- •Війна Cербії і Чорногорії проти Туреччини (1876р.): передумови та наслідки.
- •Російсько-турецька війна 1877-78 рр. Сан-Стефанський мир.
- •Берлінський конгрес 1878р. Та його рішення.
- •Австро-німецький союз 1879р.
- •Текст договору
- •Загострення франко-італійських протиріч
- •Колоніальна експансія європейських держав в останній чверті хіХст.
- •Вступ Німеччини та Італії у боротьбу за колонії.
- •Конфлікти між імперіалістичними державами [ред.]
- •Берлінська конференція 1884-1885рр. Та її рішення.
- •Завершення поділу Африки (1880-90-ті рр.)
- •Англо-бурська війна 1899-1902рр.
- •Англо-японський договір про союз 1902р.: передумови та наслідки.
- •Російсько-японська війна 1904-05рр. Портстмутський мир.
- •Англо-французька Антанта (1904р.)
- •Марокканські кризи і загострення франко-німецьких протиріч.
- •2.1. Привід до війни
- •3. Дипломатія під час Італо-турецької війни
- •Балканський союз і Перша Балканська війна.
- •Друга Балканська війна
- •Наслідки [ред.] Мирні договори [ред.]
- •Передісторія
- •Початок Першої світової війни
- •Вступ у війну Японії та Туреччини 1914р.
- •1. Передумови вступу Японії у війну
- •2. Кампанія 1914
- •Вступ у світову війну Італії та Болгарії 1915р.
- •4. Стан армії і мобілізація
- •4.1. Стан та озброєння армії
- •4.2. Болгарія вступає у війну
- •5. Болгарія в війні
- •5.1. Кампанія 1915 року
- •5.1.1. Операція проти Сербі
- •Лютнева революція 1917р. В Росії та її вплив на розвиток стратегічної ситуації в Європі.Вступ у світову війну сша.
- •Утворення Української Народної Республіки та її мирний договір з державами Четверного союзу.
- •2. Основні положення III Універсалу:
- •Паризька мирна конференція 1919р. Та її рішення.
- •Версальський мирний договір 1919р.
- •Нейїський мирний договір 1919р.
- •Триаконський мирний договір 1920р.
- •Варшавський договір Української Народної Республіки з Польщею (1920р.): передумови та наслідки.
- •Ризький мирний договір 1921р. І його політичні наслідки.
- •Мандатна система.
- •Генуезька конференція 1922р.
- •Женевський протокол 1924р. І пакт Бріана-Келлога (1928р.)
- •Японська Агресія в Китаї 1932р. І вихід Японії з Ліги Націй
- •Новий зовнішньополітичний курс Німеччини (1933-1937)
- •Агресія Італії проти Ефіопії «Вісь» Берлін-Рим (1936р.)
- •Мюнхенська конференція 1938р. Та її політичні результати.
- •Віденські арбітражі 1938 і 1940рр.
- •Англо-франко-радянські переговори в Москві та їх невдача (1939р.) Англо-франко-радянські переговори у Москві 1939 р.
- •Радянсько-німецький договір про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа) та його політичні наслідки.Ъ Пакт Рібентропа - Молотова та його наслідки
- •Висновки
- •Початок Другої світової війни Початок другої світової війни
- •Агресія срср проти Фінляндії
- •«Дивна війна» на Заході. Окупація Німеччиною Данії та Норвегії
- •Капітуляція Франції та її політичні наслідки
- •Напад Німеччини на срср і початок реформування антигітлерівської коаліції
- •Вступ у війну сша
- •Війна на Тихому океані
- •Розгром Японії і закінчення Другої Світової війни
- •Створення оон
Марокканські кризи і загострення франко-німецьких протиріч.
Перша Марокканська криза (Танжерська криза) — міжнародна криза, через вирішення міжнародного статусу Марокко у березні 1905 — травні 1906. Німеччина обурилась збільшенням впливу Франції в Марокко й наполягала на політиці відкритих дверей. У березні 1905 року німецький кайзер відправився в Танжер і виступив з промовою на користь незалежність Марокко. У дипломатичній ізоляції, Німеччина звернулася до президента США Теодора Рузвельта стати посередником. Міжнародна конференція була скликана і було вирішено встановити міжнародний контроль над поліцією у великих портах Марокко, компромісне рішення, яке поклало кінець кризі.
Передмова [ред.]
Канцлер Німеччини Бюлов був стурбований нещодавно підписаною Англо-французьку угоду, 1904. Він вирішив випробувати новий союз між Англією і Францією, ці країни нещодавно мали суперництво в Африці, Азії і Тихоокеанському регіоні. Його розрахунок був, що криза мала показати слабкість зв'язків між двома державами, і що Великобританія не буде готова запропонувати потужну підтримку Франції у ситуації, коли замайорить війна.
У 1904, французький уряд спробував встановити протекторат над Марокко, а також підписав дві двосторонні секретні угоди[1] з Англією (8 квітня) 1904 р. і Іспанією (7 жовтня) 1904, які гарантували підтримку в цій справі. Франція та Іспанія таємно розкраяли терен султанату. Попередня угода з Італією була підписана (14-16 грудня 1900 р.)[2]
Хронологія подій [ред.]
Візит кайзера [ред.]
Німеччина негайно прийняла дипломатичні заходи, щоб заблокувати нову угоду, у тому числі невдалий візит Вільгельма II в Танжер, Марокко, 31 березня 1905. Кайзер Вільгельм намагався отримати підтримку в Марокко, якщо держава вступить у війну з Францією чи Англією, і виступив з промовою, висловивши підтримку незалежності Марокко, що було провокаційним викликом французькому впливу в Марокко.
Військова мобілізація [ред.]
Німеччина прагнула багатосторонньої конференції, де Франція могла бути притягнута до відповідальності перед іншими європейськими державами. Французький прем'єр Морис Рув'є, спочатку був зацікавлений в компромісному рішенні, пізніше відмовився, як громадська думка Франції повернувся проти Німеччини і Британія підтримала французьку позицію. Французький міністр закордонних справ Теофиль Делькассе, підтримав цю лінію. Криза досягла свого піку в середині червня, коли Делькассе було позбавлено портфелю. 1 липня Франція, за потужної підтримки Британії, погодилися взяти участь у конференції, так як було очевидно, що Німеччина була у дипломатичній ізоляції.
Криза продовжувалася напередодні Альхесіраської конференції, Німеччина почала мобілізацію резервістів (30 грудня), Франція розпочала перекидати війська до кордону з Німеччиною (3 січня).
Альхесіраська конференція [ред.]
Альхесіраська конференція, була скликана для вирішення суперечки, тривала 16 січня — 7 квітня 1906 року. З 13 країн німецькі представники знайшли тільки прихильників у Австро-Угорщини. Німецький спроба компромісу була відкинута усіма, крім Австро-Угорщини. Францію підтримала Великобританія, Росія, Італія, Іспанія та США. Німці вирішили зберегти обличчя і прийняти компромісну угоду 31 березня 1906, договір було підписано 31 травня 1906. Франція погодилася поступитися контролем над марокканської поліцією, але зберегли ефективний контроль над марокканськими політичними і фінансовими справами.
Наслідки [ред.]
Альхесіраська конференція лише тимчасово вирішила Першу Марокканську кризу, й загострила міжнародну напруженість між Троїстим союзом і Антантою.
Вона також показала, дієвість Англо-французької угоди, 1904, через підтримку Англією Франції в кризу. Криза може розглядатися як причина для англо-російської угоди підписаної у наступному році, оскільки обидві країни підтримали Францію. Кайзер Вільгельм II був злий на приниження і був повний рішучості не відступати знову, що привело до участі Німеччини у Другій Марокканській кризі.
Італо-турецька війна 1911-1912рр. та її політичні результати
Причини війни
Італія, як новостворена держава, шукала нові ринки збуту і намагалася розширити свої маленькі колоніальні володіння. Тому італійці почали вести дипломатичну підготовку до вторгнення до Лівії ще в кінці XIX століття, а військову з початкуXX століття. Італійському населенню Лівії зображували як країну з великою кількістю корисних копалин, добре зволожений, а також італійські політики надали інформацію про те, що Лівію захищають всього 4 000 турецьких солдатів. Але варто зазначити, що саме населення Лівії було вороже налаштоване по відношенню до турків і дружньо розташоване до італійців, оскільки вважали їх визволителями від турецького правління. Італійці описували майбутнє вторгнення до Лівії не інакше як "військової прогулянкою".
В 1900 Італія заручилася згодою Франції на захоплення Тріполі і Кіренаїки. Широкий підкуп французької преси чимало сприяв забезпеченню доброзичливої позиції Франції. В 1909 в Ракконіджі Італія домоглася того ж і від Росії. Італійські політики розраховували, що Німеччина і Австро-Угорщина також не стануть їм протидіяти і зрадять інтереси заступництвом ними Туреччини.