26. Загальні властивості бетону. Міцність. Морозостійкість. Водонепроникність.

Під р у х л й в і с т ю бетонної суміші розуміють її здатність розпливатися під дією власної_маси. Характеристикою рухливості є осадка конуса (ОК) бетонної суміші, ущільненої штикуванням. Суміші, що мають осадку конусу 5...15 см, вважаються рухливими, вони легко перемішуються і вже При невелйкій механічній дії заповнюють форму.

Тріщиностійкість бетону визначається в основному міцністю бетону при розтязі і призмовою міцністю, модулем пружності, усадкою, граничним розтягом.

Модуль пружності виражається відношенням напруження у бетоні до пружної деформації : при зростанні класу бетону від В7.5 до В22.5 модуль збільшується приблизно від 2.25х10⁴ до 3х10⁴ МПа.

Граничний розтяг хар-зує гранична відносна деформація бетону, що росте із підвищенням марки, використанням цементів без мінеральних добавок, введенням ПАР і полімерів в бетонну суміш.

В умовах дії водних наносів, наприклад при використані води гірських потоків, бетон піддається механічному зносу, тому він повинен бути стійким до ударів та стиранню.

Найважливішою для бетону властивістю є міцність, яка головним чином за­лежить від активності цементу (Кц) і водоцементного (В/Ц) або цемен­тно-водного (Ц/В) відношення. Із підвищенням активності цементу і цементно-водного відношення при належному ущільненні міцність бетону зростає практично лінійно. Ця найважливіша у технології бе­тону залежність виражається формулою: Rб = ARц (Ц/В – С)

де А, С - емпіричні коефіцієнти, що враховують вплив якості запов­нювачів та інших факторів (в середньому А = 0,6, С = 0,5). З формули слідує, що при постійних матеріалах, технології виготовлення та умо­вах твердіння міцність бетону визначається цементно-водним відно­шенням, тобто відношенням маси цементу до маси води у бетонній суміші.

Морозостійкість бетону характеризується найбільшим числом циклів поперемінного заморожування І відтаювання, що спро­можні витримати зразки проектного віку без зниження міцності більш ніж на 5%, і призначається в залежності від кліматичних умов району будівництва з урахуванням особливостей експлуатації конструкцій (табл. 4.2). Для важкого гідротехнічного бетону звичайно призначаються проектні марки бетону по морозостійкості: 50, 75, 100, 150, 200, 300,400,500.

Високою морозостійкістю буде володіти бетон, об'єм резервних пор якого в одиниці об'єму більше можливого приросту об'єму води, що наповняє відкриті пори, при переході її в стан льоду. Такий приріст об'єму становить приблизно 8%.

Водонепроникність бетону характеризується най­більшим тиском, при якому не спостерігається просочування води крізь зразки. Для бетонних конструкцій товщиною 150 мм і більше водонепроникність визначають на зразках-циліндрах діаметром і ви­сотою 150 см. Для бетонних тонкостінних конструкцій водонепроник­ність рекомендується визначати на зразках-плитках розмірами 10x10, 15x15 або 20x20 см і товщиною, рівній товщині конструкції або гідроізолюючого шару.

Марка по водонепроникності призначається в залежності від на­пірного градієнта (відношення максимального напору води до товщи­ни конструкції) і характеру призначення конструкції . При достатній вологості середовища водонепроникність істотно збільшується по мірі збільшення тривалості тверднення за рахунок зменшення обсягу пор при гідратації цементу. Вона зростає в 2-3 рази від 28- до 90- добового віку.