3. Сенс життя людини

Сенс жит­ тя по­ ля­ гає в ре­ алізації по­ треб суспільства в лю­ дині та влас­ но­ го по­ кли­ кан­ ня кож­ ної з них. Виз­ на­ чен­ ня сен­ су жит­ тя пов’яза­ не з ро­ зумінням ме­ ти жит­ тя як уяв­ но­ го чи очіку­ ва­ но­ го ре­ зуль­ та­ ту на­ шої діяль­ ності та з ви­ бо­ ром життєво­ го шля­ ху. Сенс жит­ тя при­ та­ ман­ ний жит­ тю с са­ мо­ го по­ чат­ ку. Сенс жит­ тя - за ме­ жа­ ми жит­ тя. Сенс жит­ тя ство­ рюється са­ мою лю­ ди­ ною. Сенс жит­ тя за­ ле­ жить від ро­ зуміння жит­ тя, має індивіду­ аль­ ний ха­ рак­ тер.

Сенс жит­ тя - світо­ гляд­ не та філо­ софсь­ ке по­ нят­ тя, яке містить су­ купність уяв­ лень про сутність лю­ ди­ ни, цілі та цінності її існу­ ван­ ня , а та­ кож мож­ ливі й до­ пу­ с­ тимі спо­ со­ би й шля­ хи їх ре­ алізації.

Зміст цінно­ с­ тей обу­ мов­ люється куль­ тур­ ни­ ми до­ сяг­ нен­ ня­ ми. До сфе­ ри цінно­ с­ тей за­ ле­ жать ду­ ховні праг­ нен­ ня, іде­ а­ ли, прин­ ци­ пи, нор­ ми мо­ ралі. Світ цінно­ с­ тей - це світ куль­ ту­ ри в ши­ ро­ ко­ му ро­ зумінні, це ду­ хов­ на діяльність лю­ дей.

34. Поняття і природа цінностей

Цінність - це рівень зна­ чу­ щості од­ но­ го сто­ сов­ но іншо­ го в певній си­ с­ темі.

Ду­ ховні цінності поділя­ ють­ ся на гно­ се­ о­ логічні (істи­ на), етичні (мо­ раль), ес­ те­ тичні (кра­ са)

Стійка ціннісна струк­ ту­ ра зу­ мов­ лює цілісність осо­ би­ с­ тості, вірність пев­ ним прин­ ци­ пам, здатність до во­ льо­ вих зу­ силь, на­ по­ лег­ ливість у до­ сяг­ ненні ме­ ти. У си­ с­ темі цінно­ с­ тей аб­ со­ лют­ ною є лю­ ди­ на, в свою чер­ гу най­ ви­ щою цінністю для лю­ ди­ ни є жит­ тя. Не­ о­ станніми та­ кож є сво­ бо­ да, рівність, спра­ вед­ ливість

Ви­ ща цінність пізнан­ ня і на­ вчан­ ня, рушійна си­ ла і ре­ зуль­ тат на­ уко­ вої діяль­ ності - це істин­ не знан­ ня, по­ до­ лан­ ня за­ блу­ д­ жен­ ня

При­ ро­ да - об’єктив­ на ма­ теріаль­ на дійсність у всій ба­ га­ то­ манітності та єдності ії форм. Во­ на первісно да­ на, не­ с­ тво­ ре­ на лю­ ди­ ною, пе­ ре­ дує сус-пільству та людській життєдіяль­ ності, ут­ во­ рю­ ю­ чи їхню все­ за­ галь­ ну і не­ обхідну пе­ ре­ ду­ мо­ ву

В су­ часній на­ уці при­ ро­ да трак­ тується як: 1. су­ купність при­ род­ них умов існу­ ван­ ня цивілізації; 2. пред­ мет людсь­ кої праці, її ре­ чо­ вин­ ний ма­ теріал, на яко­ му і за до­ по­ мо­ гою яко­ го здійснюється прак­ ти­ ка; 3. об’єктив­ не ма­ теріаль­ не на­ ча­ ло в самій лю­ дині; 4. ма­ теріаль­ на дійсність, за до­ по­ мо­ гою якої в прак­ тиці об’єктивізу­ ють­ ся й уре­ чев­ лю­ ють­ ся відно­ си­ ни лю­ дей; 5. мож­ ли­ вий і дійсний пред­ мет праці та об’єкт пізнан­ ня; 6. за­ галь­ ний і го­ ло­ вний об’єкт на­ уко­ во­ го знан­ ня та пізнан­ ня; 7. пред­ мет­ ний людсь­ кий світ, в при­ родній ре­ чо­ вині яко­ го про­ яв­ ляється ма­ теріалізо­ ва­ на людсь­ ка життєдіяльність

На­ вко­ лишнє се­ ре­ до­ ви­ ще за­ зви­ чай поділя­ ють на дві ча­ с­ ти­ ни: при­ род­ не і штуч­ не се­ ре­ до­ ви­ ще. До при­ род­ но­ го се­ ре­ до­ ви­ ща на­ ле­ жать ті ма­ теріальні си­ с­ те­ ми, які ви­ ник­ ли по­ за і не­ за­ леж­ но від лю­ ди­ ни, але ста­ ли або мо­ жуть ста­ ти об’єктом її діяль­ ності. Штуч­ не се­ ре­ до­ ви­ ще охоп­ лює ма­ теріальні та соціальні умо­ ви життєдіяль­ ності лю­ ди­ ни, об’єкти ес­ те­ тич­ но­ го і мо­ раль­ но­ го став­ лен­ ня лю­ ди­ ни до при­ ро­ ди. Це став­ лен­ ня охоп­ лює та­ кож і ро­ зуміння гли­ бин людсь­ кої душі