Звістка літопису про захоплення литовськими феодалами українських земель (1362 р.)

В сие лето (1362) Олгерд победи трех царков татарских и з ордами их, си есть, Котлубаха, Казчея, Дмитра; и оттоли от Подоля изгна власть татарскую. Сей Олгерд и инныя руския державы во свою власть при­ять, и Киев под Феодором князем взят и посади в нем Володымера сына своего; и нача над сими владети, им же отци его дань дояху.

Городельський привілей (1413 р.)2 (Витяги)

Пани (і) також бояри-шляхта земель наших... дарения-ми, привілеями і пожалуваннями, ним нами дарованими, да­ними, приділеними, тільки католики і римської церкви під­владні і кому герби пожалувані, господарюють, володіють і користуються, як пани і шляхта королівства Польського воло­діють і користуються.

Також пани і шляхтичі, названі вище, своїми вотчинами (батьківськими маєтками) на рівному праві володіють, як пани королівства Польського своїми звичайно (як прийнято) володі­ють і пожалуваннями нашими, на які мають грамоти, від нас діючі і затверджені твердістю вічної сили, подібним чином бу­дуть володіти і мати вільну змогу їх продавати, міняти, відчу­жувати, дарувати і на користь свою повертати, однак, з нашої згоди, особливо для кожного випадку даного, як для їх відчу­ження, обміну або даріння перед нами або нашими урядовца-ми, за звичаями королівства Польського, буде визначено.

9. ...Урядником призначаються тільки католицької віри по­клонники і підвладні святій римській церкві. Також і всі по­стійні уряди земські, які є посади, каштелянства, жалуються тільки сповідникам християнської (католицької) віри і до ради нашої допускаються і в ній присутні, коли обговорюються пи­тання про і благо держави, бо часто різниця у вірах приводить до різниці в умах (думках), і виявляються через це відомими такі рішення, яким належить у таємниці бути збереженими.

11. До цього ще додається, що названі вище пани і шляхти­чі Литви після смерті Олександра Вітовта, теперішнього князя, нікого не будуть мати або обирати великим князем і господарем Литви, як тільки кого король польський і його наступники, по­радившись із прелатами і панами Польщі і земель Литви, вва­жатимуть за необхідне обрати, поставити, помістити...

12. Зверх того, названими вище свободами, привілеями і милостями тільки ті пани і шляхтичі землі Литовської можуть володіти і користуватися, яким зброя і герби шляхтичів коро­лівства Польського пожалувані, і шанувателі християнської релігії, римській церкві підвладні, не схизматики³ або інші невіруючі.

Практична робота № 6

Тема: Магдебурське право на українських землях.

Магдебурзьке право

Стаття 1. Про радників (ратманів)

Коли було засновано місто Магдебург, воно набуло пра­ва за своєю доброю волею і за порадою наймудріших. На раду скликали (міщан), щоб вони вибрали шефенів і рад­ників (ратманів); шефенів — на тривалий термін, а рад­ників — на один рік... Ратмани збираються на міський суд, коли вони побажають, за порадою наймудріших, коли про­голошують заклик про допомогу, і (тоді вони) виклика­ються у відповідності з їхньою присягою... Коли хто не з'явиться на міський суд, коли дзенить дзвін, той платить шість пфенігів. Коли йому повідомляють про міський суд(а він не з'явиться), то він платить 5 шилінгів. Радники (ратмани) владні розглядати різноманітні справи, що сто­суються порушень правил щодо міри і ваги та продажу харчових припасів. Порушники цих правил повинні пла­тити штраф на суму ... 36 шилінгів.

Стаття 2. Про права дрібних торгівців

Якщо торгівці в чомусь провинились або не сплатили на­кладений на них штраф, порушивши клятву, дану місту або радникам (ратманам), і коли доведено, що цей поступок здійснено..., то порушника стрижуть і б'ють канчуком або він сплачує три шилінги, але це залежить від ратманів, що вони вирішать. Покараний таким чином стає безправним і не може перепродавати харчові припаси, хіба що ратмани йому дозво­лять. Такий же вирок поширюється і на інших людей, яких спіймали на торгівлі недоброякісними продуктами і вони не можуть більше мати лавку без дозволу ратманів.

Стаття 3. Про судові дні вищого (бурграфського) судді Наш вищий суддя, який тут засідає, засідає три рази на рік. Коли він (граф) не з'явиться в судовий день або коли там не буде шультгейса, то суд також відбудеться, оскільки шультгейс повинен знайти (запропонувати) бурграфові пер­шим рішення. Коли шультгейс не з'явиться на судове засі­дання, то він виплачує бурграфові 10 фунтів. Штраф не стягується при поважних причинах неявки до суду, які доказуються як це (встановлено) правом.

Стаття 4. Про права бурграфа

Якщо станеться щось протизаконне протягом 14 днів до судових днів бурграфа, то ці (справи) розглядає бурграф... Справи про насилля, переслідування, напад на дім розгля­дає бурграф... Коли бурграф не може бути (там), то міща­ни обирають суддю замість бурграфа для розгляду справи, коли винуватий спійманий на місці злочину.

Стаття 24. Про хворобу

Ні чоловік, ні жінка, будучи хворими, не можуть відчу­жувати своє майно, вартість якого перевищує три шилін­ги, без згоди спадкоємців, а дружина без згоди чоловіка.

Стаття 25. Про боргові зобов'язання батька

Коли хто-небудь вимагає від іншого виплатити борг його батька, то він (відповідач) звільняється від сплати боргу, якщо йому не повідомили про цей борг, як того вимагає закон. Коли ж (боржнику) подають позов із свідками і (боржник) стверджує, що він сплатив борг, то він повинен це довести ... власною рукою.

Стаття 28. Про поєдинок

Коли хто-небудь б'ється в поєдинку, то, коли переможе, платить за рану рукою, а за вбивство — шиєю (головою). У межах міського права ніхто не має права вести поєдинок, за винятком того, коли пораненим був той, хто розпочав по­єдинок, і при цьому був свідок.

Стаття 34. Про дарування

Коли чоловік або дружина отримують у присутності суддів дарунок, то дружина може з отриманою нею частиною ро­бити усе, що вона бажає, без заперечень з боку будь-кого; те ж і чоловік може робити з отриманою ним частиною. Коли дружина помирає без спадкоємців і коли не знайдеться спад­коємців з боку її чоловіка, то її доля майна переходить у спадщину до її найближчого родича, чи буде то чоловік, чи жінка... Те ж стосується і долі чоловіка.

Стаття 35. Про правомірне володіння

Коли хто-небудь подасть скаргу на іншого стосовно май­на, яким він володіє по праву і яке інший утримує непра­вомірно, яке він (скаржник) отримав у спадщину від бать­ка, і коли з'явиться той, на кого подано скаргу, і скаже, що він набув володіння на це майно і має право володіння, і що він мав це майно один рік і один день без заперечень з чийогось боку, і що це його законне чиншове майно, то він повинен негайно підтвердити документом своє право володіння і пред'явити його в той же день, і тоді він збе­рігає за собою своє чиншове майно.