4. Австро-німецький союз 1879р.

Австро-німецький договір 1879 року, відомий також як Двоїстий союз - договір про союз між Австро-Угорщиною і Німеччиною; підписаний в Відні 7 жовтня 1879.

Ув'язнений строком на 5 років, згодом неодноразово поновлювався. Стаття 1 встановлювала, що якщо одна з договірних сторін піддасться нападу з боку Росії, то обидва учасники зобов'язані виступити на допомогу один одному. Стаття 2 передбачала, що в разі нападу на одну з договірних сторін небудь іншої держави друга сторона зобов'язується дотримуватися щонайменше доброзичливий нейтралітет. Якщо ж нападаюча сторона отримає підтримку Росії, то вступає в силу стаття 1.

Договір, спрямований в першу чергу проти Росії і Франції, з'явився одним з угод, що призвели до створення військового блоку на чолі з Німеччиною (Троїстий союз) і до поділу європейських країн на два ворожих табори, які згодом виступили один проти одного в 1-й світової війні.

Текст договору

Беручи до уваги, що великий німецький імператор і імператор Австрії повинні вважати своїм незаперечним монаршим обов'язком мати при всяких обставинах піклування про безпеку своїх імперій і спокій своїх народів; беручи до уваги, що обидва монарха, подібно до того як це мало місце щодо перш існувала союзної зв'язку, будуть в змозі шляхом твердих спільних дій обох імперій легше і успішніше виконати цей обов'язок, беручи, нарешті, до уваги, що щира зв'язок між Німеччиною і Австро-Угорщиною не може нікому загрожувати, але здатна, навпаки, зміцнити європейський світ, створений, постановами берлінського конгресу, - їх величності вирішили укласти союз миру і взаємної зашиті, урочисто ь той же час обіцяючи один одному, що вони ніколи і ні в якому напрямі не побажають надати агресивної тенденції своїй суто оборонному угодою.  Стаття 1. У випадку якби одна з обох імперій, всупереч очікуванню і щирому бажанню обох високих договірних сторін, піддалася нападу з боку Росії, то обидві високі договірні сторони зобов'язані виступити на допомогу один одному з усією сукупністю військових сил своїх імперій і відповідно з цим не укладати миру інакше, як тільки спільно і за обопільною згодою.  Стаття 2. Якби одна з високих договірних сторін піддалася нападу з боку будь-якої іншої держави, то інша висока договірна сторона цим тут зобов'язується не тільки не чинити допомоги нападнику проти свого високого союзника, але дотримуватися щонайменше доброзичливий нейтралітет по відношення до свого високого Договірній співучаснику . Але якщо б, однак, в такому випадку нападаюча держава отримала підтримку з боку Росії, чи то у формі активного сприяння або будь то шляхом військових заходів, то обумовлене в Статті 1 зобов'язання повною військової взаємодопомоги вступить негайно в силу і тоді ведення війни високими договірними сторонами буде також спільним аж до спільного висновку світу.  Стаття 3, Термін цього договору визначається поки п'ятирічний, починаючи з дня ратифікації. За рік до закінчення цього терміну обидві високі договірні сторони набудуть переговори про те, чи продовжують ще вдействітельності існувати обставини, що лягли в основу цього договору, і умови щодо подальшого терміну і можливих змін окремих деталей. Якщо протягом першого місяця останнього договірного року ні з чийого боку не буде, запрошення до відкриття таких переговорів, то договір цей буди вважатися поновленим на строк наступних трьох років.  Стаття 4. Договір цей відповідно до його мирним напрямком та з метою усунення всякого помилкового тлумачення буде зберігатися в таємниці обома високими договірними сторонами і може бути повідомлений якої третьої державі тільки за згодою обох сторін і по особливому про те угодою між ними.  Зважаючи на висловленими імператором Олександром на побаченні в Александрові почуттями, високі учасники цього договору плекають надію на те, що для них військові приготування Росії не будуть насправді загрозливими, і тому вони не бачать зараз ніякого приводу для будь-якого повідомлення. Але якби ця надія всупереч очікуванню виявилася помилковою, то високі учасники цього договору вважатимуть боргом лояльності поінформувати імператора Олександра, принаймні конфіденційно, про те, що вони змушені будуть розглядати всяке напад на одного з них як спрямоване проти них обох.  Стаття 5. Договір цей набуде чинності після схвалення його обома вищими суверенами, він повинен бути після цього ратифікований протягом чотирнадцяти днів.