3. Ізографічне видання: основні поняття

Ізографічні документи відносяться до класу іконографічних за характером знакових засобів фіксування та передачі інформації. Іконічний знак, на відміну від ідеографічного, повинен мати схожість чи подібність з тим предметом чи явищем, який означає.

Головне смислове навантаження цих документів несе зображення реально існуючих об'єктів образотворчо-графічними (знаковими) засобами.

Ізографічний документ - це документ, зміст якого зафіксовано у вигляді точного, зменшеного, збільшеного або формалізованого відображення зовнішніх характеристик реального чи уявного об'єкта за допомогою іконічних знакових засобів. Специфічні ознаки ізографічних документів показано на схемі 6.6.

Схема 6.6 Специфічні ознаки ізографічних документів

Види ізографічних видань за класифікаційними ознакамиІзодокументи класифікують за такими загальними ознаками документа:- спосіб зображення;- матеріальна конструкція;- спосіб виготовлення;- функціональне призначення;

5. У сучасній техніці застосовується безліч речовин, які можуть потрапляти в повітря і становити небезпеку здоров'ю людей. Для визначення небезпечності медики досліджують вплив цих речовин на організм людини і встановлюють безпечні для людини концентрації та дози, які можуть потрапити різними шляхами в організм людини. На промислових підприємствах повітря робочої зони може забруднюватися шкідливими речовинами, які утворюються в результаті технологічного процесу або містяться в сировині, продуктах та напівпродуктах і відходах виробництва. Ці речовини потрапляють у повітря у вигляді пилу, газів або пари і діють негативно на організм людини. В залежності від їх токсичності та концентрації в повітрі можуть бути причиною хронічних отруєнь або професійних захворювань. За токсичною дією шкідливі речовини поділяють на: кров'яні отрути, які взаємодіють з гемоглобіном крові і гальмують його здатність до приєднання кисню (оксид вуглецю, бензол, сполуки ароматичного ряду та ін.); нервові отрути, які викликають збудженість нервової системи, її виснаження, руйнування нервових тканин (наркотики, спирти, сірчаний водень, кофеїн та ін.); подразнюючі отрути, що вражають верхні дихальні шляхи і легені (аміак, сірчаний газ, пара кислот, окиси азоту, ароматичні вуглеводні та ін.); ті, що пропалюють та подразнюють шкіру і слизові оболонки (сірчана та соляна кислоти, луги); печінкові отрути, дія яких супроводжується зміною та запаленням тканин печінки (спирти, дихлоретан, чотирихлористий вуглець); алергени, що змінюють реактивну спроможність організму (алкалоїди та інші речовини); канцерогени, що спричиняють утворення злоякісних пухлин (3,4-бензопірен, кам'яновугільна смола); мутагени, що впливають на генетичний апарат клітини (окис етилену, сполуки ртуті та ін.).

БІЛЕТ 29

1. Відмітки про погодження. Погодження документа полягає в попередньому розгляді його проекту. У процесі погодження визначають правильність зафіксованих положень, їх обгрунтованість, правомірність щодо чинного за-конодавства. У процесі їх погодження виявляються і врахову-ються інтереси різних підрозділів, реалізується комплексний підхід до вирішення питань. Проекти документів, погоджують з установами, організаціями, структурними підрозділами, які компетентні в питаннях, відображених у документі.

Погодження може бути внутрішнім та зовнішнім.

Внутрішнє погодження документів відбувається в такій послідовності: з функціональними, галузевими, територiаль-ними підрозділами, дорадчими органами даної установи та громадськими організаціями; з працівниками, які відповіда-ють за рішення функціональних питань (головні та старші спеціалісти); з фінансовими підрозділами або з головним бух-галтером, юридичною службою, заступником керівника, який займається цим питанням.

Внутрішнє погодження документа оформлюють візою. Віза складається з особистого підпису та дати. Якщо не-обхідно, позначають посаду візуючого та розшифровують його підпис (ініціали та прізвище):

Начальник відділу кадрів     (підпис)   С.І. Петров 25.04.05.

Розшифрування підпису зумовлено тим, що в більшості випадків особистий підпис буває нерозбірливим і за ним важ-ко встановити, з ким погоджено документ.

Якщо виникли зауваження та доповнення до проекту до-кумента, їх викладають на окремому аркуші. В цьому випадку віза має такий вигляд:

Ст.юрисконсульт      (підпис)          В.А.Коваленко

Зауваження додаються

05.06.05.

Проставляються візи на першому примірнику, якщо доку-мент внутрішній. Якщо документ буде відправлено з установи, візу проставляють на тому примірнику, що залишається в ус-танові.

Розміщують візи нижче від підпису керівника в лівому нижньому куті документа.

Зовнішнє погодження документа залежно від його змісту відбувається в такій послідовності:

 

•          з організаціями, які займаються науковими досліджен-нями в тій галузі, до якої має відношення зміст доку-мента;

•          з громадськими організаціями;

•          з органами, які здійснюють державний контроль у певній сфері діяльності (санітарний, протипожежний);

•          з вищими органами загальної або галузевої компе-тенції.

Зовнішнє погодження документа може бути оформлене довідкою, протоколом погодження або грифом погодження на документі.

У відповідності до вимог стандарту гриф погодження розміщують нижче від підпису у верхньому лівому куті доку-мента. Гриф складається зі слова ПОГОДЖЕНО, назви поса-ди особи, з якою погоджується документ (включаючи назву організації), особистого підпису, його розшифрування, дати.

2. Документація з особового складу – це та документація, яка утворюється в більшості своїй у результаті роботи з кадрами установ, підприємств і організацій з їхнього підбору, розстановці по посадах, просуванню, підготовці, перепідготовці, вихованню.

Сам термін "кадри" в перекладі з французької означає багато людей, що мають специфічну спільність професії, характеру діяльності, роботи в тій чи іншій системі або в тій чи іншій галузі.

Документація з особового складу відображає діяльність установ, організацій і підприємств з питань прийому, переміщення, звільнення, обліку працівників, учнів, видачі їм заробітної плати, виплати стипендій, нагородження, атестації, підвищення їх кваліфікації. Ця документація виникає, які тільки людина з’являється на світ і супроводжує її все життя, утворюючись з різних причин, характеризуючи правові, трудові, службові та інші взаємовідносини окремих осіб з державними, суспільними, кооперативними установами, організаціями і підприємствами.

Службові документи з особового складу є підставою для видачі громадянам документів, що посвідчують їх особу, свідчать про їх посаду, які слугують часом підставою для отримання різних пільг, пенсій і т. п.

3. Аудіовізуальний документ - документ, що містить образотворчу чи/або звукову інформацію, відтворення якої вимагає вживання відповідного обладнання. Аудіовізуальний документ може також містити текстову інформацію.

Аудіовізуальні засоби - це пристрої чи прилади для запису, відтворення, проектування та відображення зорової, звукової чи образно-звукової інформації. Виняток становить фотографія, інформація на якій сприймається безпосередньо, без допомоги технічних засобів.

Однією з основних переваг аудіовізуальних документів є комплексний вплив на різні органи чуття людини, що знижує вірогідність утрати частки інформації.

БІЛЕТ30

1. Під час приймання від виконавців вихідних документів необхідно перевіряти:o правильність оформлення документа, розміщення на ньому реквізитів;o правильність зазначення адреси кореспондента;o наявність всіх необхідних підписів на документі та додатках до нього;o наявність віз на копіях документів, що залишаються у справах;o наявність на документі позначки про додатки;o відповідність кількості примірників кількості адресатів.

Документи, що надсилаються одночасно одному і тому ж адресату, вкладаються в один конверт, на якому проставляються реєстраційні номери всіх документів. Якщо оригінал документа підлягає поверненню, то на верхньому полі першої сторінки ставиться штамп "Підлягає поверненню".Оригінали наказів, планів, протоколів тощо необхідно залишати в установах - авторах цих документів. Підрозділам надсилаються другі примірники. Документи, які адресуються постійним кореспондентам, рекомендовано відправляти у конвертах з адресою одержувача та відправника, що виготовляються заздалегідь друкарським способом.

2. Положення про структурний підрозділ —це організаційно-правовий документ, який встановлює порядок створення структурного підрозділу, його завдання, функції, права та обов’язки, організацію роботи, взаємовідносини з іншими структурними підрозділами підприємства.

Проект положення про структурний підрозділ складає керівник цього підрозділу або інший працівник підрозділу за дорученням керівника. Фахівці кадрової та діловодної служб підприємства мають надавати методичну допомогу працівникам, яким доручено розроблення положень про структурні підрозділи.

Положення оформлюють на загальному бланку підприємства, або на бланку відповідного структурного підрозділу, або на чистих аркушах паперу формату А4.

Реквізитами положення про структурний підрозділ є:

— назва підприємства;

— назва структурного підрозділу;

— назва виду документа (ПОЛОЖЕННЯ);

— дата документа;

— реєстраційний індекс документа;

— місце складання документа;

— гриф затвердження документа;

— заголовок до тексту документа;

— текст документа;

— підпис;

— візи документа.

3. Аудіовізуальний документ - документ, що містить образотворчу чи/або звукову інформацію, відтворення якої вимагає вживання відповідного обладнання. Аудіовізуальний документ може також містити текстову інформацію.

Аудіовізуальні засоби - це пристрої чи прилади для запису, відтворення, проектування та відображення зорової, звукової чи образно-звукової інформації. Виняток становить фотографія, інформація на якій сприймається безпосередньо, без допомоги технічних засобів.

Аудіовізуальний твір — це твір, котрий фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці, магнітному або компакт диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень), аналогових або дискретних сигналів, що відображають рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), сприйняття котрого можливе виключно за допомогою того чи іншого виду екрану. Таким чином, аудіовізуальним твором є послідовність кадрів (але не окремі кадри).

5. Закон України «Про охорону праці».

Вводиться в дію Постановою ВР від 14.10.92р.  Із змінами, внесеними згідно із Законами  від 21.11.2002р.

Цей   Закон   визначає   основні  положення  щодо  реалізаці ї конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності,  на належні, безпечні і здорові умови праці,  регулює за  участю  відповідних  органів  державної  влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці  та  виробничого  середовища і  встановлює  єдиний  порядок організації охорони праці в Україні.

Аналіз організації охорони праці в народному господарстві України кінця 80-х – початку 90-х років показував, що система управління цією важливою сферою трудових відносин, форми й методи роботи не відповідали тим процесам, котрі почали набирати сили у напрямі реформування економіки та всієї системи державного та господарського управління. Методи адміністративно-командного впливу на посадових осіб та працівників за порушення вимог охорони праці вже не діяли, а інших важелів впливу не було. Трудова, виконавська, технологічна дисципліна істотно знижувалися. Невизначеність обов'язків та

повноважень з охорони праці новоутворюваних структур в процесі роздержавлення, приватизації та поступової відмови від галузевого принципу управління народним господарством ще більше ускладнювала стан справ. Негативний вплив справляла і відсутність законодавче закріплених обов'язків з охорони праці для органів державної виконавчої влади різного рівня – від уряду до державних адміністрацій областей, районів, міст та інших територіальних формувань. Тому прийняття Закону України „Про охорону праці" в 1992 році було об'єктивно зумовлене ситуацією, що склалася на той час в суспільстві.

Специфічною особливістю українського Закону, що регламентує правову основу охорони праці, є високий рівень прав і гарантій робітникам. Вперше в історії держави робітникам було надано право відмовитися від роботи у випадку існування на виробництві загрози для їхнього здоров'я і життя. Розширено права робітників у соціальних гарантіях відшкодування збитків у випадку пошкодження їх здоров'я на виробництві. Передбачається нова система фінансування охорони праці, формування системи страхування від нещасних випадків і профзахворювань, посилюється централізація планування. Договірне регулювання з питань охорони праці поставлено на високий рівень, передбачається значна участь громадських інституцій у цьому процесі.

З позицій законодавчої регламентації прав і гарантій робітникам у сфері охорони праці та їх забезпечення Закон України „Про охорону праці" та нормативно-правові документи щодо його реалізації одержали високу оцінку експертів Міжнародної організації праці.

До позитивних моментів Закону України „Про охорону праці" безперечно належить закріплення за державою функції управління охороною праці. У колишньому СРСР ця функція була покладена на громадську організацію в особі профспілок.

В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.