56. Синтетичні полімери. Технологія полімерних матеріалів.

Полімерами називають високомолекулярні сполуки, у молекулах яких елементарні ланки повторюються багаторазово. Ці ланки з’єднуються між собою ковалентними зв’язками в довгі ланцюги різної будови – лінійні, розгалужені, які утворюють пластичні й жорсткі просторові решітки.В залежності від наявності атомів, що входять до складу молекулярного ланцюга, полімери поділяються на:

| | | | - С – С – С – C | | | |	карболанцюгові, побудовані із зв’язаних між собою атомів вуглецю (поліетилен, полівінілхлорид).
| | | | - С – O – С – O | | | |	гетероланцюгові, побудовані зі зв’язаних між собою атомів вуглецю та атомів кисню, сірки, азоту, або фосфору (епоксидні, поліефірні). Їм характерна висока енергія зв’язку між молекулами, що робить їх міцними й теплостійкими.
СН3 СН3 СН3 | | | - Si – O – Si – O - Si | | | СН3 СН3 СН3	елементоорганічні полімери містять атоми вуглецю та кремнію, алюмінію, титану або інших елементів, що не входять до складу органічних сполук (наприклад, кремнійорганічні полімери).

Полімерні матеріали виготовляють наступними способами:

Вальцювання. Пластмаса формується в зазорі між валками, що обертаються. Виготовляються рулонні, плівкові та листові полімерні матерні матеріали.

Лиття під тиском застосовують переважно при виготовленні виробів із термопластів. Нагрітий полімер плунжером упорскують у розбірну форму, охолоджувану водою. Виготовляють облицювальну плитку, деталі для з’єднання труб.

Пресуванням виготовляють вироби на oснові термоактивованих полімерів у прес-формах та плоским пресуванням. Виготовляють пластики, фанеру, деревостружкові плити, текстоліти.

Зварювання й склеювання використовують для з’єднання заготовок із пластмас, виготовлення виробів заданої форми.

Напилення – це спосіб нанесення на поверхню будівельних виробів та конструкцій порошкоподібних полімерів, які при розплавленні прилипають до неї, а при охолодженні утворюють міцну плівку покриття. Напиленням створюють декоративне, антикорозійне покриття.

57. Основні види синтетичних полімерів, їх застосування

До синтетичних полімерів, які застосовують при виготовленні пластмас, належать поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид, полістирол, фенолальдегідні полімери, епоксидні полімери й ін.

Поліетилен має лінійну будову молекул, низьку розчинність, високу водостійкість та механічну міцність. Недоліками є низька теплостійкість (до 80^о С), погана адгезія (прилипання) до клеїв, схильність до старіння та враження гризунами. На основі поліетилену виготовляють труби, плівки, пінопласти.

Поліпропілен переважає поліетилен за теплостійкістю і механічними властивостями. Прозорий, не має запаху. Використовують для виготовлення плівок, облицювальних матеріалів, санітарно-технічних виробів.

Полівінілхлорид – білий порошок без запаху. Характерна стійкість до дії кислот, лугів, спирту, бензину, масел. Виготовляють труби, ємності, лінолеуму та ін.

Полістирол – безбарвні та кольорові гранули або білий крупнозернистий порошок. Характерна висока прозорість, стійкість до дії кислот, лугів. Досить крихкий. Виготовляють пінопласти, облицювальні плитки.

Фенолальдегідні полімери – із прес-поршків методом гарячого пресування виготовляють профілі, розетки та інші архітектурні деталі. Матеріали мають високу міцність, жорсткість, важкоспалимість.

Епоксидним полімерам притаманна хороша адгезія до різних будівельних матеріалів, незначна усадка, високі міцністні показники. Використовують для виготовлення клеїв, склопластиків, полімербетонів.