6. Детермінізм Лапласа

Другий закон Ньютона дає змогу виразити зв'язок станів механіч­ної системи у вигляді закону динамічного типу. В ньютонівському розумінні причиною зміни стану руху тіла виступає зовнішня дія на нього, при цьому початковий стан тіла є умовою його руху. В лапласївському розумінні початковий стан тіла розглядається як причина його кінцевого стану, а зовнішня дія на нього є умовою руху тіла.

При всіх відмінностях ньютонівське тлумачення причини як сили, що обумовлює механічний рух, і лапласівське тлумачення причинності як зв'язку станів механічної системи пов'язані одне з одним. Визначен­ня причинної обумовленості механічного об'єкта веде до визнання де­термінованості його станів і, навпаки, визнання детермінованого ста­ну пов'язане з визнанням обумовленості руху об'єкта певною силою.

Лапласівський детермінізм (твердження про можливість точного передбачення руху механічних об'єктів) являє собою визнання пізнаваності законів, що відображають зв'язок станів механічного об'єкта, а отже, пізнання причинних зв'язків, що обумовлюють його рух.

Лапласівський детермінізм в класичній механіці збігається з мате­матичним детермінізмом. Диференціальні рівняння, які описують рух механічної системи, при заданих початкових умовах мають тільки один розв'язок, за допомогою якого можна визначити поведінку цієї системи в майбутньому.

Другий закон Ньютона виражає в опосередкованій формі необхід­ний зв'язок між початковим станом системи та її станом в наступний момент часу при заданих зовнішніх діях на систему. Він виражає те, що даний початковий стан при заданих умовах неодмінно детермінує наступні стани, які, в свою чергу, детермінують свій наступний стан і т. д. Тому поняття необхідного зв'язку станів, так званий класичний детермінізм, може бути сформульоване так: з одного і того самого по­чаткового стану при однакових зовнішніх умовах виникає один і той самий ряд станів системи.

Необхідний зв'язок станів системи Лаплас ототожнював з причин­ним зв'язком, вважаючи, що сучасний стан Всесвіту е наслідком його попередніх станів та причиною наступних. Стан світу в даний момент, на його думку, визначає стан світу в будь-який інший наступний момент часу. Він вважає, що поняття необхідного зв'язку станів можна застосовувати не лише до Всесвіту в цілому, а і до скінченних систем. Кожне явище в природі — необхідний наслідок її законів. Випадкові причини, за Лапласом, це уявні, що насправді не існують, вони відкидаються в процесі розширення границі людського знання. Визнання об'єктивного зв'язку станів природних процесів є великою заслугою лапласівського детермінізму. Проте не можна погодитися з його погля­дом на випадкове, .як на таке, причину чого ми не знаємо. Категорія випадковості у Лапласа перетворюється в чисто суб'єктивну категорію

Лаплас визнає, що причинні зв'язки пізнаванні, і підкреслює, що на­ше знання цих зв'язків все більше розширюється і поглиблюється, наближаючись до повного і вичерпного знання. «Розум,— писав він,— який для якогось даного моменту часу знав би всі сили, що діють в природі, та відносне розташування її складових частин, якби він до того ж був достатньо великий, щоб піддати ці дані аналізу, охопив би в одній формулі рух найбільших тіл Всесвіту і найменшого атома, для нього не було б нічого неясного, і майбутнє, так само як і минуле, стало б перед його поглядом».

Іншими словами: якби демон Лапласа (прообраз всеосяжного розу­му) був у змозі фіксувати в будь-який момент положення і швидкості всіх атомів Всесвіту, всі сили, що діють на них, якби для нього не іс­нувало ніяких математичних труднощів, та щоб він міг миттєво ро­бити найскладніші розрахунки, то він міг би, за Лапласом, дати відомості про всю минулу та майбутню долю світу, передбачити всі події. У цьому полягає суть лапласівського детермінізму.

Механізм лапласівського детермінізму виходить з того, що зв'язок станів будь-яких об'єктів може бути описаний за допомогою понять і законів класичної механіки. Світ, за Лапласом, є сукупністю матеріальних точок, що змінюють свій стан під дією механічних сил, описуючи при цьому певні траєкторії. Корені обмеженості лапласівської концепції причинності полягають в універсалізації механічної картини світу.

Динамічна закономірність, що формулюється в механіці", відобра­жає об'єктивні, причинні зв'язки фізичних процесів. Проте причин­ність у динамічній закономірності однобічна. В законах класичної механіки причинність виступає як однозначна неминучість.

Причинність, яка є однією з форм зв'язку, однобічно відображає загальний зв'язок та взаємообумовленість об'єктів. Але вона відобра­жає також внутрішньо притаманну властивість матерії, що рухається в просторі й часі, спричиняти всю різноманітність явищ оточуючого нас світу, бути активним началом всіх його змін.

Отже, лапласівський детермінізм виражає одне з розумінь зако­номірностей зміни фізичних процесів в часі, яке виросло на грунті класичної механіки. Раціональним у цьому детермінізмі є визнання об'єктивності і пізнаванності зв'язку станів. Обмеженість його поля­гає в запереченні об'єктивного характеру випадковості та в абсолюти­зації механічної картини світу.