54. Асфальтові розчини та бетони, класифікація, основи технології.

Асфальтові бетони та мастики - штучні будівельні матеріали, отримані в результаті твердіння раціонально підібраних однорідних сумішей бітумів (дьогтей) з мінеральними заповнювачами. Мастики на відміну від бетонів не містять заповнювач, вони представляють собою пластичні суміші органічних в’яжучих із порошкоподібними або волокнистим наповнювачем.

Асфальтові бетони використовують в гарячому, теплому та холодному станах. Асфальтові бетони класифікують за способом ущільнення на трамбовані, вібровані та литті.За призначенням класифікують на дорожні, гідротехнічні, кислотостійкі та декоративні.

Мастики класифікують за видом в’яжучого (бітумні, дьогтеві, бітумно-гумові, бітумно-полімерні та ін.), за використанням (гарячі та холодні), за призначенням (гідроізоляційні, антикорозійні, покрівельні, герметизуючі та ін.).

Основними компонентами асфальтових бетонів є бітуми, мінеральний порошок, пісок та щебінь.Асфальтобетонні суміші виготовляють на спеціалізованих заводах і установках, звідки в гарячому, теплому або холодному станах доставляють до місця проведення робіт.

Приготування асфальтобетонної суміші включає наступні операції: висушування та нагрів матеріалів до робочої температури, дозування і переміщування. Сушка та нагрівання мінеральних матеріалів виконується в сушильних барабанах до температури 160…180⁰С. Гарячі мінеральні матеріали сортуються на окремі фракції, поступають на дозування по масі, а потім у витратний бункер та змішувач. Після попереднього перемішування заповнювачів і мінерального порошку в суміш подається розплавлений бітум з температурою 150…165⁰С. Загальна тривалість перемішування дрібно- і середньозернистих сумішей 45…60 с, крупнозернистих 20…30 c. Готова гаряча асфальтобетонна суміш при випуску із змішувача має температуру 140…175⁰C. При введенні ПАР температура понижується до 120…150⁰C.

Асфальтові мастики (гарячі) найбільш поширені в будівництві. Їх поділяють на консистентні, які насиченні наповнювачами, та емалі, які містять порівняно невелику кількість порошку 10…30%.

Важливими умовами при виборі наповнювачів мастик є закріплення їх із бітумом, водостійкість та при необхідності кислото- та лугостійкість.

Склад та властивості мастик визначаються їх призначенням. Загальними вимогами до мастик є надійне щеплення з матеріалами, водо-, тріщино- і тепло стійкість. Для гідроізоляційних та покрівельних мастик важливе значення мають і водо- та паронепроникність, стійкість у мінералізованих водах, атмосферо- і морозостійкість, міцність при статичних та динамічних навантаженнях. Для склеювальних мастик – склеювальна здатність, антикорозійних – хімічна здатність.

Асфальтові гідроізоляційні мастики використовують для зовнішньої та внутрішньої гідроізоляції підземних частин будівель та споруд; конструкцій резервуарів та інших ємкостей; гідроізоляції напірних поверхонь гідротехнічних споруд і герметизації деформаційних швів; гідро- та пароізоляції стін міжповерхових перекриттів приміщень.

Покрівельні мастики призначені для наклеювання до основи покрівельного килима із бітумних рулонних матеріалів.

Дьогтеві мастики застосовують для наклеювання толевих матеріалів.