23.Особливості заповнювачів для легкого бетону, їх різновиди.

Дрібний заповнювач призначений для зниження витрати цементного тіста, що заповнює пустоти між зернами крупного заповнювача, та запобігання розшаруванню бетонної суміші. Якість його залежить від структурно мінералогічних особливостей, форми і крупності зерен, вмісту різних фракцій, шкідливих домішок.

До природних пористих заповнювачів відносяться продукти подрібнення вулканічних (пемза, туф) або легких осадових порід(вапняк-черепашник, опока, датоміт). Штучні пористі заповнювачі одержують спучуванням при випалювання легкоплавких глин(керамзит) або деяких вулканічних порід(перліт, вермикуліт) та шлакових розплавів( шлакова пемза0, А ТАКОЖ СПІКАННЯМ СУГЛИНКІВ З ДОДАВАННЯМ 8..10% кам’яного вугілля на агломераційних машинах(аглопорит).

Заповнювачами легких бетонів служать золи, щебінь та пісок з палиниз шлаків, зольний аглопорит, випалений або невипалений гравій та ін. продукти з промислових відходів. Найкращі показники легких бетонів забезпечують заповнювачі із дрібнозернистою структурою, найменшим коефіцієнтом форми та мінімальним вмістом слабких зерен. Для одержання довговічних легких бетонів морозостійкість крупних пористих заповнювачів має бути не менше 15 циклів при втраті маси 8..10 %, а кофіцієнт розмякшення – не менше 0,8.

24. Хімічні та мінеральні добавки до бетонів, їх вплив на властивості суміші та бетону.

Добавки до б е т о н і в. Добавками для бетонів служить неорганічні та органічні речовини або Кх сумшн (комплекси), за рахунок введення яких регулюються або забезпечуються спеціалъні влас-тивості бетонних сумішей та бетонів. За основним ефектом дії добав­ки поділяють на наступні види:

- ті, що регулюють реологічні властивості, тужавлення та пористість бетонних сумішей, твердіння бетону;

- ті, що надають бетону спеціальні властивості;

- ті, що регулюють і водночас надають різні властивості бетонним сумішам та бетонам

- мінеральні порошки - замінники цементу.

Основні напрямки вдосконалення технології бетону з використанням ХіМіЧНИХ добавок пов'язані зі зниженням витрат праці при виконанні робіт на заводах збірного залі3обетону та у моногатному будіВНИЦТВі, значним скороченням частки важких ручних операцій, підвищенням якості бетону, його міцності, морозостійкості водонепроникності та корозійної стійкості, економією цементу. 3 допомогою добавок вдається змінювати та регулювати строки твердіння бетону, надавати йому нові властивості, наприклад бактерицидність, Найбілъш розповсюдженими є пластифікуючі добавки . Використання суперпластифікаторів дозволяє знижувати трудоємність формування залі3обетонних виробів в 2...4 рази і бетонування МОНОЛіТНИХ конструкщй та споруд в 5... 7 разів, в ряді випадків повністю виключити вібрацію. Великі МОЖЛИВОСТі регулювання водопотреби бетонної суміші за допомогою суиерпластифікаторів і значного зниження водоцементного відношення забезпечують одержання високоміцних бетонів. Поряд з індивідуальними все більшого розповсюдження отримують к о м п л е ксні добавки з більш універсальним ефектом.

Дисперсні мінеральні добавки (наповнювачі) поділяють на активні та інертні. Інертні добавки отримують тонким подрібненням пісків, вапняків, доломітів, лесу та інших порід, яким не притаманна гідравлічна активність. До активних мінералъних добавок (діатомітів, трепелів, опоки, зол, гранульованих доменних шлаків та ін.), що вводяться до бетонної суміші, висуваються ті ж вимоги, що і при отриманні портландцементу, пуцоланового та шлакопортландцементу.При використанш мінеральних добавок небажаним є збільшення водопотреби бетонної суміші.

Однією з ефективних добавок, що вводяться до бетону замість частини портландцементу, є зола-винос ТЕС. Доля її може досягати 30% маси в'яжучого.