- •1.1. Структура програми курсу «історія росії»
- •1.2. Програма
- •Змістовий модуль 1. Російська централізована держава (16 ст. – друга пол. 17 ст.)
- •Змістовий модуль 2. Становлення та розвиток російської імперії наприкінці 17 ст. – 18 ст.
- •Тема 11. Зовнішня політика Росії в сер. – II пол. 18 ст. Міжнародне становище Росії, перспективні цілі її зовнішньої політики. Російська держава у роки Семирічної війні.
- •Структура залікового кредиту курсу
- •Тема 3: Росія в і половині - середині 17 ст.
- •Джерела та література до змістового модуля 1: Джерела:
- •Література:
- •1.4. Тематичний план семінарських занять змістовий модуль 1. Російська централізована держава (16 ст. – і пол. 17 ст.) – 6 год.
- •Тема 1: Російська централізована держава наприкінці 15 ст. – і треті 16 ст.
- •Тема 2: Росія в середині – іі половині 16 ст. Іван іv.
- •Змістовий модуль 2. Російська імперія наприкінці 17 ст. – 18 ст. – 6 год.
- •Тема 4: Росія наприкінці 17 ст. – першої чверті 18 ст.
- •Реформи Петра I, перетворення Росії на абсолютну монархію.
- •Соціально-економічна політика уряду в і чверті 18 ст., соціальний рух.
- •Тема 5: Росія в середині – другій половині 18 ст.
- •Тема 6: Основні напрямки та підсумки зовнішньої політики Росії в середині –другій половині 18 ст.
- •Джерела та література до змістового модуля 2: Джерела:
- •Література.
- •1.5. Контрольні питання
- •Змістовий модуль 1. Російська централізована держава (16-пер. Пол. 17 ст.)
- •Змістовий модуль 2. Становлення та розвиток Російської імперії наприкінці 17 – 18 ст.
- •Зміни міжнародного становища Росії та основні напрямки зовнішньої політики у петровський період.
- •1.6. Завдання до самостійної роботи за курсом Змістовий модуль 1. Російська централізована держава (16 – перша пол. 17 ст.)
- •Змістовий модуль 2. Становлення та розвиток Російської імперії наприкінці 17ст. – 18 ст.
- •1.7. Розподіл балів, що присвоюються студентам
- •1.8. Індз: історичне есе ”Роль особи в історії Росії (16-18 ст.Ст.)”
- •Частина іі. Навчальний матеріал з курсу „історія росії”
- •2.1. Загальна характеристика історичного розвитку росії.
- •Підсумки.
- •2.2. Навчальний матеріал з курсу „історія росії”
- •Для студентів 3 курсу історичного факультету ( 16-18 ст.Ст.)
- •Російська централізована держава.
- •Органи влади та управління у іі половині XVI ст.
- •Етапи розвитку приказової системи
- •Органи влади та управління у іі половині XVI ст.
- •Б оярська дума митрополіт
- •Рада до 1561 р.) (з 1589 р.)
- •Основні напрямки зовнішньої політики Івана Грізного.
- •Етнотериторіальне розширення Росії у іі половині 16 ст.
- •Місництво.
- •Чини-звання в Російській централізованій державі
- •Служба по „отечеству”. Ієрархія.
- •Основні етапи оформлення кріпосного права в Росії
- •Смута. Династична, політична, соціально-економічна криза кінця 16 – початку 17 ст.Ст.
- •Характеристика основних етапів Смути
- •Генеалогічне походження династії Романових
- •Родинний зв'язок Рюриковичів та Романових
- •Традиційна трактова походження роду Романових
- •Обрання на царство Михайла Романова.
- •Романови на російському престолі 17 ст. – поч. 20 ст. Михайло федорович
- •Росія в середині – другій половині 17 століття.
- •Приказна система Росії у XVII ст.
- •Церковний розкол у Росії
- •Російська імперія 18 ст. Передумови реформ Петра і
- •«Табель про ранги»: класи і чини, що дають право на дворянство
- •Форма почесного звертання (відповідно до «Табелі про ранги»)
- •Воєнні реформи Петра і
- •Економічні реформи Петра і
- •Державно-адміністративні реформи Петра і
- •Оцінка петровських перетворень в історіографії
- •Передумови палацових переворотів
- •Російська монархія „епохи палацових переворотів”(1725-62 рр.)
- •Ремеслена
- •Павло і (1797-1801 рр.)
- •Основні напрямки зовнішньої політики та територіальне розширення Росії наприкінці 17 - 18 ст.Ст.
- •Династичні шлюби романових
Служба по „отечеству”. Ієрархія.
Чини (службове становище) |
Обов’язки, яки виконували
|
Думні чини: а) бояри, б) окольничі, в) думні дворяни, г) думні дяки. |
Брали участь у засіданнях Боярської Думи. |
Путні бояри: стольники, ловчі, конюші та ін |
Очолювали путі – окремі галузі палацевого господарства |
Московські чини |
Несли службу при дворі (у тім числі у приказах) |
Повітові чини: дворяни городові Провінційна служба. |
Ополчення. Основна маса дворян. Діти боярські. |
Основні етапи оформлення кріпосного права в Росії
Однією з характерних рис Російської централізованої держави було те, що вона сформувалося у період пізнього феодалізму. Важливим наслідком цього було становлення кріпосного права, початок загальнодержавного оформлення якого хронологічно співпадає із формуванням владних структур Російської централізованої держави.
Кріпосне право це сукупність юридичних норм феодальній держави, які закріплюють найбільш повну форму селянської залежності від феодала. В історичному плані терміном кріпосне право зазначаються:
1) система соціальних відносин;
2) їхня юридична форма.
Основними причинами встановлення кріпацтва були: низка продуктивність селянських господарств, суворі природно-кліматичні умови, економічна залежність селян від феодалів ще з часів „Руської правди”, необхідність укріплення соціальної основи централізованої держави – служивого прошарку та забезпечення феодалів дармовою робочою силою за рахунок прикріплення селян до землі и до феодалу.
Процес оформлення кріпосного права у загальнодержавному масштабі був тривалим, що дозволяє виділити декілька етапів.
1497 р. – Судебник Івана ІІІ – початок загальнодержавного закріпачення селян. Право переходу селян обмежено двома тижнями на рік, після виплати «пожилого» (26 листопаду, Юр’єв день осінній). «Пожилое» – платня за проживання на землях феодала.
1550 р. – Судебник Івана IV. Підтвердження права переходу в Юр’єв день, зріст «пожилого».
1581 р. – Введення “заповідних лет”. Заборонений перехід в Юр’єв день до спеціального розпорядження. Вченим вірогідно не звісно, чи вводилися «заповідні літа» на усій території водночас або регіонально; на якийсь конкретний період чи безстроково. Скоріше за все, формального письмового указу не було.
В 80-90-е роки XVI ст. складаються писцеві книги. Усе населення Росії до 1592 року було занесено до спеціальних книг, після чого стало можливо установити кому з феодалів належали селяни. Ряд істориків вважає, що тоді ж з'явився указ, який ввів кріпацтво.
1597 р.– Указ про введення 5-літнего строку розшуку збіглих селян. Ця практика отримала назву «урочних літ». Тоді ж кабальні холопи (людина, яка попала в рабство за борги), утрачали право повернути вільність після виплати боргів. Добровільні холопи (людина, яка служила за вільним наймом), після півроку перетворювалася у повних холопів. Вільність можливо було повернути тільки після смерті хазяїна.
1607 р. – Уложення царя Василя Шуйського встановлювало 15-річний строк розшуку збіглих селян. У 1619 р., 1637 р., 1642 р. видавались укази, які встановлювали різні строки державного розшуку збіглих селян.
1649 р. – Соборне Уложення Олексія Михайловича, остаточно оформлює кріпацтво в Росії. Глава XI – «Суд о селянах» ввела безстроковий розшук для збіглих селян, остаточно заборонила будь-який перехід селян від одного власника до другого. Кріпосний стан передавався в спадщину. Кріпацтво розповсюджувалося на казенних и палацових селян, яким заборонялося покидати общини. Глава XIX «О посадських людях» ліквідувала біли слободи та заборонила переходити з посаду у посад під страхом страти. Таким чином, к середині XVII ст. усе податне населення країни було прикріплено до землі або до посаду.
Можливо виділити дві основні історичні концепції закріпачення селян.
„Указне” закріпачення селян – введення кріпацтва за ініціативою державної влади, яка виходила з потреб обороноздатності країни та забезпечення інтересів служивого прошарку. Цю точку зору розділяли Карамзін М.М., Соловйов С.М., Костомаров М.І., Веселовський С.Б., Греков Б.Д., Скринніков Р.Г.
Кріпацтво виникло на практиці в наслідку реальних умов господарського розвитку, державна влада оформила юридично те, що вже існувало. До цієї точки зору належали Ключевський В.Й., Погодін М.П., Д’яконов М.А.