7. Ціннісні виміри людського життя. Смерть і безсмертя

Духовні прагнення, ідеали, принципи, норми моралі належать не стільки до сфери дії інтересів, скільки до сфери цінностей. Стимули і причини людської діяльності набувають тут подальшого розвитку: потреби, перетворені на інтереси, у свою чергу, "перетворюються" на цінності. Зміст цінностей зумовлений культурними досягненнями. Світ цінностей – це насамперед світ культури у широкому розумінні, це сфера духовної діяльності людей, їхньої моральної свідомості, уподобань – тих оцінок, якими виражається міра духовного багатства людини.На перший план тут виступає вже не те, що безумовно необхідне, без чого не можна існувати (це вирішується на рівні потреб), не те, що вигідно з погляду матеріальних умов життя (це рівень дії інтересів), а те, що відповідає уявленням про призначення людини і її гідність, ті моменти в мо­тивації поведінки, в яких має прояв самоствердження людини і свобода особистості. Ціннісні стимули торкаються особистості, структури самосвідомості, особистих потреб. Без них немає ні розуміння суспільних інтересів, ні подвигу, ні справжнього самоствердження людини.

Отже, цінності – це поняття, яким широко послуговуються у філософії для акцентування на людському, соціальному та культурному значенні тих чи інших явищ дійсності. Тобто цінності – це рівень значущості одного стосовно іншого в певній системі. Вся багатоманітність предметів людської діяльності, суспільних відносин і включених у них природних явищ може виступати як "предмет цінності", тобто оцінюватись у плані істини, добра, краси тощо. Йдеться про такі цінності, як гносеологічні (наприклад, істина) моральні норми, принципи), естетичні (краса) та ін.

Моральні уявлення, мотиви, уподобання діють у всіх сферах діяльності людини. Ставлення до діяльності формується у людини на рівні її самосвідомості, у якій особливе місце посідають ціннісні орієнтації – найважливіші елементи внутрішньої структури особистості, закріплені її життєвим досвідом, всією сукупністю її переживань. Основним змістом цих орієнтацій можна вважати політичні, світоглядні, моральні переконання, глибокі та постійні уподобання, моральні принципи поведінки. Саме тому в будь-якому суспільстві цінність орієнтації як елемента саморегуляції поведінки людини є предметом виховання, цілеспрямованого впливу.

У системі цінностей особливою, абсолютною цінністю є людина. З її інтересами як родової та соціальної істоти співвідносяться інші цінності – як матеріальні, так і духовні (хоча всі цінності в кінцевому підсумку є духовними утвореннями). Усі вони так чи інакше пов'язані з цінністю лю­дини, виявляють різне ставлення до неї або, за словами І. Канта, до людства у собі і в інш ій людині.

Смерть і без­ смер­ тя

Про­ бле­ ма смерті - од­ на з фун­ да­ мен­ таль­ них на­ уко­ вих, філо­ софсь­ ких та релігійних про­ блем. Мож­ на виділи­ ти два підхо­ ди: до­ хри­ с­ ти­ янсь­ кий (міфо­ логічний) та хри­ с­ ти­ янсь­ кий (те­ о­ логічний).

Став­ лен­ ня дав­ ньої лю­ ди­ ни до смерті не є не­ га­ тив­ ним. До неї го­ ту­ ють­ ся, зустріча­ ють усвідо­ мле­ но, спокійно і без стра­ ху. В куль­ ту­ рах, де індивід на­ бу­ ває пев­ ної ав­ то­ номії бут­ тя і ут­ вер­ д­ жується усвідо­ млен­ ня са­ моцінності, смерть на­ бу­ ває трагічно­ го за­ барв­ лен­ ня. Смерть має біологічні, соціаль­ но-куль­ турні та світо­ глядні виміри

Смерть - це при­ род­ ний кінець будь-якої істо­ ти, при­ пи­ нен­ ня життєдіяль­ ності ор­ ганізму, яке ви­ ра­ же­ не у при­ пи­ ненні нор­ маль­ но­ го обміну ре­ чо­ вин між ор­ ганізмом і зовнішнім се­ ре­ до­ ви­ щем.

Че­ рез свої творіння, вне­ сок у ма­ теріаль­ ну й ду­ хов­ ну куль­ ту­ ру, че­ рез по­ ли­ шені по собі спо­ га­ ди лю­ ди­ на на­ бу­ ває пев­ но­ го без­ смер­ тя. Але мож­ ливість без­ смер­ тя за­ кла­ де­ но ли­ ше в соціаль­ но­ му житті.