір, зберігання (накопичення), обробку та розповсюдження інформаційних ресурсів. У складі інформаційного потенціалу можна окремо виділити інформаційно-обчислювальний потенціал, до якого належить комплекс технічних, програмно-математичних, організаційно-економічних засобів і спеціальних кадрів, призначений для автоматизації процесу вирішення задач управління підприємством у різних галузях людської діяльності.
Крім того, інформація і здобуті з її поміччю знання реалізуються в нових засобах праці, технологіях, професійному досвіді робітників, рівні організації виробничих одиниць, що ще раз свідчить про її тісний взаємозв'язок з іншими складовими потенціалу підприємства.