2. Вимоги до оформлення протоколу загальних зборів.

Протокол – документ, що фіксує хід обговорення питань і прийняття рішень на зборах, засіданнях, нарадах.Комерційні підприємства складають протоколи засідань Ради директорів (засновників), протоколи загальних зборів акціонерів  тощо. Протокол веде секретар, конспектуючи, стенографуючи або записуючи на диктофон виступи учасників засідання. Протоколи  бувають трьох видів: короткі – записують питання, які обговорюють (порядок денний), прізвища доповідачів і виступаючих в обговоренні, а також прийняті рішення; повні – містять, крім порядку денного й прийнятих рішень, короткий запис виступів;стенографічні – весь хід засідання записують дослівно.У тих випадках, коли текст доповіді додають, виступ не записують, а після прізвища доповідача вказують: «Текст доповіді додається».Реквізити протоколу: назва виду документа (ПРОТОКОЛ) дата засідання;  індекс (номер); місце засідання; гриф затвердження (якщо протокол підлягає затвердженню);заголовок до тексту;  вступна частина тексту (склад присутніх, порядок денний); текст; особистий підпис голови; особистий підпис секретаря. Вимоги щодо оформлення протоколу.. Протокол оформлюють на загальних бланках формату А4. Датою протоколу є дата засідання. Протоколи нумерують у межах календарного року. Текст протоколу складають із двох частин:  вступної та основної.  Вступна частина має постійну інформацію (голова, секретар, присутні) та змінну (ініціали та прізвища голови, секретаря, присутніх).

• Слова: «Голова», «Секретар», «Присутні» пишуть від лівого поля.

• Прізвища присутніх і запрошених пишуть за абеткою. Якщо їх число перевищує 15, до протоколу додають список присутніх, а у вступній частині протоколу вказують  загальну кількість: «Були присутні 130 чоловік».

• Вступну частину протоколу закінчують порядком денним. Слова «Порядок денний» друкують від лівого поля. Кожний пункт порядку денного нумерують і записують з нового рядка. Найбільш важливі питання ставлять першими. Основну частину тексту протоколу складають із розділів, які відповідають пунктам порядку денного.

Текст кожного розділу будують за схемою:

СЛУХАЛИ:ВИСТУПИЛИ:УХВАЛИЛИ (ВИРІШИЛИ):

Після двокрапки з абзацу пишуть прізвища й ініціали виступаючих; через тире – короткий виклад тексту виступу.

Протокол, складений у ході засідання, редагують, при наявності стенограми – розшифровують і друкують. Протоколи загальних зборів підписують голова й секретар, а протоколи засідань комісій – усі члени президії.

3. Розвиток носіїв інформації.

Застосування глиняних табличок

Глиняні таблички – археологічні знахідки, записи зроблені на глиняних табличках. Початкові форми фіксації інформації припадає на V- IV тис. до н.е. і пов'язується з потребами економічного життя народжуваної у ті часи чи не найдавнішої держави у світі - Шумеру. Ці прадокументи мали вигляд глиняних бірок чи етикеток зі знаками, що позначали предмети та їх кількість, котра пересилалася з одного населеного пункту в іншій. Бірки з отворами прив'язувалися до цих предметів або до тари, в якій ті й відправлялися. Глиняні шумерські таблички - це не тільки міфи, ліричні роздуми, побутові сцени, епізоди навчання, а й викладені в оповідній формі "історичні" події, свідчення проведених судових процесів, положення окремих законів тощо. Глиняні таблички виготовлялись у формі прямокутної плитки розміром 38x22 см (приблизно). Окремий твір займав до 10-ти плиток. Документи з папірусу Альтернативним матеріалом для виготовлення документів в Єгипті став папірус. Виготовлявся папірус з трав'янистої рослини родини осикових, що росла до п'яти метрів заввишки в заболочених районах Єгипту.Отримані аркуші папірусу склеювались по 20 в довжину, утворюючи таким чином свиток, який отримав назву "хартії. Проклеювався папірус лише з лицьової сторони, яка мала назву (recto), зворотня сторона (verso) залишалась незайманою. Аркуші розлініювали лише в поздовжньому напрямку, й лише потім на них можна було писати.Заповнений текстом папірус називали "томом". З обох боків до нього прикріплювали валики з дерева чи кістки й отримували "сувій". Іноді сувій клали у футляр із шкіри або тканини - "тогу". Зберігались тоги на полицях з кедрового дерева з прикріпленими до них табличками назв творів. Дуже рідко із папірусу робили книгу, яка б мала сучасний вигляд. Застосування остраки Сировина для виготовлення папірусу зростала тільки в Єгипті, а технологія виготовлення була складною. Це зумовило його відносно високу вартість. Використовувати папірус для виготовлення документів, що містять швидко-старіючу оперативну інформацію, було невигідно. Вихід був знайдений шляхом використання для складання документів більш дешевого та доступного матеріалу. Таким матеріалом, що отримав не менше, ніж папірус, розповсюдження стали черепки невеликого розміру, які мали назву "острака", а також вапняні пластинки, на які чорнила лягали досить задовільно. Острака була різноманітної форми. Для письма, звичайно, використовували увігнуту сторону. Застосовувалась острака для складання податкових квитанцій, списків, розпоряджень, рахунків, приватних розписок, листів. Крім цього, и використовували для виконання господарських записів, обліку товарів, шкільних вправ тощо.Використання воскових дощечок Застосовувався ще один вид матеріалу для письма, який одержав потім широке розповсюдження - це були дубові, липові або берестяні дощечки, покриті шаром воску. Дощечки, покриті шаром воску. Використовувалися, як правило, дощечки розміром 12x14 см або 9x11 см головним чином для написання листів, але іноді на них писали художні і наукові тексти. На такій дощечці мідною паличкою можна було видавлювати лінії і букви. Паличка була загострена з одного кінця, а з іншого вона мала форму лопатки, якою загладжували написане. Називалася ця паличка "стиль". Збереглися також відомості про те, що деякі документи оформлювали на дерев'яних дощечках (дубових, липових), відбілених гіпсом. Прикладом зібрання дерев'яних табличок-книг є "Велесова книга", що містить розповідь про події з життя людей, які проживали на території нинішньої України та сусідніх землях, їх побут, вірування та взаємини з іншими народами.Таблички з бересту.Перші книги з бересту, нижнього шару кори берези, знайдені на території Стародавньої Русі. Писали літери на бересті, продряпуючи їх кістяною або металевою паличкою. Це були грамоти, привітальні листи, листи з протестами селян проти феодальної залежності, а також фінансові документи, заповіти, боргові розписки. Пергамент Більш зручним матеріалом для письма в Єгипті була шкіра. Однак якість обробки цього матеріалу була не досить високою, крім того, він був надто дорогий, і не міг задовольнити потреби єгипетського суспільства в якості масового носія господарської та адміністративної інформації. У результаті обробки шкіри з'явились біло-жовті міцні аркуші, які можна було використовувати для письма з обох боків. Створений матеріал назвали "пергамен". До наших часів дійшли пергаментні книги, створені в епоху Київської Русі: перекладна література, ізборники, релігійні книги, серед них найдавнішими є "Остомирове Євангеліє", "Київські глаголичні листки" (IX-X ст.), "Пересопницьке Євангеліє", "Руська Правда".Давньоруська технологія виготовлення пергаменту була досить трудомісткою. Його зазвичай, виготовляли зі шкір баранів, кіз, волів, але ніколи не використовували шкіру віслюків. Оскільки пергамент від сухості та вологості міг змінити свою форму до рукописних книг прикріплювали застібки або зав'язки, за допомогою яких притискувались пергаментні аркуші. Складені один на інший і скріплені, як воскові таблички, вони відродили форму документа - "кодекс".Винайдення паперу Папір, як основний сучасний матеріал для друкування, був винайдений Цай Лунем у II ст. до н.е. на Далекому Сході в Китаї. В 105р. Цай Лунь вдосконалив технологію виготовлення паперу, додавши в суміш нові компоненти.Відомо близька 600 видів паперу. З середини II ст. й до кінця XVIII в. виготовляли папір з бавовняного ганчір'я ручним способом. На папері, виготовленому ручним способом, на світлі видно нитки сита - "філіграні".У кінці XIV ст. папір вже став широко використовуватись для документів і кодексів, а в XV ст. він успішно конкурував з пергаментом і в решті-решт його витіснив для письма. На Русі використання цього матеріалу розпочалося з XIV ст. Сучасні носії інформації Поступово з'являються мікроносії інформації (мікро-карти, мікрофіші тощо), магнітні носії інформації (магнітні стрічки-плівки, магнітні та цифрові карти, диски тощо), перфоносії (перфокарти, перфострічки), електронні носії (дискети, оптичні диски, флеш-картки).