31. Духовний світ особи і його структура

Духовний світ особи — особлива, індивідуальна, неповторна форма прояву, існування, функціонування духовного життя суспільства. Основою формування духовного світу особи є зміст суспільної свідомості. Тому, з точки зору змістовної характеристики духовного світу, він містить у собі всі рівні і структурні елементи суспільної свідомості, всі основні особливості духовного життя суспільства. Однак духовний світ особи — це не просто частка суспільної свідомості. Це відносно самостійна система, зі специфічною внутрішньою структурою і способами функціонування.

Важливу роль у формуванні духовного світу особи відіграє той факт, що суспільство й індивіди здійснюють свою життєдіяльність у системі об'єктивних умов, що складаються незалежно від волі і бажання людей і розвиток яких підкоряється дії об'єктивних законі в природи і суспільства. Тому люди, для забезпечення свого життя, змушені погоджувати свою діяльність з об'єктивними законами розвитку природи, суспільства, мислення, враховувати результати впливу своєї свідомої діяльності на навколишній світ і на самих себе. На цій основі формується особливий рівень духовного світу, що доцільно позначити терміном "розумність". Як і розсудок, цей термін в історії філософської думки найчастіше вживався в гносеологічному плані. Однак, як показує життя, необхідно звернути увагу на його змістовно-понятійний статус з погляду його місця і ролі в життєдіяльності людей. Іноді розум і розумність розглядаються як синоніми. Але це не так. Дійсно, буває, що розумна людина поступає нерозумно, розумна людина може наробити дурниць.

Інтегрованим вираженням духовного світу особи є світогляд. СВІТОГЛЯД — це узагальнене знання про світ і про людину, що набуває для людини значення способу бачення, розуміння, аналізу, оцінки явищ дійсності, визначає характер ставлення до них, розуміння цілей і сенсу життя, характер і спрямованість вчинків і дій.

Сферою і способом реалізації духовного світу особи, світоглядних установок і життєвої позиції є соціальна активність. її часто ототожнюють з діяльністю. Однак кожна з них має свою специфіку. Не кожну діяльність можна розглядати як соціальну активність. Діяльність може здійснюватися через зовнішній примус, навіть усупереч своєму бажанню.

Таким чином, духовний світ особи, будучи нерозривно пов'язаним з духовним життям суспільства, характеризує особу з точки зору її змісту, її відношення до навколишнього світу, до інших людей, до себе, що дозволяє визначити її місце і роль у життєдіяльності суспільства. Духовне життя суспільства і духовний світ особи становлять (у їх єдності) реальний спосіб буття і функціонування суспільної свідомості, дійсність її сутності.

32. Віра і переконання

Ми знаємо те, що пізнали, що отримало підтвердження в наших практичних справах. Так, ми знаємо, що сонце сходить на сході, а заходить - на заході, і повсякденне життя постійно підтверджує це, роблячи наші знання міцними, перетворюючи їх у переконання. Ми переконані, що і завтра, і післязавтра, і через рік сонце буде сходити на сході, а заходити на заході. Наші переконання базуються на знаннях, але будь-яке знання кінцеве й обмежене. Воно обмежується можливостями людини, можливостями часу, у якому вона живе. Навколишній світ людини нескінченний у часі і просторі, він містить у собі нескінченно велику розмаїтість властивостей, якостей, явищ. Чи можна пізнати все? Нікому і ніколи. У світі завжди є щось недоступне нашому сьогоднішньому пізнанню" хоча, як уже говорилося вище, пізнаване взагалі. Там, де неможливо з тих чи інших причин пізнання, там нерідко відкривається поле діяльності для віри. Ми віримо там, де не знаємо точно.

Відзначимо відмінність віри і знання, скажемо словами Платона: "А тим часом переконанням володіють ті, що довідалися, і ті, що повірили ". Таким чином, бути переконаним у чому-небудь можна як на основі віри, так і на основі знання.

У переконанні-вірі переважає суб'єктивна впевненість. Вона може породжуватися неусвідомленими емоціями і почуттями, різноманітними інтуїціями. При цьому Немає потреби в аргументації, раціональній доказовості. На противагу цьому для переконань-знань характерна опора на достовірну інформацію, логічну обґрунтованість.

У житті людини важливу роль відіграє кожен з цих видів переконання. Переконання це усвідомлена потреба особистості діяти відповідно до своїх ціннісних орієнтацій.

Давно помічено, що особисто значимі, дорогі людині переконання багато в чому визначають її практичну діяльність, поведінку. І не випадково багато хто самовіддано відстоює їх.

Переконання притаманні людині з будь-яким типом світогляду, але джерела їх різні. Одним з них є життєвий досвід. Осмислюючи реальні факти свого повсякденного буття, життя оточуючих людей, людина приходить до важливих для себе висновків і узагальнень. Нерідко переконання виникають не в результаті міркувань, а в підсумку мимовільного засвоєння якоїсь думки, готового висновку чи під впливом почуттів і настроїв.