- •Основні властивості будівельних матеріалів. Класифікаційні ознаки.
- •2.Структурно-фізичні властивості.
- •3. Гідрофізичні властивості будівельних матеріалів. Гігроскопічність, капілярне всмоктування, водопоглинання, вологість, водостійкість.
- •4. Гідрофізичні властивості будівельних матеріалів. Водопроникність, паропроникність, гідрофільність, гідрофобність, вологісні деформації,морозостійкість.
- •5. Теплофізичні властивості будівельних матеріалів. Теплопровідність, термічний опір, теплоємність, теплостійкість.
- •6. Теплофізичні властивості будівельних матеріалів. Термічна стійкість, вогнестійкість, вогнетривкість, жаростійкість.
- •7. Фізико-механічні властивості будівельних матеріалів. Міцність, твердість, стиранність. Пружність, пластичність, крихкість.
- •8. Хімічні, технологічні, спеціальні та експлуатаційні властивості будівельних матеріалів.
- •10. Гіпсові в'яжучі. Основні властивості, що характеризують їх якість.
- •9. Загальні відомості про неорганічні в'яжучі речовини. Класифікація.
- •11. Повітряне будівельне вапно, властивості, застосування.
- •12. Види повітряного будівельного вапна, схеми твердіння вапна та вапняних розчинів.
- •13. Розчинне та рідке скло, магнезіальні в'яжучі.
- •14. Портландцемент. Основні визначення та поняття.
- •15. Цементний клінкер, сировина, технологія виробництва, хіміко-мінералогічний склад.
- •16. Основні властивості портландцементу, методи визначення.
- •17. Тужавлення та твердіння портландцементу. Основні поняття, строки.
- •18. Довговічність цементного каменю. Явище корозії.
- •19. Спеціальні види цементу. Їх характеристики, використання в будівництві.
- •20. Загальні відомості про бетони. Класифікація.
- •21.Характеристика матеріалів для важкого бетону.
- •22.Вимоги до крупного заповнювача до бетону, види властивості.
- •23.Особливості заповнювачів для легкого бетону, їх різновиди.
- •24. Хімічні та мінеральні добавки до бетонів, їх вплив на властивості суміші та бетону.
- •25. Основи технології та властивості бетонної суміші.
- •26. Загальні властивості бетону. Міцність. Морозостійкість. Водонепроникність.
- •27. Структура та міцність бетону. Закон міцності, поняття марки та класу бетону.
- •28. Основні принципи проектування складу бетону.
- •29. Різновиди важкого бетону (дрібнозернисті, литі, надміцні, дорожні, гідротехнічні, жаростійкі, протирадіаційного захисту, декоративні), їх властивості, застосування.
- •30. Легкі бетони.Бетони на пористих заповнювачах.Ніздрюваті та крупнопористі бетони. Властивості.
- •31. Загальні відомості про кам’яні природні матеріали.
- •32. Генетична класифікація гірських порід. Склад, структура.
- •33. Матеріали і вироби з природного каменю.
- •34. Видобування природного каменю. Обробка природного каменю
- •35.Керамічні матеріали та їх класифікація
- •36. Сировина для виготовлення кераміки. Добавки.
- •37. Сучасна технологія виготовлення керамічних виробів.
- •38. Основні види керамічних матеріалів.
- •39. Загальні відомості про залізобетон. Основи технології збірних залізобетонних конструкцій
- •40. Види збірних залізобетонних виробів. Застосування в виробництві
- •41.Загалні відомості про будівельні розчини. Застосування.
- •42. Властивості будівельних розчинів.
- •43. Види будівельних розчинів. Застосування.
- •44.Азбестоцементні вироби. Вимоги до вихідних матеріалів, технологія виробництва, хар-ка основних виробів.
- •45. Силікатні матеріали автоклавного твердіння. Силікатна цегла та силікатні бетони. Технологія, властивості, види виробів, використання.
- •46. Класифікація скла та сировина для його виготовлення.
- •47. Технологія виготовлення й властивості скла.
- •48.Види скла та вироби з нього. Склокристалічні матеріали. Ситали, кам’яне литво
- •50. Теплоізоляційні матеріали та вироби. Види матеріалів, властивості.
- •51. Акустичні матеріали та вироби, використання
- •52. Загальні відомості про органічні в’яжучі речовини. Бітуми й дьогті. Властивості бітумів.
- •53. Матеріали на основі бітумів і дьогтів. Показники якості. Застосування.
- •54. Асфальтові розчини та бетони, класифікація, основи технології.
- •55. Загальні відомості про полімерні матеріали і вироби. Склад і застосування.
- •56. Синтетичні полімери. Технологія полімерних матеріалів.
- •57. Основні види синтетичних полімерів, їх застосування
- •58. Деревні матеріали. Склад і будова деревини. Основні породи та їх властивості.
- •59. Властивості деревини. Вади деревини. Сушіння та захист деревини від гниття та вогню.
- •60. Матеріали та вироби з деревини. Сфери застосування.
- •49. Загальні відомості про теплоізоляційні матеріали. Способи поризації матеріалу……..41
9. Загальні відомості про неорганічні в'яжучі речовини. Класифікація.
Загальні відомості. Класифікація. Будівельними в'яжучими матеріалами називають матеріали призначенні для зв'язування різнорідних компонентів у штучні конгломерати (бетони, розчини, мастики та ін.). За складом їх можна розділити на: мінеральні (неорганічні), органічні та в'яжучі автоклавного твердіння.
Мінеральні в'яжучі – тонко дисперсні речовини, які при змішуванні з водою утворюють пластично-в'язке тісто, здатне внаслідок фізико-хімічних процесів самочинно тверднути й переходити у комбінований стан. Магнезіальні та шлаколужні в'яжучі, а також кислототривкий цемент замішують водними розчинами деяких солей та інших сполук. Залежно від умов твердіння мінеральні в'яжучі розподіляють на повітряні та гідравлічні.
Повітряні в'яжучі речовини здатні твердіти та зберігати міцність тільки на повітрі. До повітряних в'яжучих належать гіпсові, магнезіальні в'яжучі, повітряне вапно та рідке скло.
Гідравлічні в'яжучі речовини здатні твердіти і зберігати міцність, а іноді й підвищують її у часі не лише на повітрі, а й у воді. До цієї групи матеріалів належать портландцемент, глиноземистий цемент та в'яжучі на їх основі, гідравлічне вапно та вапняновміщуючі гідравлічні в'яжучі речовини, шлаколужні в'яжучі.
В’яжучі автоклавного твердіння – це речовини, здатні тверднути і давати міцний цементний камінь у автоклавах при підвищених температурі, тиску та вологості. До таких в’яжучих належать вапняно-кремнеземисті, вапняно-шлакові, нефеліновий цемент.
Для виробництва гіпсових в’яжучих речовин застосовують гірські породи, які складаються із двохводного гіпсу та ангідриду.Виробництво магнезіальних в’яжучих базується на природному магнезиті та доломіті.
Карбонатні гірські породи у вигляді вапняків, крейди, доломітів і мергелів є основою для отримання повітряного та гідравлічного вапна, романцементу, портландцементу. При виробництві портландцементу та його різновидів часто використовують штучні суміші вапняків або крейди та глинистих порід. Для цієї ж мети, а також для отримання змішаних клінкерних та безклінкерних цементів застосовують кремнеземисті гірські породи (діатоміт, трепел, опоку, вулканічний туф).
Високоглиноземисті породи (боксити), які складаються із гідроксиду алюмінію, використовують в суміші з вапняком для виробництва глиноземистого цементу. З побічних продуктів для виробництва різних в’яжучих речовин застосовують металургійні та інші шлаки, золи ТЕС. Виробляючи неорганічні в’яжучі, крім основної сировини застосовують різні спеціальні добавки, які надають в’яжучим потрібних властивостей.
10. Гіпсові в'яжучі. Основні властивості, що характеризують їх якість.
Властивості гіпсових в’яжучих речовин.Основні властивості гіпсових в’яжучих: тонкість помелу, водопотреба, строки тужавіння, міцність при згині та стиску, водостійкість.
Тонкість помелу характеризується масою гіпсового в’яжучого, яка лишається в наслідок просіювання на ситі з отворами розміром 0,2 мм. Залежно від ступеня помелу розрізняють в'яжучі грубого, середнього й тонкого помелу із залишком на ситі не більше як 23, 14 і 2% (позначаються відповідно І, ІІ, ІІІ).
Водопотреба гіпсового в’яжучого визначається кількістю води, необхідної для приготування гіпсового тіста стандартної консистенції і визначається за допомогою віскозиметра Суттарда (діаметр розпливу 1805 мм).
За строками тужавіння бувають такі в'яжучі: швидкотужавіючі (А), нормальнотужавіючі (Б) та повільнотужавіючі (В). Для перших двох груп початок тужавіння повинен наставати не раніше 2 та 6 хв., кінець не пізніше 15 та 30 хв. Для гіпсових в’яжучих групи В початок тужавіння настає не раніше 20 хв. Строки тужавіння визначаються на приладі Віка.
Міцнісні характеристики та марку гіпсового в’яжучого визначають випробуванням на згин і стиск зразків-балочок 40 40 160 мм з гіпсового тіста стандартної консистенції через 2 год. після виготовлення. Усі гіпсові в’яжучі діляться на 12 марок (табл. 1.) від Г2 до Г25, чисельне значення марки відповідає мінімальній границі міцності зразків на стиск у мегапаскалях (МПа).
Марки гіпсового в'яжучого
Марка |
RСТ, МПа не менш як |
RВИГ, МПа не менш як |
Марка |
RСТ, МПа не менш як |
RВИГ, МПа не менш як |
Г – 2 |
2 |
1.2 |
Г – 10 |
10 |
4.5 |
Г – 3 |
3 |
1.8 |
Г – 13 |
13 |
5.5 |
Г – 4 |
4 |
2.0 |
Г – 16 |
16 |
6.0 |
Г – 5 |
5 |
2.5 |
Г – 19 |
19 |
6.5 |
Г – 6 |
6 |
3.0 |
Г – 22 |
22 |
7.0 |
Г - 7 |
7 |
3.5 |
Г – 25 |
25 |
8.0 |
В умовних позначеннях базується марка гіпсового в’яжучого за міцністю, група по строкам тужавіння та тонкості помелу. Наприклад, маркою Г-5-А-ІІ позначено гіпс марки Г-5, швидкотужавіючий, середнього помелу.
Застосовують гіпсові в’яжучі для виготовлення гіпсової штукатурки, перегородочних стінових плит і панелей, вентиляційних коробів та інших деталей в будівлях і спорудах, які працюють при відносній вологості повітря, що не перевищує 65%.
